Ухвала суду № 24676686, 07.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5897/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі Мартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Командор 2000»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062304/0 від 01.11.2010р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Командор 2000»(далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062304/0 від 01.11.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2011 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.10.2010р. посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Пласт і Като»за травень 2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 18.10.2010р. № 872/1-23-40-32487451, яким зафіксовано порушення п.п. 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5., в результаті чого, на думку відповідача позивачем в травні 2010 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податковий кредит у сумі 127147 грн. та, відповідно, занижено ПДВ за цей період у сумі 127147 грн.

На підставі Акту відповідачем прийнято оскаржуване повідомлення-рішення № 0001062304/0 від 01.11.2010р.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що висновки відповідача в акті перевірки та, відповідно, оскаржуване рішення, не враховують фактичних обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом та вищезазначених приписів законодавства, а отже оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5. Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3. Закону № 168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.8 Закон № 168/97-ВР за наявності оригіналу податкової накладної, навіть у випадку невключення її до реєстру отриманих податкових накладних, наведене не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, на що вказує ДПА України у своєму листі від 14.10.2010 р. № 502/4/16-1510.

Апеляційна інстанція погоджує висновок суду першої інстанції, що вищезгадані податкові накладні видані за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам Закону № 168/97-ВР (в редакції на час їх видачі та виникнення спірних правовідносин), а податковий кредит сформований відповідно до положень п. 7.5. Закону № 168/97-ВР.

Крім того, відповідачем не суду першої інстанції, не під час апеляційного розгляду справи не надано акту зустрічної перевірки контрагента позивача, який би свідчив про протиправний характер вищезгаданих господарських операцій або взагалі про протиправну діяльність позивача та його контрагента, що вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято без врахування всіх обставин, що мали значення та повинні були бути враховані під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Таким чином відповідачем не доведено факту неподання або невизнання податкової декларації контрагента позивача, як і не надано документального підтвердження невизнання декларації контрагента позивача та правомірності невизнання цієї декларації.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), чого в даному випадку також не доведено відповідачем, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2011 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Сорочко Є.О.