Ухвала суду № 24676435, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15015/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Повного товариства «Ломбард «Україна»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2009 року № 0001192309/0,-

В С Т А Н О В И В :

Повне товариство «Ломбард «Україна»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2009 року № 0001192309/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, про що складено Акт від 15 жовтня 2009 року № 18100/22-01/30631919.

Так, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України «Про плату за землю», оскільки товариством при здійсненні розрахунку земельного податку за період січень-червень 2009 року не було враховано вимоги п. 2 Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»в результаті чого занижено земельний податок за січень-червень 2009 на загальну суму 10244,64 грн.

Відповідно Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009 року № 0001192309/0, яким відповідно до підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення ст. 14 Закону України «Про плату за землю»визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 15366,96 грн., в тому числі за основним платежем -10244,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -5122,32 грн.

Разом із тим, позивач вважає, що сплативши земельний податок у розмірі, визначеному ст. 7 Закону України «Про плату за землю», підприємство виконало свої податкові зобов'язання у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене заниження податкового зобов'язання виникло у зв'язку з тим, що позивач при визначенні розміру земельного податку, що підлягає сплаті, керувався ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», в той час як, на думку відповідача, зобов'язаний був сплачувати податок у розмірі, встановленому п. 2 рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року.

Так, рішенням Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року було встановлено ставку земельного податку для суб'єктів господарської діяльності, які використовують земельні ділянки на території м. Києва, але в установленому законодавством порядку не оформили права власності або права користування земельними ділянками.

У відповідності до п. 2 вказаного рішення з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

При цьому, відповідач стверджує, а позивач не заперечує, що право власності Повного товариства «Ломбард «Україна»на земельні ділянки за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 19 а та 22 в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів передбачені також Законом України «Про плату за землю».

Так, ст. 7 вказаного Закону визначено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Згідно витягу з технічної документації № Ю-16536/2008 від 17.04.2008 року грошову оцінку земельної ділянки за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 19 а та витягу з технічної документації № Ю-21477/2008 від 17.04.2008 року грошову оцінку земельної ділянки за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 22, якими користується позивач, встановлено.

Таким чином, станом на січень-червень 2009 року існували два нормативно-правові акти, які встановлювали для позивача різний розмір ставки земельного податку, зокрема, Закон України «Про плату за землю»та рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За загальним правилом закони України мають вищу юридичну силу у порівнянні з нормативно-правовими актами, виданими органом місцевого самоврядування, та є пріоритетними у застосуванні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Повне товариство «Ломбард «Україна», сплативши земельний податок у розмірі, визначеному ст. 7 Закону України «Про плату за землю», виконало свої податкові зобов'язання у повному обсязі, а у податкового органу були відсутні підстави для донарахування позивачу земельного податку та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 28.10.2009 року № 0001192309/0.

Крім того, рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року в подальшому було скасоване в судовому порядку як таке, що прийняте поза межами компетенції органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 01 червня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.