Ухвала суду № 24678293, 31.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9651/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Море Співдружності" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Море Співдружності" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, за участю прокуратури Києво-Святошинського району Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2010 року відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.11.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 05.11.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено Акт № 88/23-2/36107243 від 10.03.2010 року.

Вказаною перевіркою встановлені наступні порушення: п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; п. 5.1, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 873211, 00 грн.; п. 1.4 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», позивачем було занижено ПДВ у сумі 698131, 23 грн.; п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам за період, що перевірявся на суму 207, 45 гривень, у тому числі за липень 2009 року 207, 45 гривень.

На підставі Акту № 88/23-2/36107243 від 10.03.2010 року, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області винесені податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2010 року № 0000192300/0 за платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму податкового зобов'язання за основним платежем 872730, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 305477, 4 гривень та № 0000202300/0 за платежем по ПДВ на суму податкового зобов'язання за основним платежем 697746, 41 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 348873, 21 гривень.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПА України № 22733/7/25-045 від 25 жовтня 2010 року про результати розгляду повторної скарги було частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 23 вересня 2010 року № 0000192300/0.

В результаті прийняття рішення ДПА України були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2010 року № 0000992300/3 за платежем по податку на прибуток за основним платежем 573211, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 208170, 00 гривень та № 0000202300/3 за платежем по ПДВ за основним платежем 697746, 41 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 348873, 21 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, аргументуючи свою позицію наступним.

У відповідності з пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про податок на прибуток»відповідальне зберігання це господарська операція платника податку, що передбачає передачу згідно з договорами зберігання матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання в господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних чи кількісних характеристик. Отримані за договором відповідального зберігання матеріальні цінності згідно з документами про передачу товарів на відповідальне зберігання приймаються зберігачем на склад. Комірник відповідно до такої накладної заводить на ці цінності картку складського обліку, в якій робить позначку «Прийнято на відповідальне зберігання»або подібний запис. Крім цього прийняття товару на відповідальне зберігання повинно відображатись у регістрах бухгалтерського обліку.

Згідно із наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, яким була затверджена Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні»призначено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, у переробку, до монтажу, в довірче управління. Облік цих цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах, приймально-передавальних актах тощо. Усі товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на цьому рахунку, інвентаризуються в порядку і строки, передбачені для власних цінностей.

Позабалансовий рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні»має такий субрахунок:023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Як зазначено в наказі Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2 «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів»аналітичний облік матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться підприємством-зберігачем за видами, сортами та місцями зберігання. Синтетичний облік таких матеріальних цінностей здійснюється на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Відповідно до пункту 14. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1996 року №99, повернення цінностей з відповідального зберігання, з ремонту здійснюється за умови подання довіреності підприємства, яке ці цінності передало на відповідальне зберігання, в ремонт.

Однак, як вбачається з матеріалів справи до перевірки позабалансовий рахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»; довіреності на повернення цінностей з відповідального зберігання, вартість товару переданого на зберігання в актах прийому-передачі по кількості та якості та накладних - не надано.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Море Співдружності» (Зберігач) укладено з контрагентами ТОВ «ТД Сталк», ТОВ «Рунавік», ТОВ «ММТ Груп»та ПП «ТВТ Груп», ТОВ «Сіфуд маркет»договори відповідального зберігання, в яких зазначено, що вартість зберігання за цим договором складає 0,50 гривень з ПДВ за один ящик Товару, переданого Зберігачу протягом дії цього Договору. Нарахування плати відбувається, при умові, що товар знаходиться на зберіганні більше ніж 1 (одну) добу.

ТОВ «Море Співдружності»послуги по зберіганню по вищезазначеним контрагентам в перевіряємому періоді не нараховувало.

Згідно наданих до перевірки документів передача товару на зберігання відбувалась на підставі накладних та актів прийому по кількості та якості.

На ТОВ «Море співдружності»відсутні позабалансовий рахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»; накладні та акти передачі по кількості та якості з відповідального зберігання, довіреності на отримання цінностей з відповідального зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 956 Цивільного кодексу України, товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності, договір складського зберігання є оплатним.

Як вбачається з договорів з вищенаведеними контрагентами, договір з ними є оплатним.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Таким чином, ТОВ «Море Співдружності»безпідставно занижено валовий дохід по наданим послугам відповідального зберігання.

