Ухвала суду № 24668735, 30.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р. Справа № 4779/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Рибачука А. І., Дяковича В. П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу компанії Gengart Financial Inc. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року в справі за позовом Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали», компанії Gengart Financial Inc., акціонерного товариства u S. A.»про визнання правочинів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2008 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали», компанії Gengart Financial Inc., акціонерного товариства «Sofisu S. A.»про визнання недійсним договору лізингу № 5/99 від 12 липня 1999 року укладеного між компанією Gengart Financial Inc. та товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали», як такого, що суперечить актам цивільного законодавства, а також визнання недійсним договору від 18 липня 2006 року про уступку права вимоги за договором лізингу № 5/99 від 12 липня 1999 року, укладеного між акціонерним товариством S. A.»та компанією Gengart Financial Inc.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що договір лізингу № 5/99 від 12 липня 1999 року та договір від 18 липня 2006 року про уступку права вимоги за договором лізингу № 5/99 від 12 липня 1999 року укладено сторонами з порушенням ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки компанія Gengart Financial Inc. не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, отже такі слід визнати недійсними.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір лізингу № 5/99 від 12 липня 1999 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали» та акціонерним товариством isu S. A.», як такий, що суперечить актам цивільного законодавства. В решті позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що судом не здобуто доказів того, що у предметі діяльності акціонерного товариства u S. A.», визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу. Право податкового органу на звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною передбачено п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Крім того, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги між компаніями, які не є юридичними особами утвореними відповідно до законодавства України не входить до повноважень податкового органу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, одним із відповідачів - компанією Gengart Financial Inc., подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що договір лізингу № 5/99 не є таким, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали» та компанією Gengart Financial Inc., оскільки на момент укладення договору уступки права вимоги, зобов'язання по договору лізингу вже були завершені, і на момент переходу прав новому кредитору переходили лише права по витребуванню заборгованості. Також судом першої інстанції не враховано, що, відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг»та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовий лізинг не є фінансовою послугою, яка підлягає обов'язковому ліцензуванню. Крім того, порушено норми процесуального права, зокрема ст. 99 КАС України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження в справі -закрити.

Встановлено, що у період з 19 лютого 2007 року по 06 березня 2007 року Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області проведено комплексу планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали»за період з 01 квітня 2005 року по 30 вересня 2006 року за результатами якої складено акт № 36-23/010/30350742 від 15 березня 2007 року.

09 червня 2008 року господарським судом Закарпатської області за заявою ініціюючого кредитора Управління Пенсійного фонду України в Берегівському районі Закарпатської області порушено справу № 16/89 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали».

З матеріалів акту перевірки та матеріалів справи № 16/89 Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області встановлено, що 12 липня 1999 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали»Україна (Лізингоодержувачем) та акціонерним товариством ofisu S. A.»Швейцарія (Лізингодавцем) укладено договір лізингу № 5/99 (А. с. 17-24).

За умовами згадано договору Лізингодавець погодився придбати на замовлення Лізингоодержувача з наступною передачею у користування з умовою переходу права власності, технічне обладнання для золотовидобувної фабрики по переробці руди, загальною вартістю 2 502 496 доларів США (перелік обладнання викладено у додатку 1 до договору лізингу).

Згодом сторонами до договору лізингу укладено додаткові угоди № 1 - 5, в яких сторонами досягнуто згоди щодо окремих положень договору (А. с. 25-37).

18 липня 2006 року між Лізингодавцем (акціонерним товариством «Sofisu S. A.»Швейцарія) та компанією Gengart Financial Inc. (Новий кредитор) укладено договір про уступку права вимоги за договором лізингу № 5/99 від 12 липня 1999 року, згідно з яким попередній кредитор безвідклично переуступив новому кредитору всі права вимоги до боржника щодо отримання повної суми зобов'язання, що існувала на момент укладення даного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оскільки, на думку Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, компанія Gengart Financial Inc. на момент укладення вищевказаних договорів не перебувала у статусі фінансової установи та не мала ліцензії на право надання послуг з фінансового лізингу, тобто не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, то договір лізингу № 5/99 від 12 липня 1999 року та договір від 18 липня 2006 року про уступку права вимоги з договором лізингу № 5/99 від 12 липня 1999 року укладено сторонами з порушенням ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодекс, а якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Право податкового органу на звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною передбачено п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Однак, на думку суду апеляційної інстанції, такі висновки суду першої інстанції є невірними та ґрунтуються на хибному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8, 9 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач -особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду, а відповідач -суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму

Зокрема, згідно п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують зокрема таку функцію: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, органи державної податкової служби мають право звертатись до суду з позовами про визнання угод недійсними з підстав, за яких чинне законодавство передбачає стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

В даному випадку Берегівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним договору лізингу № 5/99 від 12 липня 1999 року та договору від 18 липня 2006 року про уступку права вимоги з договором лізингу № 5/99 від 12 липня 1999 року з підстав невідповідності його частині 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Вказана правова норма, на яку послався податковий орган, не передбачає стягнення в доход держави коштів, одержаних за недійсною угодою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність у Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області правових підстав для пред'явлення адміністративного позову про визнання недійсними угод з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, враховуючи, що позивачем не заявлено інших вимог окрім вимог про визнання договорів недійсними, судом першої інстанції безпідставно не застосовано правові наслідки визначені п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її частково спростовують.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну компанії скаргу Gengart Financial Inc. задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року в справі № 2а-4341/08/0770 за позовом Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали», компанії Gengart Financial Inc., акціонерного товариства S. A.» про визнання правочинів недійсними скасувати, а провадження в справі -закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. І. Рибачук

В. П. Дякович