Ухвала суду № 24668788, 04.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2012 р. Справа № 34577/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря - Саламахи О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року по справі № 2а-13232/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.06.2011 року № 0001672321,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Білдерпоінт» (далі - ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення від 30.06.2011 року № 0001672321, що було прийняте на підставі акта перевірки від 10.06.2011 року № 1181/23-209/35943421.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року по справі № 2а-12232/11/1370 позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 30.06.2011 року № 0001672321.

У поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова просить скасувати вказану постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на виявлені під час перевірки ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» факти порушення вимог податкового законодавства, а саме на те, що господарські операції між ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» та Приватним підприємством «Міоком» (далі - ПП «Міоком») фактично не здійснювались, а лише проводилось їх документальне оформлення, чим порушено вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у жовтні 2010 року в сумі 51961.47 грн.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Свою позицію обґрунтовував викладеними в апеляційній скарзі доводами.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки від 10.06.2011 року № 1181/23-209/35943421, складеного за результатами виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2010 року при проведенні фінансово - господарських взаєморозрахунків з ПП «Міоком», податковим органом 30.06.2011 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001672321 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем - 51961.47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12990.37 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий орган виходив з того, що господарські операції між ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» та ПП «Міоком» фактично не здійснювались, а лише проводилось їх документальне оформлення, в результаті чого ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» завищило податковий кредит у жовтні 2010 року в сумі 51961.47 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій з контрагентом ПП «Міоком» та правомірність формування позивачем податкового кредиту доводиться первинними бухгалтерськими документами - податковими накладними, обов'язкова наявність яких передбачена Законом України «Про податок на додану вартість», договорами підряду, актами приймання - здачі виконаних робіт та платіжними дорученнями на перерахування коштів; що за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними правочинів, за якими платником податків було сформовано податковий кредит, податковий орган не має правових підстав для висновку про вчинення таким платником податків порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином; що невиконання контрагентом ПП «Міоком» своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки лише щодо цього контрагента.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень 2010 року при проведенні фінансово - господарських взаєморозрахунків з ПП «Міоком» 10.06.2011 року складено акт перевірки № 1181/23-209/35943421 на підставі якого податковим органом 21.10.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001672321 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем - 51961.47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12990.37 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий орган виходив з того, що господарські операції між ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» та ПП «Міоком» фактично не здійснювались, а лише проводилось їх документальне оформлення, в результаті чого ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» завищило податковий кредит у жовтні 2010 року в сумі 51961.47 грн.

З матеріалів справи видно, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» та ПП «Міоком» були зареєстровані в установленому законом порядку та внесені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, їм було видано свідоцтва платника ПДВ.

В матеріалах справи наявні копії укладених між ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» та ПП «Міоком» договорів підряду на виконання будівельних робіт з ремонту доріг, виписаних ПП «Міоком» податкових накладних, платіжних доручень на перерахування коштів за виконані будівельні роботи, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається лише особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені правові норми та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що господарські операції щодо виконання робіт по ремонту доріг, що були предметом укладених між ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» та ПП «Міоком» договорів підряду, реально проведені, а відповідно вказані у виписаних ПП «Міоком» податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 10.06.2011 року № 1181/23-209/35943421, не є достатньо обґрунтованими та не підтверджуються зібраними належними та допустимими доказами.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача - ПП «Міоком» своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету тягне за собою негативні наслідки лише для цього контрагента та не може бути підставою для збільшення податкових зобов'язань позивача.

Викладене свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту з врахуванням сум податку на додану вартість, що зазначені у виписаних ПП «Міоком» податкових накладних.

Враховуючи викладене суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року по справі № 2а-13232/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.