Що ж стосується порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Море Співдружності»в оплату за товар передано ТОВ «Інрибфлот»векселі АА 0270308 і АА 0270307 на загальну суму 2000000 гривень та ТОВ «Інтерфлот-Продукт»вексель АА 1203634 на суму 2000000 гривень. Придбання бланків зазначених векселів, сплата державного мита за придбання бланків векселів та їх оприбуткування на рахунках (балансових чи позабалансових) товариством в бухгалтерському обліку не відображалось. Вказані векселі в подальшому викуплені, але їх оригінали у товариства відсутні, крім того ТОВ «Море Співдружності»відсутні акти прийому-передачі цих векселів після їх викупу у ТОВ «Антарктика»26.06.2009 року та у ТОВ «Інтерфлот»31.03.2009 року та 26.06.2009 року.

Статтею 4 Закону України від 05.04.2001 року № 2374-3 «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що видавати переказні і прості векселі підприємству можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставленні товари, виконані роботи, наданні послуги.

З вищенаведеного випливає, що ТОВ «Море співдружності»закрило заборгованість по товарам отриманим від ТОВ «Інрибфлот»та ТОВ «Інтерфлот-продукт»вексельною заборгованістю по якій відсутнє документальне підтвердження.

Таким чином при погашенні товарної заборгованості вказаними векселями в бухгалтерському обліку позивача товар придбаний у ТОВ «Інрибфлот»та ТОВ «Інтерфлот-продукт»вважається безоплатно отриманий.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу.

Отже, з урахуванням рішення ДПА України, ТОВ «Море Співдружності»занижено валові доходи у 1 кварталі 2009 року на суму 533333,33 гривень та у 2 кварталі 2009 року на суму 766666,67 гривень.

Що стосується порушення пункту 1.32 статті 1 та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», апеляційна інстанція зазначає наступне.

Так, ТОВ «Море Співдружності», придбавши рибні консерви 30.01.2009 року у ТОВ «Сіфуд маркет»та реалізувавши їх 30.01.2009 року по ціні меншій, ніж вони були придбані, не мало на меті отримання прибутку, а отже, підприємство придбало рибні консерви не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На порушення пункту 1.32 статті 1 та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товари придбані у ТОВ «Сіфуд маркет»віднесені у І кварталі 2009 року ТОВ «Море співдружності»до складу валових витрат та не реалізовані і не відображені на залишках по рахунку № 281.01 «Товари на складах»використані не у господарській діяльності. Фактично дані товари підприємство повинно було відобразити у колонці 4 таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток та зменшити валові витрати.

З вищенаведеного випливає, що ТОВ «Море Співдружності»товар придбаний у ТОВ «Сіфуд маркет»та віднесений до складу валових витрат у сумі 729740,77 гривень за І квартал 2009 року використаний не у господарській діяльності (податок на прибуток становить 182435,19 гривень)

Також, ТОВ «Море Співдружності»нарахувало амортизаційні відрахування на придбані товари, які були виготовлені та введені в експлуатацію до 01.01.2004 року, за нормами амортизації, які почали діяти з 01.01.2004 року, замість норм амортизації, які діяли до 01.01.2004 року, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань, чим порушено п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року № 1957-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації, зазначені у статті 8 Закону застосовуються до витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або створенням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також до витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Як було зазначено, ТОВ «Море співдружності»надавало послуги з відповідального зберігання товарів безоплатно. У зв'язку з чим, ТОВ «Море Співдружності»безпідставно занизило податкові зобов'язання по наданим послугам відповідального зберігання з ТОВ «ТД Сталк», ТОВ «Рунавік», ТОВ «ММТ Груп»та ПП «ТВТ Груп», ТОВ «Сіфуд маркет».

В пункту 4.2. статті 4 вищезазначеного закону передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Позивач розрахувався за товар придбаний у ТОВ «Інрибфлот»та ТОВ «Інтерфлот-продукт» векселями АА 1203634; АА 0270308; АА 0270307 по яким відсутні документальне підтвердження щодо наведення в бухгалтерському обліку вексельної заборгованості.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 6.1.статті 6 Закону - об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Таким чином, оскільки при безоплатному отриманні товарів від ТОВ «Інтерфлот»та ТОВ «Інтерфлот - продукт»відсутній факт придбання товарів, як це передбачено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то право на податковий кредит по таких товарах у платника відсутнє.

Отже, на підставі вищевикладеного та відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Море Співдружності»безпідставно завищено податковий кредит.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів, як і суд першої інстанції, прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно з дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідач, в свою чергу, спростував доводи позивача та довів правомірності своїх дій.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Море Співдружності" -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 05.06.2012.