Ухвала суду № 24676632, 06.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3718/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., При секретарі судового засіданняЗемляної Г.В., Лаврентьєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»(далі - позивач) пред'явило позов до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2011 р. № 0000202301 та від 18.03.2011 р. № 0000212301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»зареєстроване районною державною адміністрацією Броварського району Київської області 02 лютого 1999 року.

На податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області перебуває з 01 березня 2000 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.04.2006р. № 13472860, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 303083610062.

Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області на підставі направлення від 31.01.2011р. 64/232 проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р. та іншого законодавства за період 01.07.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт 225/232/30308360 від 04.03.2010р. про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»порушено пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 36187,50 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що підлягає сплаті за рядком 27 Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 28950,00 грн.; пункту 19.2б статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-IV та підпункту 1.2 пункту 1, пункту 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003р. № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003р. № 960/8281, а саме, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі № 1ДФ за ІІІ-IV квартал 2010 року подавались до податкового органу не у повному обсязі, до розрахунків не включались суми утриманого податку з сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків фізичних осіб орендодавців (фізичні особи ознака доходу 08), а також статті 93 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003р. № 755-IV, а саме, встановлено розбіжність між місцезнаходженням підприємства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію та фактичною адресою.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2011р. № 0000202301, яким у зв'язку з збільшенням позивачем суми грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 45234,38 грн., з яких 36187,50 грн. за основним платежем, штрафні санкції 9046,88 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.03.2011р. № 0000212301, яким у зв'язку з збільшенням позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 36187,50 грн., з яких 28 950 грн. за основним платежем, штрафні санкції 7237,50 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Судом першої інстанції встановлено, що протягом перевіряємого періоду між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит»укладено договір на консультаційне обслуговування від 14.09.2009р. № 1409/09 предметом якого є надання виконавцем інформаційного, консультаційно-довідкового обслуговування з питань податкового, бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 6 Закону України «Про аудиторську діяльність»від 22.04.1993р. № 3125-XII аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття відповідно до Закону України "Про іпотечні облігації".

За умовами договору від 14.09.2009р. № 1409/09 таке обслуговування передбачає надання консультаційно-інформаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку у письмовому вигляді, факсом або телефоном, виконання пошуку та обробки нормативно-правової інформації з питань бухгалтерського та податкового обліку, забезпечення супроводження під час проведення перевірок податковими органами з питань податкового обліку за період у якому проводилось консультаційне обслуговування, тощо.

Відповідно до пункту 4.1 договору від 14.09.2009р. № 1409/09 замовник зобов'язаний прийняти послуги і розрахуватися за них протягом 30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що право на включення до складу валових витрат виникає у платника податку виключно за умови придбання ним товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у платника не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»включає до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Так, до перевірки позивачем надано акти здачі приймання виконаних аудиторських послуг та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Однак зазначені акти виконаних робіт не містять достатньої інформації про обсяг господарської операції, а лише відображають найменування робіт (аудиторське та консультаційне обслуговування), період їх виконання та вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доказами, які містять відомості про зміст та обсяг господарської операції з придбання вищезазначених послуг з метою використання таких послуг в господарській діяльності позивача є письмові висновки виконавця з правових питань, питань бухгалтерського обліку та аудиту з наведенням виконавцем позицій з приводу податкового обліку конкретних операцій, які здійснює позивач у своїй господарській діяльності, письмові відповіді на запити позивача з приводу зазначених питань, що виникають в ході діяльності позивача, які в свою чергу позивачем не надані.

Як встановлено судом першої інстанції, однією з послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»про які йдеться у звіті про виконану роботу згідно договору від 14.09.2009р. № 1409/09 є підготовка договорів (договір комісії, постачання, тощо). Однак, жодних договорів в матеріалах справи не міститься.

Крім того, відповідно до пунктом 2.3 договору від 14.09.2009р. № 1409/09 передбачено, що одним з обов'язків ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»є забезпечення супроводження (присутність представника та консультації) під час проведення перевірок податковими органами з питань податкового обліку за період у якому проводилось консультаційне обслуговування.

Як вбачається з акту перевірки, перевірка проводилась за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р., тобто за період в якому ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»проводилось консультаційне обслуговування позивача. Разом з тим, жодний представник ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»при проведенні перевірки контролюючим органом присутній не був.

Відповідно до звіту про виконану роботу згідно договору від 14.09.2009р. № 1409/09 від 29 серпня 2011 року, який міститься в матеріалах справи, зазначено, що аудиторською фірмою надавались консультації засобами електронного зв'язку, разом з тим жодних доказів надання таких консультацій (роздруківки з електронної пошти, тощо) позивачем суду не надано.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження надання йому ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»консультаційно-інформаційних послуг, які були використані в подальшій діяльності позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»належних правових підстав для віднесення до складу валових витрат на вказані послуги на загальну суму 36187,50 грн.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку податкової інспекції про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, неправомірне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 28950,00 грн. стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»у вартості наданих аудиторських послуг, використання яких, за висновком відповідача, не пов'язано з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З огляду на те, що позивачем не доведено використання наданих ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс аудит»консультаційних послуг в своїй діяльності випливає, що ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології», неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 5.1 пункту 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 36187,50грн. та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 28950,00 грн., є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні будівельні технології»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Земляна Г.В.