Постанова № 24676440, 16.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-27450/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.

при секретарі: Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Житомир-Лада" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року позивач - Закрите акціонерне товариство "Житомир-Лада" звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.09.2008 року № 0002232301/0 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) податку на додану вартість в загальному розмірі 17 729,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.09.2008 року № 0002242301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в загальному розмірі 133 327,00 грн..

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Житомир-Лада" задоволено.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 05 вересня 2008 року № 0002232301/0 про визначення податкового зобов'язання на суму 17 729,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2008 року № 0002242301/0 про визначення податкового зобов'язання на суму 133 327,00 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено, в період з 21.07.2008 року по 15.08.2008 року працівниками ДПІ у місті Житомирі було проведено планову документальну перевірку Закритого акціонерного товариства "Житомир-Лада" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.03.2008 р.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1.п 5.2.,п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.3.1.п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.4.2 п 8.4, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємством було занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 11 819,00 грн.;

- п.п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року за № 889-1V (із змінами та доповненнями), в частині несвоєчасного перерахування підприємством до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що призвело до нарахування пені в сумі 175,89 грн.;

- п.4.1., п.4.9 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством було занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 86 579,00 грн.

За результатами проведення перевірки посадовими особами відповідача було складено Акт перевірки від 22.08.2008 № 4258/23-1/13553344/0110, на підставі якого прийнято наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 05 вересня 2008 року № 0002242301/0, яким ЗАТ "Житомир-Лада" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) в загальному розмірі 133 327,00 грн.

- від 05 вересня 2008 року №0002232301/0, яким ЗАТ "Житомир-Лада" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) в загальному розмірі 17 729,00 грн.

Позивач не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, відповідачем було винесено рішення про залишення скарги без задоволення, а спірних податкових повідомлень-рішень без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 вказаного Закону, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 31 липня 2007 року між ЗАТ "Житомир-Лада" (Замовник) та філією № 1 «Шляховик»ДП «УПВР»(Підрядник) було укладено договір підряду № 1 на будівництво (спорудження) торгівельно-виробничих площ ЗАТ "Житомир-Лада" по вул. Космонавтів, 11 в місті Житомирі. Пунктом 2.1 пункту 2 зазначеного Договору було визначено загальну вартість робіт на основі договірної ціни (з урахуванням ПДВ), яка склала 74 092,40 грн.

При перевірці податкових накладних ЗАТ „Житомир-Лада", отриманих від Філії № 1 „Шляховик" ДП "УПВР" працівниками податкового органу було виявлено відсутність опису (номенклатури) виконаних товарів, а також їх кількість (обсяг, об'єм), що призвело до порушення підприємством вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього, з наявних в справі доказів вбачається, що ЗАТ „Житомир-Лада" отримувало транспортно-експедиційні послуги з перевезення автомобілів, які надавалися приватним підприємцем ОСОБА_2, на загальну суму 28 795,00 грн., однак в актах виконаних робіт та товарно-транспортних накладних не було зазначено вид транспортного засобу, що використовувався ПП ОСОБА_2 для здійснення доставки автомобілів, а також тоннажність цієї доставки.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568), товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. У разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом або її неналежного оформлення, платник податку не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат.

Що стосується послуг по оформленню та доставці документів, а також послуг з відрядження працівників на підвищення кваліфікації до м. Тольятті (Російська Федерація), які позивач отримав від ПП ОСОБА_2 на загальну суму 7 970,00 грн., то в даному випадку акти виконаних робіт про надання цих послуг не містять відомостей щодо наявності оформлених ПП ОСОБА_2 документів та не надано списків осіб, які направлялися для проходження навчання по підвищенню кваліфікації.

Отже, з вищенаведеного слід зробити висновок, що надані підприємством акти прийому-передачі виконаних робіт, які будучи первинними документами є підставою для формування валових витрат, не відповідають вимогам п. 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та за своїм змістом суперечать приписам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704).

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 (далі Положення N 168/704).

