Ухвала суду № 24661262, 25.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р.справа № 2а-2/11/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Піддубній А.В.

за участю сторін :

представника позивача ОСОБА_1 довіреність від 25.01.2011 року

представника позивача ОСОБА_2 довіреність від 07.12.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції та Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА»на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-2/11/1170 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення та стягнення суми податку на додану вартість,-

встановив: В січні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати податкове повідомлення-рішення №0001022350/0 від 27.12.2010 року, прийняте заступником начальника Кіровоградської ОДПІ Годуновою Л.В. -нечинним та стягнути з державного бюджету їх користь суму податку на додану вартість в розмірі 60 703,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року (суддя Комар П.А.) адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001022350/0 від 27.12.2010 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Щодо стягнення на користь позивача з державного бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 60 703,00 грн. зазначив, що оскільки позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, порушення відповідачем -2 прав, свобод і інтересів позивача відсутні, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Кіровоградська об'єднана Державна податкова інспекція звернулась з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року в частині задоволених позовних вимог та винести рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не прийняв до уваги, що в результаті проведених перевірок неможливо було дослідити ланцюг постачання товару до виробника (імпортера) для встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість в бюджет та походження товарно-матеріальних цінностей. Зазначили також, що законодавством діючим на час виникнення спірних правовідносин чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг). Враховуючи відсутність документального підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету підприємствами постачальниками по всій ланці ланцюга постачання товарів (робіт, послуг) та відсутність документального підтвердження походження придбаних товарно-матеріальних цінностей (деталей, комплектуючих) вказали на те, що позивач втрачає право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 60 703,00 грн.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року по адміністративній справі № 2а-2/11/1170 в частині відмови в стягненні на користь позивача з державного бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 60 703,00 грн. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що Приватне акціонерне товариство «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА»обґрунтовано включила до складу бюджетного відшкодування суму ПДВ Кіровоградською ОДПІ податкових декларацій за березень 2007 року, за серпень 2007 року, за жовтень 2008 року. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що Кіровоградська ОДПІ у встановлені терміни не надала органу державного казначейства висновків з зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, а відповідно -Головне управління Державного Казначейства України в Кіровоградській області не перерахувало на рахунок приватного акціонерного товариство «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА»бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 60 703,00 грн. Таким чином, було порушено законне право позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача не надійшло.

В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги Приватного акціонерного товариство «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА»підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду в частині відмови в стягненні на користь позивача з державного бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 60 703,00 грн. та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в цій частині. Проти задоволення вимог апеляційної скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції заперечували.

Представники Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції та Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення наявне в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що в силу ст.196 КАС України, неявка представників сторін належним чином повідомлених про час та місце слухання справи не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши представників позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, вважає, що апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції та Приватне акціонерне товариство «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА» не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи уповноваженими особами податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2007 року, серпень 2007 року, жовтень 2008 року з урахуванням відповідей, отриманих від інших ДПІ щодо проведення перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 21.12.2010 року за №635/23-50/14372024 (а.с. 20-23).

За висновками зазначеного акту перевірки податковий орган встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 з урахуванням п.1.8 ст.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) та завищено суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 60 701,85 грн., в т.ч. за березень 2007 року в сумі 14 828,33 грн. за серпень 2007 року в сумі 20 022,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 25 851,52 грн. За результатами перевірки зменшується сума заявленого бюджетного відшкодування за березень 2007 року в сумі 14 828,33 грн. за серпень 2007 року в сумі 20 022,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 25 851,52 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року за № 0001022350/0, котрим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 60 703,00 грн.

Визнання нечинним зазначеного податкового повідомлення-рішення та стягнення з державного бюджету на користь позивача суми податку на додану вартість в сумі 60 703,00 грн. є предметом даного спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту, зазначив якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість у сумі 60703 грн. зазначив, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та відсутні порушення прав, свобод та інтересів позивача .

Колегія судів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів за умови фактичного здійснення господарської операції від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

В даному разі реальність здійснення спірних операцій з поставки позивачеві товару податковим органом не заперечується. В акті перевірки ДПІ зазначено як про підтвердження факту отримання та оплати Товариством цього товару з одночасним оформленням необхідних первинних документів. Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податків податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності контрагентів його постачальників, а саме по декларації за березень 2007 року відсутнє документальне підтвердження, на думку податкового органу, факту включення до складу податкового зобов'язання та сплаті сум ПДВ до бюджету ТОВ «МК Євростиль», оскільки його контрагент ПВКП «Рем-Авіа»відсутній за місцем знаходження, а його свідоцтво платника податку анульовано 27.05.2009 року (у зв'язку з неподанням); по декларації за серпень 2007 року відсутнє документальне підтвердження факту включення до складу податкового зобов'язання та повної сплати сум податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Бізнес-Трансгруп»по операціям з реалізації товарно-матеріальних цінностей ПВ КП «Рем-Авіа»за вищезазначеними обставинами; по декларації за жовтень 2008 року на день проведення перевірки, на думку податкового органу, відсутнє документальне підтвердження факту включення до складу податкового зобов'язання та сплати сум податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Мікадо», що знаходиться в третьому ланцюгу постачання товарів послуг та визнано банкрутом, по податковій накладній, виданій покупцю ТОВ «Укрексім», що на думку податкового органу, виключає можливість подальшого дослідження ланцюга постачання товару до виробника (імпортера) та відповідно, доведення факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету.

На момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідні податкові накладні. Позивачем в ціні придбаних у контрагента товарів по податковим накладним було сплачено ПДВ, у зв'язку з чим позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Зміст податкових накладних, які виписані безпосередніми контрагентами позивача, не суперечать вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". В ході перевірки податковим органом також не виявлено будь-яких порушень щодо змісту таких податкових накладних. Податкові накладні складені особою, зареєстрованою як платник ПДВ.

При цьому, позивач безпосередньо не вступав у правовідносини з ТОВ «Бізнес-Трансгруп», ТОВ «МК - Євростиль»та ТОВ «Мікадо»(друга та третя ланки), що знаходиться в ланцюгу постачання товарів позивачеві, та відносно яких податковим органом вказано, що не надано документів, які б підтвердили факт реалізації товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання та декларування зазначеними підприємствами податкових зобов'язань по вищезгаданим операціям та не підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.

В ході проведення перевірки податковим органом не було висунуто сумніву щодо правосуб'єктності безпосередніх постачальників товарів позивачу.

Аналіз вищевказаних приписів норм Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для твердження про те, що будь-які дії третіх осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів позивачеві, не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, слід вважати, що податковий кредит за перевіряємий період був сформований позивачем у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", діючому в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Окрім того, колегія суддів вважає зазначити на наступне, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи податкового органу про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, обґрунтовано не було взято до уваги судами.

Адже згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченим платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, свідчить, що термін "сплата податку" вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 -7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав незаконним зменшення позивачеві задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та правомірно задовольнили позов в цій частині позовних вимог.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача з державного бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 60 703,000 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому спеціальним Законом (168/97-ВР), чинному на час виникнення спірних правовідносин, права звернення до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету не передбачалось.

Судова колегія, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що після набрання чинності рішенням у даній справі позивач має право звернутись до державного казначейства з вимогами щодо отримання бюджетного відшкодування в сумі 60 703,00 грн.

На підставі викладеного, судова колегія не вбачає встановлених законом підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,197 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції та Приватного акціонерного товариства «Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «УРГА»залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року у адміністративній справі № 2а-2/11/1170 -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст.212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 28.03.2012 року.)

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко