Ухвала суду № 24676347, 07.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19639/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Іванчуку В.М.,

за участю:

представників позивача -Кліментьєвої І.Л., Липницької В.І.,

представників відповідача -Бакланової З.В., Каргалика Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєкутр»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Лєкутр»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000900701 від 21.12.2011 року, якими йому зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість сум, сплачених за наслідками придбання майна на прилюдних торгах.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2011 року №13902/07-012/1-37063637 та виявлені порушення ст. ст. 185, 196, п. 198.2, 198.6. ст. 198, п. 200.1-200.4 ст. 200 та п. 201.4., 201.7. ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року на суму 21074050,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 21 грудня 2011 року № 0000900701, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 2074050,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 518512,50 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, згідно протоколу №1-017/11 від 11.08.2011 року про проведення прилюдних торгів і протоколу № 1-018/11 від 11.08.2011 року про проведення аукціону та на підставі актів № 222/7 від 12.08.2011 року про реалізацію предмета іпотеки та № 222/7 від 12.08.2011 року про проведення прилюдних торгів (аукціону), затверджених начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ТОВ «Лєкутр»придбало на прилюдних торгах нерухоме майно, а саме: санаторій та дитячо-оздоровчий центр «Колос»з артезіанською свердловиною № 323-В та основні засоби згідно Додатка № 1, що є невід'ємною частиною іпотечного договору, які розташовані за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт. Маньківка, що належало на праві власності ПАТ «Санаторій «Аквадар»на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САА № 959407 від 23.03.2005 р. та серії ЯЯЯ № 115991 від 08.02.2006 р.

Відповідно до названих документів ціна реалізації об'єкту нерухомості ПАТ «Санаторій «Аквадар»склала 11901158,00 грн., вартість основних засобів 664500,00 грн., яка включала суми податку на додану вартість.

Платіжними дорученнями № 112 та №115 від 11.08.2011 р. позивач здійснив перерахування на рахунок ДВС України грошових коштів за санаторій та дитячо-оздоровчий центр «Колос»на загальну суму 11785950, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1964325,00 грн. та за основні засоби на загальну суму 658350,00 грн., в т.ч. ПДВ 109725, 00 грн.

Вважаючи, що зазначена операція в силу положень п. 185.1. ст. 185 ПК України не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, контролюючий орган зменшив суму бюджетного відшкодування.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 названого Кодексу визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п. п. «е»наведеного пункту постачанням товарів також вважається передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Таким чином, ознакою постачання товарів є факт передачі права на розпорядження товарами як власник, а також передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Матеріалами справи, а саме: свідоцтвом, виданим 23.08.2011 р. приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу, актом про реалізацію предмета іпотеки № 227/7, зареєстрованим в реєстрі за № 2189, свідоцтвом від 23.08.2011 р., зареєстрованим в реєстрі за № 2191, витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно Маньківського виробничого відділу комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації»та копіями балансів позивача станом на 30.06.2011 року та станом на 30.09.2011 року підтверджується належність придбаних об'єктів на праві власності ПАТ «Санаторій «Аквадар»та перехід права власності на них до позивача за наслідками проведення прилюдних торгів, а отже відбулось і постачання товару в розумінні положень Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про наявність об'єкта оподаткування податком на додану вартість та спростовує доводи податкового органу в цій частині.

Твердження відповідача на обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення про те, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, колегія суддів вважає помилковим, оскільки у даному випадку об'єктом оподаткування є операція з відчуження арештованого майна, а не операція з його вилучення.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як убачається із матеріалів справи, ПАТ «Санаторій «Аквадар»є платником податку на додану вартість, однак, в порушення наведених правових норм, податкові накладні на відповідну суму податку позивачу не надав.

У зв'язку з чим, керуючись п. 201.10 ст.201 ПК України, згідно якого у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Позивачем разом з податковою декларацією по податку на додану вартість за серпень 2011 року подано скаргу на ПАТ «Санаторій «Аквадар», яке не видало податкові накладні на придбаний позивачем комплекс «Колос»та основні засоби.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем виконані всі вимоги, передбачені п. 201.10 ст. 201 ПК України, які визначають підстави віднесення платником податків до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними в разі відмови продавця у їх видачі.

З огляду на викладене, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли своє підтвердження, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складений 12 червня 2011 року.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М