Пунктом 2.4 Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.15 та п.2.16 Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), понесені витрати на послуги повинні бути оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Відповідно до п. 2.16 Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

В свою чергу, підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наявні в справі акти прийому-передачі виконаних робіт, які в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення N 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, не містять всіх встановлених законом обов'язкових реквізитів, а відтак віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані ним послуги, суперечить вимогам п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, пп.8.3.1, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.4.2 п.8.4, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з висновку Акта перевірки від 22.08.2008 № 4258/23-1/13553344/0110, позивачем було завищено амортизаційні відрахування по причині невірного визначення балансової вартості та завищення підприємством норм амортизаційних відрахувань (розрахунок розбіжностей між сумами амортизаційних відрахувань задекларованих підприємством та показників згідно даних перевірки наведено в додатку №14) в сумі 10 510,00 грн.

Так, позивачем безпідставно було збільшено балансову вартість основних засобів за І квартал 2007 року на суму 8 333,33 грн., оскільки під час проведення перевірки службовим особам відповідача не було надано документів на підтвердження фактично проведених робіт TOB "Нейтрал-СВ" по ремонту покрівлі ЗАТ „Житомир-Лада", а в актах виконаних робіт по наданню зазначених послуг не прослідковується зв'язок з господарською діяльністю даного підприємства.

Відповідно до бухгалтерського обліку підприємства в періоді, що перевірявся, придбання будівельних матеріалів було відображено проведенням Дт 15 Кт 63 та накопичувалось на залишку рахунку 15 "Капітальні інвестиції"'. Списання будівельних матеріалів в періоді, що перевірявся, в бухгалтерському обліку підприємства відображено проведенням ДтЮ "Основні засоби" Кт 15 "Капітальні інвестиції" та віднесено на збільшення балансової вартості основних засобів групи І для цілей амортизації.

Відповідно до п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

Згідно із 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 зазначеного Закону, у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію.

Наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 р. N 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (Наказ скасовано (згідно з наказом Державного комітету статистики України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року N 453/553), поширено типові форми первинних облікових документів в будівництві, а саме:

-N КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності;

-N КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

Разом з тим, наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001 р. №112/82 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2001 р. за №939/6130) (Наказ втратив чинність (згідно з наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16 лютого 2009 року N 29/70), було затверджено Ліцензійні умови провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), які зокрема передбачають вимоги до провадження будівельної діяльності, в тому числі:

укомплектованість підприємства інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікації,

виконання робіт здійснювати згідно з діючими в Україні нормативно-технічними документами (ДБН, СниП, ГОСТ, ТУ).

Відповідно до штатного розпису підприємства, робітників будівельних професій на підприємстві не передбачено, заробітна плата відповідно до бухгалтерського обліку підприємства за виконання будівельних робіт на протязі періоду, що перевірявся, не нараховувалась та не виплачувалась, виконання робіт не підтверджується первиниими документами складеними згідно нормативно-технічних документів (ДБН, СниП, ГОСТ. ТУ).

Таким чином, позивачем за період, що перевірявся, було безпідставно збільшено балансову вартість основних фондів для цілей амортизації, оскільки відсутні документи, що підтверджують використання списаних матеріалів на виконання робіт з капітального ремонту самостійно господарським способом (акти за формою №КБ-2в), здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб. Крім того, вказані будівельні матеріали не були використані при здійсненні будівельних робіт сам підрядниками.

Згідно статті 840 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІУ та пункту 31 "Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 р. №668, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу та зобовязаний надати звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Однак на час проведення перевірки звіти про використання матеріалів позивачем надано не було.

Що стосується порушення позивачем вимог п.4.1. п.4.9 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2., п.п.7.4.1. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, однією з обов'язкових підстав для виникнення у платника податку права на податковий кредит є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум ПДВ.

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з акту перевірки від 22.08.2008 № 4258/23-1/13553344/0110, позивачем в порушення вимог пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" в липні 2006 р. безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ розмірі 7 750,0 грн. по податковій накладній від 01.08.2006р. № 14, отриманій від ЗАТ ТД "УКРАВТОВАЗ", в зв'язку з чим було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за:

липень 2006р. на суму 7 750,00 грн.- запис в суму 20317,20 грн., в т.ч. ПДВ 3386,20 грн. ( виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 494;

вересень 2007р. -5 685,00 грн. - № 40 від 17.08.2007р. на суму 26420,40 грн., в т.ч. ПДВ 4403,40 грн.(виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 519, № 44 від 29.08.2007р. на суму 7691,20 грн., в т.ч. ПДВ 1281,87 грн.( виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 520;

