Ухвала суду № 24676699, 07.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5708/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі Мартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАК»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003982301/0 від 30.12.2010р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТАК»(далі -Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі -Відповідач) у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003982301/0 від 30.12.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2011 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р., про що складено акт перевірки № 9123/2306/16476839 від 21.12.2010р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

За наслідком складення вищезазначеного акту відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003982301/0 від 30.12.2010р, яким донараховано податкове зобов'язання із земельного податку у розмірі 506 515, 41 грн., з них 337 676, 94 грн. -основний платіж, 168 838, 47 грн. штрафні санкції.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні відносини регулюються спеціальним законом, а сама Законом України «Про плату за землю».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю».

Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю», плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставку земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Згідно з пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»з 1 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

За правилами статті 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Проте, 27.09.2010 року Постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 2а-332/10 визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 2 Рішення Київської міської ради ІІ сесії скликання від 25.12.2008 року №944/944 «Про врегулювання питань користування земельними ділянками в місті Києві».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року у справі №2-а-332/10, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2011 року постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року залишено без змін

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Таким чином, п. 2 рішення Київської міської Ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про врегулювання питань користування земельними ділянками в місті Києві», на підставі якого відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення - рішення є на сьогоднішній день незаконним і нечинним з моменту прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, позивач у відповідності до чинного законодавства України сплатив земельний податок згідно вимог Закону України «Про плату за землю», а податкове повідомлення-рішення від № 0003982301/0 від 30.12.2010р. є неправомірним та таким, що суперечить діючим нормам чинного законодавства України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення - рішення № 0003982301/0 від 30.12.2010р.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2011 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Сорочко Є.О.