Постанова № 24678253, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18051/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»до ДПІ у Святошинському районі міста Києва, головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення бюджетного відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив зобов'язати ДПІ у Святошинському районі м. Києва виконати належні дії та надати органу державного казначейства (управлінню Державного казначейства у Святошинському районі м. Києва ГУ ДКУ в м. Києві) висновок з зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок ТОВ «Орлан-Транс-Груп»за період серпень 2009 року -грудень 2010 року, всього на суму 8078714,04 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Орлан-Транс-Груп»бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за період серпень 2009 року -грудень 2010 року на загальну суму 8078714,07 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2012 позов задоволено: стягнено з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року в розмірі 703973,00 грн.; за вересень 2009 року -526928,00 грн.; за жовтень 2009 року -450004,00 грн.; за листопад 2009 року -458412,00 грн.; за грудень 2009 року - 472879,00 грн.; за січень 2010 року -613000,00 грн.; за лютий 2010 року -549978,00 грн.; за березень 2010 року -387251,00 грн.; за квітень 2010 року -644659,00 грн.; за травень 2010 року -607607,00 грн.; за червень 2010 року -535566,00 грн.; за липень 2010 року -314618,50 грн.; за серпень 2010 року -553230,73грн.; за вересень 2010 року -291904,41 грн.; за жовтень 2010 року -375509,40 грн.; за листопад 2010 року -313249,00 грн.; за грудень 2010 року -279945,00 грн., всього у розмірі 8078714,04 грн.; присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1882,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідачі звернулися із апеляційною скаргою, в якій ДПІ у Святошинському районі м. Києва просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити; головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУДКС України у м. Києві) просить змінити абз. 3 оскаржуваної постанови, виклавши його наступним чином: «Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1882,00 гривень».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що лише апеляційна скарга ГУДКС України у м. Києві підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Позивач подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за період серпень 2009 року - грудень 2010 року разом із заявами про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунками суми бюджетного відшкодування.

В податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 703973,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року -552420,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року - 450004,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року - 458412,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року -472879,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року - 613000,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року - 549978,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року - 387251,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року - 644659,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року - 607607,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року - 535566,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року - 332168,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року - 564787,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року - 306398,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - 392168,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року - 313249,00 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року - 279945,00 грн., всього у розмірі 8164374,00 грн.

Вказані суми бюджетного відшкодування часткового підтверджені відповідачем, а саме: згідно з довідкою ДПІ у Святошинському районі м. Києва про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі по тексту - довідка) від 26.10.2009 №203/23-40/30221264 підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року у повному обсязі; довідкою від 07.12.2009 №235/23-40/30221264 підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 526928,00 грн., за жовтень 2009 року - у повному обсязі; довідкою від 08.02.2010 №5/07-208/30221264 підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року та за грудень 2009 року у повному обсязі; довідкою від 13.04.2010 №18/07-208/30221264 підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування за січень та лютий 2010 року у повному обсязі; довідкою від 01.06.2010 №34/07-208/30221264 підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування за березень та квітень 2010 року у повному обсязі; довідкою від 23.07.2010 №50/07-208/30221264 підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року у повному обсязі; відповідно до акта про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 04.10.2010 №38/07-208/30221264 підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року у повному обсязі, за липень 2010 року на суму 314618,50 грн.; відповідно до акта про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 10.12.2010 №48/07-208/30221264 підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 553230,73 грн., за вересень 2010 року на суму 291904,41 грн.; довідкою від 31.01.2011 №07/07-207/30221264 підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 375509,40 грн., за листопад 2010 року у повному обсязі; довідкою від 17.03.2011 №34/07-207/30221264 підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року у повному обсязі.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ТОВ «Орлан-Транс-Груп»доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги про стягнення сум бюджетного відшкодування, в свою чергу відповідачами не спростовано доводів позивача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Орлан-Транс-Груп»підлягає задоволенню.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва у своїй скарзі зазначає, що на виконання п. 4.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірко достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 № 350, проводить обов'язкові перевірки з питань правових відносин, за ланцюгом постачання стосовно тих постачальників платника ПДВ, отже при перевірці необхідно дослідити ланцюг постачання до кінцевої ланки, тобто виробника, а тому оскільки станом на дату відкриття провадження Окружним адміністративним судом по даній справі ним проводилась перевірка по ланцюгу постачання позивача і вона була не завершена, то оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

