Ухвала суду № 24674687, 23.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1310/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2011 року у справі за позовом комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека»до Державної податкової адміністрації Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна аптека»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Київській області про визнання нечинним Акту про результати планової виїзної перевірки комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року; визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 10.01.2011 року № 0000023810/0.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 06.07.2011 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що співробітниками Державної податкової адміністрації в Київській області проведено планову виїзну перевірку комунального підприємства Київської обласної ради «Київська обласна аптека»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року та іншого законодавства за період 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

Перевіркою було встановлено, що комунальним підприємством Київської обласної ради «Київська обласна аптека»було порушено пп. 4.1.6, п. 4.1 ст.4, пп.1.20.5 п.1.20, пп. 7.10.12, п.7.10 ст. 7, пп. 11.2.1 п.11.2, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР) (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 18025 грн. в тому числі: півріччя 2009 року в сумі 5 725,00 грн., 2009 рік в сумі 11 912 грн., 1-й квартал 2010 року в сумі 355 грн., півріччя 2010 року в сумі 33 грн. За результатом перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 23.12.2010 року № 21/38/111/30187721.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000023810/0 від 10.01.2011 року на загальну суму 25993,00 грн. (18025,00 грн. за основним платежем та 7968,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

Доводи відповідача про те, що підприємство у 4-му кварталі 2009 року отримало від постачальника ліки (ПрАТ «Альба Україна»), лікарські засоби (товари) на суму 18966,32 грн. на безоплатній основі та зазначену суму не включило до складу валових доходів, є не вірними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПрАТ «Альба Україна»укладено договір поставки № 10/385 від 11.11.2009 року.

У відповідності до даного Договору ПрАТ «Альба Україна»зобов'язувалася поставити позивачу лікарські засоби, а позивач в свою чергу прийняти та оплатити.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстром приходних документів та податковими накладними.

Позивач придбав у постачальника - ПрАТ «Альба Україна»лікарських засобів на суму 18966,32 грн. Зазначена поставка ліків відбувалася на підставі вищезазначеного договору, що передбачає обов'язкове проведення грошових розрахунків підприємства з постачальником ліків. Оприбуткування ліків підприємством відбулося 05.01.2010 року (накладні від 05.01.2010 року № 9477183 на суму 10941,56 грн.; № 9467992 на суму 4606,43 грн.; № 9475874 на суму 3418,33 грн.).

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

Таким чином, у позивача згідно з вимогами чинного законодавства, виникли валові витрати за першою подією, а саме оприбуткуванням товарів 05.01.2010 року.

В частині щодо відображення у податковому обліку позивача вартості ліків, які придбані у відповідних постачальників та на які оптово-відпускні ціни визначаються постановою КМУ «Про деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» від 25.03.2009 року № 333.

В листі Міністерства економіки України «Щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2009 року № 1154»від 11.11.2009 року № 3802-25/295 зазначається, що відповідно до порядку, визначеному зазначеною постановою КМУ від 25.03.2009 року № 333 оптово-відпускною ціною є ціна одиниці імпортного товару або ціною товару, що встановлюється між вітчизняним товаровиробником та суб'єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю товаром.

Таким чином, підприємство відповідно до зазначеної постанови КМУ не може впливати на порядок формування цін на ліки, за якими їх було придбано постачальниками у вітчизняних чи зарубіжних виробників.

Підприємство відповідно до пунктів 5.2.1. та 11.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшило валові витрати у 4-му кварталі 2009 року та 1-му кварталі 2010 р оку на суму вартості придбаних від постачальників ліків за договірними цінами, які відповідно до пункту 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для підприємства вважаються звичайними.

У відповідності до п. 6 «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819, начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктами господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Враховуючи вищевикладене відповідач не наділений компетенцією щодо перевірки завищення цін на лікарські засоби, оскільки в законі не наділено права податковому органу здійснювати контроль за ліками, а отже застосування штрафних санкцій є помилковим.

Крім того, рішення про сплату податкових зобов'язань у зв'язку із застосуванням «звичайних цін»інших, ніж визначених платником податків, відповідно до підпункту 4.3.5. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III приймається виключно у судовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що підприємство у 4-му кварталі 2009 року завищило валові витрати на суму 11890,41 грн. у зв'язку з включення до їх складу витрат, пов'язаних з проведенням орендодавцем (лікувальним закладом) експертної оцінки майна, яке за відповідним договором оперативної оренди передане підприємству в оперативну оренду, оскільки як вбачається з матеріалів справи проведення перевірки підприємства посадовим особам податкової служби надавалися всі необхідні регістри обліку валових доходів та витрат, а також вичерпні пояснення відповідних посадових осіб підприємства.

В матеріалах також є роздрукований регістр складу валових витрат позивача, у тому числі і за 4-й квартал 2009 року.

У Акті перевірки зазначено, що до складу валових витрат підприємства у 4-му кварталі 2009 року включені витрати з відшкодування орендодавцю витрат на проведення ним незалежної експертної оцінки вартості майна, що передано підприємству в оренду за відповідним договором на загальну суму 11890,41 грн. Зазначена сума витрат підтверджена наступними документами: акт здачі-приймання робіт (послуг) від 22.10.2009 року № К2-0000837 на суму 3491,95 грн.; акт здачі-приймання робіт (послуг) від 22.10.2009 року № К2-0000836 на суму 1693,28 грн.; акт здачі-приймання робіт (послуг) від 22.10.2009 року № К2-0000838 на суму 6705,18 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Положенням ст. 2 Закону № 996-XIV передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством) (ч. 5 ст. 8 Закону № 996-XIV).

В регістрі складу валових витрат за 4-й квартал 2009 року наявна лише одна сума 161,53 грн. (134,61 грн., + 26,92 грн.) за проведений технічний огляд належного підприємству автомобіля для перевезення лікарських засобів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем помилково було викладено в Акті перевірки, те що підприємство завищило валові витрати звітного періоду на суму 11890,41 грн. у зв'язку з включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з проведенням орендодавцем (лікувальним закладом) незалежної експертної оцінки майна, яке ним передане в оперативну оренду підприємству за відповідним договором, а отже в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вказані вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 року № 0000023810/0 прийняте без дотримання принципів, визначених статтею 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Файдюк В.В.