Ухвала суду № 24677965, 05.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18363/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Стоцькому О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столицяінвестбуд», Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столицяінвестбуд»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столицяінвестбуд" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2011 р. № 0010852304, № 0010862304, № 0010872304 (далі ППР № 0010852304, ППР № 0010862304, ППР № 0010872304).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 02 грудня 2011 року № 0010862304. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Столицяінвестбуд" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року, та прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2011 р. № 0010852304, № 0010862304, № 0010872304.

Окрім того, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва також звернулась з апеляційною скаргою в якій просила постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському р-ні м. Києва у період з 29.09.2011 р. по 09.11.2011 р. згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, наказу від 16.09.2011 р. № 1888, наказу від 27.10.2011 р. № 2171 було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 16.11.2011 р. № 1479/23-4/35849311.

Згідно Акту перевірки ДПІ у Печерському р-ні м. Києва винесено ППР № 0010852304, ППР № 0010862304, ППР № 0010872304.

З матеріалів справи вбачається, що ППР № 0010852304 прийнято внаслідок порушення позивачем пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 75866,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 18 967,00 грн., всього на суму 94 833,00 грн.; ППР № 0010862304 прийнято внаслідок порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 837389,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 209 347,00 грн., всього на суму 1046736,00 грн.; ППР № 0010872304 прийнято внаслідок порушення позивачем пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого позивачу було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 117066,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1,00 грн., всього на суму 117 067,00 грн.

Листом від 21.11.2011 р. № 1086-11/11 позивач звернувся до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва із запереченнями на Акт перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що Листом від 29.11.2011 р. № 15668/10/23-411 "Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки" ДПІ у Печерському р-ні м. Києва залишила без змін висновки Акту перевірки.

Судом перщої інстанції встановлено, що між ТОВ "Столицяінвестбуд" та ТОВ "Оіл Рівер" було укладено Договір від 20.07.2010 р. № П-20/07-1 про поставку та передачу у власність позивачеві зерна сільськогосподарської культури: 4257 910 тонн пшениці 3 класу, врожаю 2008 року(а.с.62-23).

Згідно Специфікації до договору № П-20/07-1 від 20.07.2010 р. ТОВ "Оіл Рівер" мало поставити вищевказаний товар на склад ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів(а.с.64).

ТОВ "Столицяінвестбуд" та ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів (далі Зерновий склад) уклало. договір № 08/0704 від 22.07.2010 р, згідно якого, Зерновий склад надав позивачеві послуги по прийманню, переоформленню, сушці, очистці, зберіганню і відпуску вищевказаного товару(а.с.69,71).

Актом від 22.07.2010 р. ТОВ "Оіл Рівер" переоформило, а позивач прийняв на зберігання вищевказаний товар, який знаходився на зберіганні на складі ДП ДАК "Хліб України" Богданівецький комбінат хлібопродуктів, підтвердженням чого є копії наявних в матеріалах справи Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.120 - 128 ).

ТОВ "Оіл Рівер" виписало на адресу ТОВ "Столицяінвестбуд" податкову накладну № 499 від 22.07.2010 р. на загальну суму 5024 333,80 грн. (в т.ч. ПДВ 837 388,97 грн.), яка підписана від імені ТОВ "Оіл Рівер" Сухан С.В. та скріплена печаткою підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що за поставлену продукцію ТОВ "Столицяінвестбуд" розрахувалось шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ "Оіл Рівер" безготівкових коштів на повну суму поставленої продукції, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки особового рахунку ТОВ "Столицяінвестбуд" за 23.07.2010 р.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Оскільки, підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно п.198.1 с.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В своїх висновкаї суд першої інстанції зазначив, що підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість в звязку з таким придбанням.

Судом першої інстанції встановлено, що Фінансово - господарські взаємовідносин між ТОВ "Оіл Рівер"та ТОВ "Столицяінвестбуд" підтверджені матеріалами справи, а саме, податковою накладною на загальну суму 5024333,80 грн., в т.ч. ПДВ 837388,97 грн., яка була відображена позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2010 року та включена до складу податкового кредиту за липень 2010 року. На момент перевірки заборгованість по розрахунках між підприємствами була відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ "Столицяінвестбуд" здійснює діяльність у сфері посередництва в торгівлі сільськогосподарською сировиною та оптової торгівлі зерном, насінням, кормами для тварин. На момент складання податкової накладної контрагент позивача ТОВ "Оіл Рівер" був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та відповідно складати податкові накладні. відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за липень 2010 року, відповідає вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки ПК України та ЗУ "Про податок на додану вартість" (діяв до прийняття ПК України) передбачають тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів (послуг) це не підтвердження податковими накладними або оформлення їх з порушенням вимог встановлених нормами Закону чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України / пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР) (п. 198.6 ст. 198 ПК України; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Судом першої інстанції досліджені завірені копії документів щодо ТОВ "Оіл Рівер": свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 213576, довідки АА № 190563 з ЄДРПОУ від 12.09.2008 р., довідки про взяття на облік платника податків № 55025/10/29-218 від 18.09.2008 р., свідоцтва № 100140915 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.09.2008 р.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські операції ТОВ "Столицяінвестбуд" з його контрагентом ТОВ "Оіл Рівер" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.1,ч.4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Таким чином, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

З огляду на вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими, а визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1046736,00 грн. є протиправним, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем ППР № 0010862304, оскільки ТОВ "Столицяінвестбуд" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Оіл Рівер".

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами адміністративної справи ,що позивачем було віднесено до складу валових витрат суму 420526,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 151730,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 151730,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 117066,00 грн., сплачених ФОП ОСОБА_5, для розміщення офісу товариства у квартирах № 7 та № 8 загальною площею 193 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Музейний, 26, які належать ФОП ОСОБА_5, на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27046461 від 17.08.2010 р., що також підтверджено матеріалами справи, а саме: копії договору оренди № 01/06 від 01.06.2010 р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ"Столицяінвестбуд", Акту № 1 прийому-передачі від 01.06.2010 р., Додаткової угоди № 1 до договору оренди № 01/06 від 01.06.2010 р., Додаткової угоди № 2 до договору оренди № 01/06 від 02.08.2010 р., Додаткової угоди № 3 до договору оренди № 01/06 від 20.01.2011 р., Акту № 2 прийому-передачі приміщення від 15.03.2011 р., Актів прийому-передачі робіт (надання послуг) та квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.14-60).

Пунктом 5.4.10, п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати платника податку на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ППР № 0010852304 та ППР № 0010872304 прийняті відповідачем з дотриманням норм та приписів податкового законодавства.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин ухвалене судом рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столицяінвестбуд», Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України

Ухвала складена та підписана в повному обсязі 11.06. 2012року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.