Ухвала суду № 24677216, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16679/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю:Федорової Г.Г., Данилової М.В., Ключковича В.Ю., Петриченко Ю.П., представника апелянта -Невмержицької І.Л., представника позивача -Безносько С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Київський маргариновий завод»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.08.2011 року № 0000962304, яким ПАТ «Київський маргариновий завод»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 212,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.08.2011 року № 0000962304.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Київський маргариновий завод»зареєстроване Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 19.10.1994 року, що підтверджується наявною в справі копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 372805 (а.с. 12).

В період з 12.07.2011 року по 18.07.2011 року службовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна документальна перевірка ВАТ «Київський маргариновий завод», з питань правових відносин з ПП ВКФ «Базис»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

В ході проведення перевірки, було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ВАТ «Київський маргариновий завод» було завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за лютий 2011 року у розмірі 72 212,00 грн.

За результатами проведеної перевірки позивачем складено акт № 358/1-23-40-32798799 від 25.07.2011 року (а.с. 41-53), на підставі якого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000962304 від 15.08.2011 року, яким ВАТ «Київський маргариновий завод»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 212,00 грн. (а.с. 40).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між ВАТ «Київський маргариновий завод»та ЧП «Виробничо-комерційна фірма «Базис»було укладено договір поставки № 17ВУ від 10.02.2011 року, за умовами якого ПП «Виробничо-комерційна фірма «Базис»зобов'язується передати у встановлений строк у власність ВАТ «Київський маргариновий завод»товар згідно специфікації, а ВАТ «Київський маргариновий завод»зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Відповідно до п. 4. договору, товар поставляється партіями. Одночасно з товаром ЧП «Виробничо-комерційна фірма «Базис»зобов'язаний передати ВАТ «Київський маргариновий завод»рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, якісне посвідчення, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (завірена копія).

Факт виконання ВАТ «Київський маргариновий завод»та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Базис»умов договору поставки № 17ВУ від 10.02.2011 року підтверджується видатковою накладною № РН-0000012 від 10.02.2011 року, податковою накладною та платіжним дорученням № 535 від 16.02.2011 року.

Суму податку на додану вартість в сумі 72 212,00 грн., сплачену в ціні товару ПП ВКФ «Базис»позивачем було включено до складу податкового кредиту за відповідний період.

З акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України щодо збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 72 212,00 грн. стало встановлення в акті перевірки контрагента позивача ПП ВКФ «Базис»нікчемності угод останнього з контрагентами ТОВ «Доміно 2010»та ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод».

Так, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Виробничо-комерційна фірма «Базис»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.08.2011 року (акт № 69/23-5/20493453 від 29.04.2011 року), в ході якої встановлено, що ПП ВКФ «Базис»було сформовано податковий кредит по наступним контрагентам ТОВ «Доміно 2010»у сумі 324 021,87 грн. та ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»в сумі 33 021,21 грн. Порушення виникло внаслідок включення до складу податкових зобов'язань операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) -вигодонабувачам, документи з придбання якої були виписані:

- ТОВ «Доміно 2010», яке не має власних або орендованих виробничих так складських приміщень, кількісний склад працівників відсутній. Обліковий стан платника 10 (запит на встановлення місцезнаходження);

- ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод». Послуги з переробки не є такими, що пов'язані з господарською діяльністю даного підприємства оскільки перевіркою не підтверджено факт придбання сировини ТОВ «Доміно 2010»у зв'язку з чим доцільність придбання послуг з переробки та використання цих послуг в господарській діяльності ПП ВКФ «Базис»та правомірність віднесення сум ПДВ з вартості цих послуг до складу податкового кредиту не доведено.

Співробітниками відділу ВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було встановлено, що протягом 2009-2010 років у відношенні ОСОБА_7 директора ТОВ «Доміно 2010»співробітниками ГВПМ ОДПІ у м. Мелітополь порушені кримінальні справи за ст. 191, 212 КК України.

ТОВ «Доміно 2010»в свою чергу сформовано податковий кредит від ТОВ «Радар», постачальниками якого є ТОВ «Гігапрон»та ТОВ «Тредікроун», директором яких є ОСОБА_9, з пояснень якого вбачається, що він не має жодних відношень до підприємств ТОВ «Гігапрон»та ТОВ «Тредікроун», посади директора будь-яких підприємств не займав та фінансово-господарську діяльність не вів.

Оскільки, згідно Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності насіння соняшника віднесено до товарної підкатегорії «120600 -насіння соняшнику подрібнене або неподрібнене»і постачання вищевказаного товару товарної підкатегорії «120600»до 1 січня 2014 року звільняється від оподаткування податком на додану вартість, придбаний ПП «ВКФ «Базис»у ТОВ «Доміно 2010»товар, на мало права продавати даний товар з урахуванням 20 % ставки ПДВ, і в розділі І декларації з ПДВ за лютий 2011 року неправомірно зазначив податкові зобов'язання від поставки насіння соняшника для ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»та ВАТ «Київський маргариновий завод»на загальну суму 722 12,33 грн.

Таким чином, суми податку на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів неправомірно віднесені ПП «ВКФ «Базис»до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 201 року ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»та ВАТ «Київський маргариновий завод»у зв'язку з нікчемністю укладених угод.

Згідно акту № 69/23-5/20493453 від 29.04.2011 року, ТОВ «ВКФ «Базис»без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, документально проведено фактично не здійснені господарські операції з ТОВ «Доміно 2010», ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»для надання податкової вигоди ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»та ВАТ «Київський маргариновий завод».

Операції купівлі-продажу між ТОВ «Доміно 2010», ТОВ «Радар», ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»та ТОВ «ВКФ «Базис»не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод»та ВАТ «Київський маргариновий завод».

Проте, проаналізувавши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що витрати по цивільно-правовому правочину були понесені позивачем у зв'язку із придбанням товарів для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу.

На час здійснення господарських операцій по договорах ТОВ «ВКФ «Базис»та його контрагенти були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства при укладенні та виконанні господарських договорів іншими суб'єктами господарської діяльності, стороною яких не є певна юридична особа (третій ланцюг взаємовідносин).

Отже, відносини між ПАТ «Київський маргариновий завод»та ТОВ «ВКФ «Базис»були належним чином оформлені, операції з придання товару (олії соняшникової) носили реальний характер та були спрямовані на отримання прибутку.

Крім цього, з аналізу матеріалів справи слідує, що зміст укладеного між ПАТ «Київський маргариновий завод»та ТОВ «ВКФ «Базис»договору поставки не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Позивач було надано суду докази, щодо правомірності формування податкового кредиту за перевіряємий період по правовідносинах із контрагентом ПП «ВКФ «Базис», який в свою чергу визначив суму податкового зобов'язання з ПДВ за вищевказаними правовідносинами в розмірі 72 212,33 грн. для сплати до державного бюджету. Відповідачем доказів наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобов'язань за перевіряємий період у контрагента позивача ПП «ВКФ «Базис»надано не було.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Ключкович В.Ю.

Повний текст ухвали складено та підписано -05.06.12р.