Ухвала суду № 24660929, 15.06.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата документу15.06.2012

Справа №2-4505/11

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

16 лютого 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Луньовій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу №2-4505/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ «Сведбанк»в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк»звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 429 120,56 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 кредитного договору №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 50000 доларів США на споживчі цілі, строком погашення не пізніше 28.03.2018 року зі сплатою 11,9 річних за користування кредитом. Однак ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 Цивільно-процесуального кодексу України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, повідомлена судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася і не повідомила суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленої належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»(банк), та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №0703/0308/88-056 (кредит (кредитна лінія) фізичній особі -під заставу нерухомості), згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі на загальну суму 50000 доларів США, а ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі не пізніше 28.03.2018 року включно, а також сплатити за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором (а.с.15-17).

Відповідно до п.1.2 кредитного договору №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року кредит надається банком у готівковій формі через касу банку на підставі заяви позичальника (а.с.12-14) з урахуванням вартості і ліквідності майна, що передається позичальником в іпотеку банку.

На підставі п.3.1 кредитного договору №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, через касу банку згідно Додатку №1 (а.с.17-19), що є невід'ємною частиною кредитного договору.

Згідно п.3.2 кредитного договору №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року проценти за користуванням кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення.

Відповідно до п.3.3 кредитного договору №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з 01 по 10 число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків через касу банку.

Згідно п.8.1 кредитного договору №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року за порушення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

У зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору, позивачем на підставі п.3.9 кредитного договору №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. Так, позивач направив ОСОБА_1 повідомлення вих.№04/104 від 16.09.2011 року (а.с.23, 24) про погашення заборгованості за кредитним договором №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року, яка була отримана особисто нею згідно поштового повідомлення 20.09.2011 року (а.с.25). Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 10 календарних днів з дня їх одержання, але до моменту подання позову до суду вона не виконана і відповідні суми позивачу не сплачені.

Таким чином, ОСОБА_1 вимоги кредитного договору №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак остання заходів до погашення заборгованості не вжила.

Станом на 28.10.2011 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року в сумі 429120,56 гривень, а саме: 51136,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.10.2011 року складає 407912,03 гривень -заборгованість за кредитом, 2658,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.10.2011 року складає 21208,53 гривень -заборгованість за нарахованими відсотками (а.с.26).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з невиконанням позичальником вимог зазначеного кредитного договору у позивача виникло право вимагати від ОСОБА_1 виконання зобов'язань по кредитному договору, які остання ігнорує. Тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу по несплаченому кредиту, процентів за користування кредитними коштами відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ч.4 ст.169, ст.ст.16, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №0703/0308/88-056 від 28.03.2008 року в сумі 429120,56 гривень та судових витрат -задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк»(транзитний рахунок 22039022647801 в АТ «Сведбанк» (публічне), МФО 300164, ЄДРПОУ 19356840) 407912 (чотириста сім тисяч дев'ятсот дванадцять) гривень 03 копійки -заборгованість за тілом кредиту, 21208 (двадцять одна тисяча двісті вісім) гривень 53 копійки -заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк»(транзитний рахунок 22039022647801 в АТ «Сведбанк» (публічне), МФО 300164, ЄДРПОУ 19356840) 1700 (одна тисяча сімсот) гривень витрат по сплаті позивачем судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод