Ухвала суду № 24676311, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4440/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Сторчак В.Ю.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Гром Л.М. та Кучми А.Ю.,

секретаря: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року ТОВ «Едем»звернулося у Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення -рішення № 0002672310/2 від 07.10.2009 року та № 0002682310/2.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2010 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано прийняті за висновками акту №1755/2310/31543001 від 10.07.2009 року (про результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року) податкове повідомлення-рішення №0002672310/2 від 07.10.2009 року про донарахування податку на прибуток (за основним платежем 286448 грн., штрафні санкції 143224 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0002682310/2 від 07.10.2009 року про донарахування податку на додану вартість (за основним платежем 1341401 грн., штрафних санкцій 670700 грн.).

Рішення суду вмотивовано тим, що оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі документів що повністю підтверджують та відповідають господарським операціям з ДП «Кіфа-Ком», він складається із сум, сплачених в ціні придбання товарів та послуг у даного контрагента, позивачем дотримано передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»вимог і заявлені суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що в період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року ТОВ «Едем»не мало підстав для формування податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від ДП «Кіфа-Ком», в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, завищено податковий кредит на 1316050 грн., що призвело до завищення суми податку на вартість.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року апеляційну скаргу задоволено, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2010 року скасовано та постановлено нову, в задоволенні позову відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції погодився із доводами апелянта щодо того, що ТОВ «Едем»не мало підстав для формування податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від ДП «Кіфа-Ком», в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, завищено податковий кредит, оскільки позивачем не було надано жодних договорів на перевезення вантажів, а також товарно -транспортних накладних.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 лютого 2012 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Едем»зареєстроване Реєстраційною палатою Вінницької міської ради, наказ №417-р від 10.07.2001, реєстраційний №24901446100020694. Свідоцтво про державну реєстрацію від 10.07.2001 року №11741200000001385. Підприємство взято на податковий облік ДПІ у м. Вінниці 11.07.2001 року за №5/2992.

На підставі направлення на перевірку від 17.06.2009 №1674/23, виданого Державною податковою інспекцією у м.Вінниці, головним державним податковим ревізором-інспектором Дорошковським В.О. проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 01.04.2009. Термін проведення перевірки встановлений з 17.06.2009 по 30.06.2009. Відповідно до наказу №1783/23 від 01.07.2009, термін перевірки було продовжено, а саме з 01.07.2009 по 07.07.2009.

В ході перевірки встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 та 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 286448 грн. Крім того, встановлено порушення п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1341401 грн., в наслідок завищення позивачем податкового кредиту на 1341401 грн.

За результатами перевірки складено акт №1755/2310/31543001 від 10.07.2009, на підставі якого, відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення, а саме: №0002672310/2 від 07.10.2009 за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачеві донараховано податку на прибуток в сумі 286448 грн. та застосовано штрафні санкції в суму 143224 грн., та №0002682310/2 від 07.10.2009 за порушення п.п.7.2.3 та 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання, а саме за основним платежем 1341401 грн. ( ПДВ), за штрафними санкціями - 670700 грн.

Під час перевірки, позивач здійснював операції з придбання зерна кукурудзи, жита, ячменю, ріпаку, соняшнику та інших сільськогосподарських культур, яке було придбане у ДП «Кіфа-Ком», а також у сільськогосподарських товаровиробників та посередників, розташованих на митній території України.