ГУДКС України у м. Києві у своїй скарзі зазначає, що у нього відсутні рахунки державного бюджету, які відкриваються за зобов'язаннями ДПІ у Святошинському районі м. Києва за рахунок наданих цьому органу бюджетних асигнувань, а чинним законодавством не передбачено відкриття таких рахунків, а тому оскаржувана постанова підлягає зміні.

Колегія суддів вважає доводи ДПІ у Святошинському районі м. Києва безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, встановлено порядок визначення для сплати до бюджету позитивної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду та порядок визначення та відшкодування з бюджету від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 вищевказаного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 цього ж закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем за період серпень 2009 року -грудень 2010 року підтверджено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування у розмірі 8078714,04 грн.

Відповідно до п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з підпунктом 7.7.11 пункту 7.7статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не мають права на отримання бюджетного відшкодування такі особи: а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Колегія суддів зазначає, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту. Більш того, ДПІ у Святошинському районі м. Києва не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що позивачу протиправно не виплачено бюджетне відшкодування у розмірі 8078714,04 грн, а саме: за серпень 2009 року - 703973,00 грн., за вересень 2009 року - 526928,00 грн., за жовтень 2009 року - 450004,00 грн; за листопад 2009 року - 458412,00 грн; за грудень 2009 року - 472879,00 грн.; за січень 2010 року - 613000,00 грн.; за лютий 2010 року - 549978,00 грн.; за березень 2010 року - 387251,00 грн.; за квітень 2010 року - 644659,00 грн.; за травень 2010 року - 607607,00 грн.; за червень 2010 року - 535566,00 грн.; за липень 2010 року - 314618,50 грн.; за серпень 2010 року - 553230,73 грн., за вересень 2010 року - 291904,41 грн.; за жовтень 2010 року - 375509,40 грн., за листопад 2010 року - 313249,00 грн.; за грудень 2010 року - 279945,00 грн.

Колегія суддів вважає вищезазначені доводи апеляційної скарги ДПІ у Святошинському районі м. Києва безпідставними, з огляду на те, що норми наказу ДПА України від 18.08.2005 № 350 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ»регламентують порядок проведення зустрічних перевірок постачальників платника податку, а Закон України «Про податок на додану вартість, не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Отже, апелянтом не було враховано, що питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Більш того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на вищезазначений наказ ДПА України, що обмежує право позивача на отримання бюджетного відшкодування, встановленого статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому застосуванню підлягає саме остання. Отже доводи ДПІ у Святошинському районі м. Києва є безпідставними.

В свою чергу, колегія суддів, дійшовши висновку про задоволення апеляційної скарги ГУДКС України у м. Києві, виходила з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі-Порядок), зокрема, зазначено, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку безспірне списання коштів з державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Колегія суддів зазначає, що виконання судових рішень в адміністративних справах про стягнення судових витрат з державного або місцевого бюджету повинно здійснюватись органами Державного казначейства шляхом списання коштів з рахунків відповідного бюджету, до якого зараховувались надходження від сплати цих судових витрат, за умови надання особою, на користь якої ухвалене рішення, всіх підтверджуючих документів.

Більш того, чинним законодавством не передбачено відкриття рахунків, які відкриваються за зобов'язаннями ДПІ у Святошинському районі м. Києва за рахунок наданих цьому органу бюджетних асигнувань. Судовий збір повертається за рахунок зарахованої суми коштів до бюджету, внесеної позивачем, з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1882,00 грн., а тому абз. 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення необхідно викласти у такій редакції: «стягнути з Державного бюджету України на користь TOB «Орлан-Транс-Груп»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1882,00 гривень»

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва залишити без задоволення, а апеляційну скаргу головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2012 -змінити, виклавши її третій абзац резолютивної частини наступним чином:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1882,00 гривень.»

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.