Ухвала суду № 24673096, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6611/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Василенка Я.М., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державного підприємства «Іванківський спиртовий завод»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Іванківський спиртовий завод»до Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2008 року ДП «Іванківський спиртовий завод»звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000042301 від 28.02.2011 року та № 0000052301 від 28.02.2011 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»Державну податкову інспекцію у Маньківському районі Черкаської області було реорганізовано шляхом злиття з Державною податковою інспекцією у Тальнівському районі та утворено Тальнівську міжрайонну Державну податкову інспекцію Черкаської області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, Тальнівська міжрайонна Державна податкова інспекція Черкаської області стала правонаступником Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що кредиторська заборгованість, яка виникла у зв'язку з припиненням юридичних осіб, набула статусу безповоротної фінансової допомоги. Зазначив, що платіж у вигляді відрахувань частини чистого прибутку (доходу) прирівнюється до податку на прибуток підприємств, а розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті, має статус податкової декларації

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав апеляційну скаргу та просив постанову суду скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що Відповідачем проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року. За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки від 07.02.2011 року №33/23-01/00374841.

На підставі зазначеного акта перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000042301 від 28.02.2011 року. В рішенні зазначено, що Позивачем порушено вимоги підпункту 4.1.1, 4.1.6 ст. 4, пп. 5.2.1, 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.2.1, 11.2.3 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток: за 2008 рік на суму 418 019 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 14 652 грн., за перше півріччя 2009 року на суму 6 646 грн., за 3 квартали 2009 року на суму 23 702 грн., за 2009 рік на суму 20 107 грн.; завищено податок на прибуток: за 1 квартал 2008 року на суму 16 372 грн., за перше півріччя 2008 року на суму 40 959 грн., за 3 квартали 2008 року на суму 4 098 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 9 365 грн., за півріччя 2010 року на суму 14 709 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 24 827 грн., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в сумі 396 251 грн.

Крім того, на підставі зазначеного акта перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.02.2011 року №0000052301. Зазначеним рішенням Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частки прибутку в сумі 121 650 грн., що підлягає сплаті до державного бюджету. Такий висновок здійснено Відповідачем у зв'язку з виявленням порушення Позивачем вимог ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-VI, п. 3 Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 року №158, п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 року №87.

Судом першої інстанції встановлено, що дії Відповідача при винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 ЗУ №334/94-ВР встановлено, що сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, являється безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно п. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за ДП «Іваньківський спиртовий завод»обліковувалася кредиторська заборгованість, по якій минув термін позовної давності перед ПГТ "Газкомсільбуд". Дана кредиторська заборгованість виникла, у зв'язку з тим, що ПГТ «Газкомсільбуд»згідно договору №1 від 20.09.2002 року, виконувало роботи по газифікації Позивача, та останній не здійснив розрахунок. Господарським судом Черкаської області порушено справу про банкрутство ДП «Іваньківський спиртзавод». Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.08.2004 року №01/1017 затверджено перелік конкурсних кредиторів, в якому затверджено кредитором ПГТ «Газкомсільбуд»на суму 81 829 грн. 67 коп.

Також, за Позивачем рахувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ «В.А.Н». Зазначена заборгованість виникла внаслідок отримання Позивачем від ТОВ «В.А.Н.»зерна кукурудзи на загальну суму 729 183 грн., на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2008 року №28/071.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що кредиторська заборгованість підприємства перед ПГТ "Газкомсільбуд" та ТОВ «В.А.Н», яка виникла у зв'язку з припиненням вказаних юридичних осіб, набула статусу безповоротної фінансової допомоги та підлягає включенню до складу валового доходу.

Відповідно до п. 12.1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку -покупець, зокрема, зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З аналізу приписів п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону випливає, що валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах та включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР валовий доход, крім іншого, включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що твердження Позивача про відсутність правових підстав для включення до складу валового доходу кредиторської заборгованості перед підприємствами, державна реєстрація яких припинена та не порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 даного закону, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, п. 5.1 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами.

Пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 цього Закону, визначено перелік заходів, які не включаються до валових витрат. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку. Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг); - або датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Положення пп. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 даного Закону визначає, що платник податку при здійсненні операцій з особами, які є нерезидентами, резидентами, які сплачують податок за нижчими ставками, визначає дату збільшення валових витрат за датою оприбуткування товарів або датою фактичного отримання робіт (послуг).

Таким чином, проаналізувавши зазначені норми законодавства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Позивачем завищено витрати, які включені підприємством у рядок 04.1 декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім зазначених у 04.11»за 2008 рік на суму 605 000 грн.

Пунктом 5.9 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Поняття «продаж товарів»та поняття «продаж результатів робіт (послуг)». визначено пп.1.31 ст. 1 вказаного Закону,

З огляду на викладене з урахуванням понять продажу товарів/послуг, судом першої інстанції вірно зазначено, що в порушення норм пп. 5.9 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР, Позивачем завищено скориговані валові витрати внаслідок завищення убутку балансової вартості запасів, що отримані без відповідної компенсації.

Керуючись пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. Закону №334, платник податку включає до складу валових витрат суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цього Закону.

Разом з цим, з аналізу приписів норм до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 ЗУ №334/94-ВР, випливає, що при проведенні поліпшення основних фондів, платник податку має право відносити до складу валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі що не перевищує 10 % сукупної вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на спростування рішення суб'єкта владних повноважень про вчинення Позивачем порушення пп. 4.1.1, 4.1.6 ст. 4, пп. 5.2.1, 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.2.1, 11.2.3 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994року за №334/94-ВР, колегія суддів вважає рішення Відповідача в цій частині законним в повній мірі.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що Позивачем порушено вимоги ст. 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VІ та п. З Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року N 158.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої ДПА та зазначається у декларації з податку па прибуток підприємств. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

З урахуванням викладеного та аналізу ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року №1251-XII, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що платіж у вигляді відрахувань частини чистого прибутку (доходу), що здійснюється державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, прирівнюється до податку на прибуток підприємств, а розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2008 році, має статус податкової декларації.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та зробив вірні висновки про те, що Відповідач правомірно та з додержанням норм чинного законодавства виніс податкові повідомлення-рішення №0000042301 від 28.02.2011 року про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податку на прибуток в сумі 396 261 грн. та №0000052301 від 28.02.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем частки прибутку в сумі 121 650 грн.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Іванківський спиртовий завод»-залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Іванківський спиртовий завод»до Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Василенко Я.М

Шурко О.І.