В акті перевірки зазначено, що позивач, у періоді, що перевірявся, завищив витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на суму1145793 грн., в результаті зайвого віднесення позивачем до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг), транспортних послуг, наданих ДП «Кіфа-Ком»згідно актів здачі-приймання робіт без підтвердження фактичних обсягів наданих транспортних послуг відповідними товарно-транспортними накладними, при цьому розрахунки за надані транспортні послуги проводились готівкою, згідно прибуткових касових ордерів, виданих ДП «Кіфа-Ком», підпис на яких не належить директору та головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_3, про що свідчить висновок №985 від 03.06.2009, проведеного почеркознавчого дослідження Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Крім того, на письмовий запит ГВПМ ДПІ у м.Вінниці №9567/7/26 від 03.10.2008 до ДПІ у Святошинському районі м.Києва надійшла інформація про те, що ДП «Кіфа-Ком», яке зареєстроване РДА 12.06.2000 - анульоване згідно акту від 28.03.2008 №1729 за неподання до ДПІ декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних місяців. Відповідно позивач не мав правомірних підстав на формування податкового кредиту згідно податкових накладних, отриманих від ДП «Кіфа-Ком», результаті чого підприємство у періоді, що перевірявся, завищило податковий кредит на 1316050 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 1316050 грн. Відповідач в акті перевірки зазначив, що віднесення вищезазначених витрат до складу валових, можливе лише за умови наявності документального оформлення та доказів зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податку, що також безпосередньо пов'язане з оформленням первинних документів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковою не встановлено обставин, що спростовують достовірність та повноту нарахування позивачем зобов'язань з вказаного податку за цивільно-правовими операціями, та не спростовано факт здійснення відповідних господарських операцій.

З вказаним висновком не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат відносить сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму 1145793 грн. на придбання товарів (робіт, послуг), транспортних послуг, наданих ДП «Кіфа-Ком»згідно актів здачі-приймання робіт, що повністю підтверджується відповідними документами, а саме: актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, які відображені в бухгалтерського обліку і повністю відповідають проведеним господарським операціям. Розрахунок із ДП «Кіфа- Ком»також підтверджується видатковими касовими ордерами.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент проведення господарських операцій ДП «Кіфа-Ком»в часі перебувало на податковому обліку податкових органів, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію підприємства як платника ПДВ, оскільки фактично акт про анулювання його свідоцтва був оформлений в 2008 році.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апеляційної скарги на висновок спеціаліста № 985 від 03.06.2009 року почеркознавчого дослідження щодо підпису на квитанціях до прибуткових ордерів постачальника позивача -ДП «Кіфа-Ком», оскільки, з врахуванням ст. 69 КАС України, він не є доказом невідповідності документів про оплату отриманих товарів та послуг вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»та п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5.

До того ж в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було долучено постанову про закриття кримінальної справи по обвинуваченню директора ТОВ «Едем»ОСОБА_4 щодо умисного ухилення від сплати податків, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні. Із змісту вказаної постанови вбачається, що по завершенню проведення судово-економічної експертизи (висновок експерта №755 від 16.06.2010 року), в зв'язку з відсутністю в повному об'ємі документів ТОВ «Едем»експертам не видається за можливе підтвердити висновки акту перевірки № 1755/23/10/31543001 від 10.07.2009 року та акту перевірки №525/2310/31543001 від 23.03.2010 року щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Крім того, досудовим слідством не вдалося здобути інших доказів, що свідчать про навмисне ухилення від сплати податків до бюджету держави директором ТОВ «Едем»ОСОБА_4 під час здійснення фінансово -господарської операції з ТОВ «Едем»протягом 2007-2008 років.

Крім того, з колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що при перевезенні вантажів на замовника послуг ТОВ «Едем»не покладено обов'язку виписати товарно - транспортні накладні та укладення письмового договору, а посилання податкового органу на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, та на форму №1-ТН, затверджену спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України від 29 грудня 1995 № 488/346 є необґрунтованим, оскільки вказаними актами регулюється питання організації роботи автотранспорту, як галузі господарства і в них містяться вказівки саме для перевізників, тоді як дані акти не регулюють питання податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат.

Також з врахуванням обставин справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що позапланова виїзна перевірка позивача проведена з порушенням вимог чинного законодавства, що не спростовано апелянтом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі документів що повністю підтверджують та відповідають господарським операціям з ДП «Кіфа-Ком», він складається із сум, сплачених в ціні придбання товарів та послуг у даного контрагента, позивачем дотримано передбачених Законом України «Про податок на додану вартість" вимог і заявлені суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 5 червня 2012 року.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Гром Л.М.