Ухвала суду № 24673064, 30.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2395/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Костюк Л.О.

при секретарі: Акуленко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпрофі»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпрофі»звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2011 р. №0000612300 та № 0000622300, якими позивачу визначено суму податного зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємства у розмірі 2 737 208 грн. 25 коп., з яких: 2 189 766 грн. 60 коп. - за основним платежем; 547 441 грн. 65 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 2 189 766 грн. 68 коп., з яких: 1 751 813 грн. 34 коп. -за основним платежем; 437 953 грн. 34 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області подали апеляційну скаргу в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Вважають, що судом першої інстанції неправильно та неповно з'ясовані обставини справи. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області у січні-березні 2011 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Газпрофі»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки від 05.04.2011 р. №372/23-2/35001191.

Як вбачається з висновку акту перевірки, позивачем порушено:

1) ст. 93 Цивільного кодексу України та ст. 1 п.7.ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців», ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

2) ч.1., ч.2 ст. 215, ч.2. ст..228, ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України, п.5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2 189 766, 60 грн., в т.ч. за І квартал 2009 р. у сумі 2 106 433, 3 грн., за ІІ квартал 2009 року у сумі 83333,3 грн.

3) ч.1, ч.2., ст. 215, ч.2 ст.228, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.3., 7.2.4., п.7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1 751 813, 34 грн., в т.ч.: за лютий 2009 р. -155333,33 грн., за березень 2009 р. -1529813,34 грн., квітень 2009 р. -66666, 67 грн.

На підставі висновків вказаного вище акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 р. №0000612300 та № 0000622300, якими позивачу визначено суму податного зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємства у розмірі 2 737 208 грн. 25 коп., з яких: 2 189 766 грн. 60 коп. - за основним платежем; 547 441 грн. 65 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 2 189 766 грн. 68 коп., з яких: 1 751 813 грн. 34 коп. -за основним платежем; 437 953 грн. 34 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з лютого по березень 2009 року позивачем укладено з ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»агентські договори від 04.02.2009 р. №19ДБ, від 02.03.2009 р. №ГП 03/09, від 02.03.2009 р. №21-03, від 09.03.2009 р. №19, від17.03.2009 р. №КС7, відповідно до умов яких контрагентами позивача прийняли на себе зобов'язання надати позивачу агентські послуги, що полягають у сприянні у вчиненні від імені та за рахунок позивача правочинів у сфері купівлі, продажу та постачання товарів, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

У лютому-березні 2009 року між позивачем та ТОВ «Аметт»підписано додатки №1 від 26.02.2009 р. та №2 до агентського договору від 04.02.2009 р. №19ДБ, відповідно до яких позивач прийняв послуги ТОВ «Аметт»зі сприяння в укладанні ТОВ «Газпрофі»угод щодо купівлі, продажу та постачання газу природного та оцінив вартість виконаних послуг на суму, відповідно, 932000 грн. та 940000 грн.

Послуги ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»зі сприяння в укладенні ТОВ «Газпрофі»угод щодо купівлі, продажу та постачання газу природного прийняті позивачем в аналогічному порядку (додатки №1 від 16.03.2009 р.,№2 від 22.03.2009 р., №3 від 25.03.2009 р. до агентського договору від 02.03.2009 р. №ГП 03/09, додаток №1 від 20.03.2009 р. до агентського договору від 09.03.2009 р. №19, додатки №1 від 24.03.2009 р., №2 від 25.03.2009 р, №3 від 30.03.2009 р. до агентського договору від 02.03.2009 р.№21-03 та додаток №1 від 24.03.2009 р. до агентського договору від 17.03.2009 р. №КС7).

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі агентських послуг, ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»виписано податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Оплата за придбані агентські послуги здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер».

Витрати у загальному розмірі 8759066 грн. 66 коп., понесені ТОВ «Газпрофі»на придбання послуг, виконаних ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»та податок на додану вартість у сумі 1751813 грн. 34 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем, відповідно, до валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Водночас з акту перевірки вбачається, що однією з підстав для висновку ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області є те, що ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак діяльність вказаних суб'єктів господарювання та його контрагентів у тому числі позивача, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Відповідач дійшов даного висновку посилаючись на наступне.

Так, за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України наявна невідповідність (відхилення) між сумою задекларованих валових витрат та податкового кредиту позивача, зо сформовані за рахунок правочинів з придбання у ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»агентських послуг, та сумами податкових зобов'язань вказаних вище юридичних осіб.