жовтень 2007р. -10 549,00 грн. - № 46 від 07.09.2007р. на суму 5000,0 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн.(виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 552, № 41 від.21.08.2007р. на суму 30044,40 грн., в т.ч. ПДВ 5007,40 грн.( виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 553, № 42 від 23.08.2007р. на суму 28250,40 грн., в т.ч. ПДВ 4708,40 грн.( виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 554;

листопад 2007р. -3 561,00 грн. - № 43 від 27.08.2007р. на суму 21368,80 грн., в т.ч. ПДВ 3561,47 грн.(виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 586;

грудень 2007р. -3 333,00 грн. - № 43 від 27.08.2007р. на суму 20000,0 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.( виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 604;

січень 2008р. -3 151,00 грн. - № 61 від 30.11.2007р. на суму 18903,20 грн., в т.ч. ПДВ 3150,53 грн.( виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 622;

лютий 2008р. -6 667,00 грн. - № 57 від 31.10.2007р. на суму 33333,0 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.( виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 643;

березень 2008р. -6 667,00 грн. - № 57 від 31.10.2007р. на суму 33333,0 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.( виконані роботи ) - в реєстрі записано під № 664;

Крім цього, в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. „Про податок на додану вартість" ЗАТ «Житомир -Лада»безпідставно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 32 276,00 грн. по матеріалах, які не підтверджені, як використані у господарській діяльності підприємства, а саме:

- матеріали, використані на капітальні інвестиції (збільшення балансової вартості 03 - Д- т 103 К-т 15): листопад 2006р. - 53768,60 грн., грудень 2006р.- 9104.4 грн.. серпень 2007р. - 62069,30 грн., листопад 2007р. - 684,95 грн., грудень 2007р. - 35750,43 грн., в зв'язку з чим занижена сума ПДВ становила в листопаді 2006р. - 10754 грн., грудні 2006р.- 1821 грн., серпні 2007р. - 12414 грн., листопаді 2007р. - 137 грн., грудні 2007р. -7150 грн., всього занижено ПДВ на суму 32276 грн.

- будівельні матеріали, які були придбані без ПДВ про що свідчить таблиця використаних будівельних матеріалів, яка наведена в пп.3.1.3 п. 3 Акту перевірки "Амортизаційні відрахування".

- вартість послуги по ремонту покрівлі виробничого приміщення TOB "Нейтрал-СВ" в сумі 8333 грн., що детально відображено в пп.3.1.3 п.3.1 Акту перевірки.

Разом з тим, позивачем безпідставно було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по послугах, які не підтверджені як використані в господарській діяльності в розмірі 1666 грн., в т.ч. в серпні 2006р. - в розмірі 833,00 грн.. у вересні 2006р. -833,00 грн., у зв'язку з чим завищено податковий кредит за серпень 2006р. на суму 833,00. грн., вересень 2006р. на суму 833,00 грн.

Крім цього, в матеріалах справи міститься копія вироку Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.10.2007 р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 19.02.2008р. по обвинуваченню посадової особи ТОВ "Нейтрал-СВ" ОСОБА_3 у чиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212, ч.2 та 3 ст. 358 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. В ході розслідування кримінальної справи зокрема було встановлено, що за період 2004 -2006 роки посадові особи TOB «Нейтрал-СВ», ПП «Слад», ПП «Сонтекс», ПНВП «Полісся агрокомплекс»та ПП «Гартекс»ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діючи умисно і протиправно надавали підроблені документи (прибуткові та податкові накладні) про придбання товарів, робіт, послуг, до яких вносили завідомо неправдиві відомості про неіснуючі фінансово-господарські правовідносини, складали податкові декларації, до яких переслідуючи мету умисне ухилення від сплати податків, вносили завідомо неправдиві дані про податковий кредит з податку на додану вартість. Також, даним вироком було встановлено, що названі підприємства не мали у своєму штаті найманих працівників, обладнання, устаткування для надання будь-яких послуг.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставин даної справи та наявні в ній доказів, колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 05.09.2008 року № 0002232301/0 від 05.09.2008 року № 0002242301/0, які останнім були прийняті в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Житомир-Лада" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі - задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства "Житомир-Лада" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ісаєнко Ю.А.