Постанова № 24671836, 29.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1869/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт" до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення -рішення від 05 квітня 2011 року № 0000232301, яким встановлено порушення п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1977 року № 168/97 -ВР (зі змінами та доповненнями) в зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 3014010100 608 663, 75 грн., де за основним платежем збільшення складає 486931,00 грн., за штрафними санкціями 121732,75 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій останній просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача -задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року -скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт»задовольнити повністю, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач, при розмитнені сплатив податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, зазначеної в вантажно - митній декларації, в подальшому при поставці товарів на митній території України позивач рахував базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була менше митної вартості товарів, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та виникнення від'ємного значення ПДВ.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам матеріального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в судді першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області в період з 28.02.2011 року по 14.03.2011 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Пласт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 21.03.201 1 року № 1 15/23-01 1/31823326.

Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, що призвели до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 357 787,00 грн. та виникнення від'ємного значення ПДВ (ряд. 26) в сумі 129 144,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 21.03.2011 року № 115/23-011/31823326 ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2011 року № 0000232301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 608 663,75 грн.

Крім того, перевіркою відображених у рядку 12.1 Декларацій «ПДВ сплачений митним органам»показників за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року встановлено його заниження в загальній сумі 38 187,00 грн.

Встановлені порушення п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року призвели до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 357 787,00 грн. та виникнення від'ємного значення ПДВ (ряд.26) в сумі 129144,00 грн., крім того донараховано штрафних санкцій на загальну суму 121732.75 грн.

Висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»стало те, що останнім, при подальшій поставці товарів (імпортованих) на митній території України база оподаткування була розрахована виходячи із контрактної (фактурної) вартості, яка була меншою митної вартості товарів (зазначеної у вантажно -митних деклараціях при імпорті товарів на митну територію України).

Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Разом з тим, у відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Пласт»зареєстроване на території України, має ідентифікаційний код та діє на підставі законодавства України про господарські товариства. Висновок контролюючого органу щодо того, що подальша реалізація продукції позивачем здійснювалася юридичним особам -нерезидентам в Акті перевірки та в матеріалах справи відсутній.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що договори поставок товару, укладених між позивачем та його контрагентами, не належить до зовнішньоекономічних контрактів з імпорту товарів на митну територію України, а тому підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а не п. 4.3 ст. 4 зазначеного Закону як помилково вважає відповідач.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

У відповідності до пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган як в ході так і після проведення документальної перевірки із запитом чи зверненням до платника податку щодо обґрунтування визначення рівня звичайних цін не звертався, інших дій, направлених на встановлення звичайних цін, відповідачем здійснено не було.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України та пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не надав доказів, які б підтверджували, що ціни на імпортовану продукцію позивача не відповідають рівню звичайних цін.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт" -задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року -скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт" задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року -задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року -скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт»задовольнити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.