Згідно з інформацією, отриманою відповідачем від слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, за результатами оперативно-розшукових заходів підрозділом по боротьбі з податковими правопорушеннями встановлено, що протягом 2008-2010 років невстановленими слідством особами організовано схему незаконної діяльності з метою сприяння у мінімізації податкових зобов'язань суб'єктів господарювання, розкрадання державних коштів шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість.

Для функціонування зазначеної вище схеми невстановленими слідством особами без наміру здійснювати господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та надання послуг, було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на підставних осіб, у тому числі у контрагента позивача -ТОВ «Аметт».

Згідно з висновку експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ науково-дослідного експертно-криміналістичного центру головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, підписи від імені директора ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»Зайцева О.В. та ТОВ «Касеусмастер»Цимбал С.В. на деклараціях, документах бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі агентських договорах, укладених з позивачем, додатках до них та податкових накладних, вчинені невідомими особами.

За інформацією, отриманою підрозділом по боротьбі з податковими правопорушеннями у ході оперативного відпрацювання вказаних вище суб'єктів господарювання, вбачається, що ТОВ Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»за юридичною адресою не знаходяться, свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість 20.07.2010 р. анульовані.

Відповідач також зазначає, що засновник та головних бухгалтер ТОВ Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна» Прінь С.В. не має жодного відношення до створення вказаної юридичної особи та подальшого ведення нею господарської діяльності, жодних договорів, документів бухгалтерського та податкового обліку ним не складалось та не підписувалось, розрахунків з іншими суб'єктами господарювання не здійснювалось. Відповідно до даних постанови лікувальної комісії при Київському міськвійськоматі з правами Гарнізонної ВКК від 09.12.1988 р, громадянин Прінь С.В. має психічні розлади.

Зазначені вище обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що правочини вчинені ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»з позивачем, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічних порядок, а отже, є нікчемними.

Колегія суддів вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону, з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України встановлено, що виключно вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, під особою у Цивільному кодексі України розуміється фізична чи юридична особа -суб'єкт відповідних відносин.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В контексті даної справи правовідносини з приводу укладання та виконання агентських договорів виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу приписів ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладання позивачем правовиків з ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер», усі сторони правочинів були правоздатними та були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридичні особи.

Оскільки зобов'язання за агентськими договорами укладеними позивачем з ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»мали реальний характер (послуги виконавцем були виконані, прийняті і оплачені замовником), факт прийняття послуг, оплати їх вартості та відсутність взаємних претензій свідчать про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Слід зазначити, що дії фізичних осіб -представників, які вчинили підписи на договорах та інших первинних документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладання правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За приписами ч. 2 ст. 1158 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідних договір.

Отже сам лише факт того, що певні фізичні особи учинили правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичних осіб - ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»без їх доручення або з перевищенням повноважень, не є підставою для визнання правочинів нікчемними.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії своїх контрагентів, колегія суддів зазначає наступне.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»№ 755-IV від 15.05.2003 року передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Колегією суддів встановлено, що доказів обізнаності позивача про обставини здійснення господарської діяльності його контрагентами та сплати ними податків відповідачем в акті перевірки не наведено.

У постанові Верховного Суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за умови необізнаності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість»викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З викладеного апеляційна інстанція робить висновок, що допущені одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

До того ж, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, враховуючи, що позивачем жодних порушень не вчинено, відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за дії його контрагентів.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, … (п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Зокрема, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п. 7.4.4. п. 7.4. Закону України № 168/97-ВР).

В силу приписів абз. 1 п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 р. №996-ХІV передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 6 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Підпунктом 6.1 п.6 вказаного Порядку передбачено, що оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу.

Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п.п. 6.2. п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

У свою чергу, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Згідно з даними, наведеними у довідці Головного управління статистики у м. Києві серія №АА 262585, позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з добуванням природного газу, наданням послуг, пов'язаних з добуванням нафти і газу, транспортуванням газу трубопроводами, іншими видами оптової торгівлі.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбанням у ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна»та ТОВ «Касеусмастер»агентських послуг зі сприяння в укладенні позивачем угод щодо купівлі, продажу та постачання газу природного з урахуванням видів його економічної діяльності та використання вказаних послуг безпосередньо у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність висновків податкового органу, а тому податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 р. №0000612300 та № 0000622300 підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скаргу без задоволення, а постанови суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 17, 19, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 р.-без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Костюк Л.О.

Повний текст ухвали виготовлено:05.06.2012 р.