Ухвала суду № 24661288, 22.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2012 р.справа № 2а-10433/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.

представника позивача ОСОБА_1 довіреність від 07.06.2011 року за № 1

представник відповідача в судове засідання не з'явився

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»та Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-10433/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування рішення у вигляді листа та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2010 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, оформлене листом №17202/10/15-134 від 11.05.2010 року; зобов'язати відповідача прийняти як податкову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»з податку на прибуток за звітній податковий період, перший квартал 2010 року в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій.

У подальшому позивач в поясненнях від 07.10.2010 року (а.с.34) просив стягнути також здійснені витрати з надання правової допомоги в сумі 1500 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року (суддя Павловський Д.П.) адміністративний позов задоволено повністю: скасовано рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, оформлене листом №17202/10/15-134 від 11.05.2010 року та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийняти як податкову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»з податку на прибуток за звітній податковий період перший квартал 2010 року, в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що дії відповідача щодо невизнання декларації з податку на прибуток підприємства є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства. Представниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності та наявності законних підстав для невизнання як податкової звітності декларації ТОВ «Карінда»з податку на прибуток .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року та відмовити ТОВ «Карінда»в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства - у декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом та іншою рідиною. Суд першої інстанції при винесенні рішення не прийняв до уваги, що декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року, отримана податковим органом, містила потертості аркушів, внаслідок яких неможливо прочитати цифри.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу від позивача не надійшло.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив змінити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року в частині не розподілення документально підтверджених судових витрат позивача та присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»з Державного бюджету України документально підтверджені судові витрати, а саме, витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає положенням ст. 94, 98,161 КАС України в частині не розподілення документально підтверджених судових витрат позивача. Зазначили на те, що здійснені підприємством витрати в сумі 1500 грн. по оплаті наданої правової допомоги ТОВ «Карінда»адвокатом за договором про надання юридичної допомоги є судовими витратами, та підлягають розподілу між сторонами при прийнятті рішення.

Письмових заперечень від податкового органу на апеляційну скаргу позивача не надійшло.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги ТОВ «Карінда»підтримав та просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення, наявне в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що в силу ст. 196 КАС України, неявка представника відповідача належним чином повідомленого, не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 28 квітня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Карінда»поштою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було направлено декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2010 року.

Листом від 11.05.2010 року за № 17202/10/15-134 ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська повідомила про те, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року не визнана, оскільки містить цифри, які неможливо прочитати внаслідок потертості аркушів.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках визначених п.п.4.2.1,п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

За змістом підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова звітність, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Таким чином, вищезазначеною нормою матеріального права визначено обов'язок податкового органу щодо прийняття податкової звітності так і підстави для невизнання податковим органом декларації і такими підставами є: не зазначення обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що абз. 5, п.п.4.1.2, п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин, не містять такої підстави для неприйняття податкової декларації, як наявність потертості.

Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджені наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827 носять рекомендований характер та не можуть розширено тлумачити норми Закону України № 2181, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідний обов'язок закріплює і ч.1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані ним права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, вирішуючи питання про прийняття податкової звітності, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»про зміну постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 року в частині не розподілення документально підтверджених судових витрат позивача та присудження повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Карінда»(код ЕДРПОУ 33771343, місто Дніпропетровськ, вул. Челюскіна 8) з Державного бюджету України судових витрат, а саме витрат на правову допомогу у розмірі 1 500 грн. колегія суддів зазначає на наступне.

Як видно з резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-10433/10/0470 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування рішення у вигляді листа та зобов'язання вчинити певні дії адміністративний позов задоволено повністю: скасовано рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, оформлене листом №17 202/10/15-134 від 11.05.2010 року та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийняти податкову звітність Товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Карінда»з податку на прибуток за звітній податковий період перший квартал 2010 року в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету у сумі 3,40 грн., вимоги щодо стягнення з Державного бюджету судових витрат, а саме витрат на правову допомогу 1500 грн. рішення не ухвалено.

Згідно ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд вирішив питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції не прийнято рішення щодо позовних вимог про стягнення судових витрат в сумі 1500 грн. суд першої інстанції за власною ініціативою або за заявою особи, яка приймала участь у справі може прийняти додаткову постанову.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, в межах доводів апеляційної скарги, підстави для скасування або зміни постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-10433/10/0470 та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись п.1.ч.1,ст.198,ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»та Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а-10433/10/0470 -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України

Ухвала виготовлена в повному обсязі 05.04.2012 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко