Рішення № 24660930, 15.06.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата документу15.06.2012

Справа №2-4095/11

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

27 січня 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Луньовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу №2-4095/11 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також судових витрат, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 51582,46 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що 12.02.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ZPJ0AU19010050, згідно вимог якого відповідач отримав кредит у розмірі 10763,15 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми даного кредиту, на строк до 11.02.2012 року включно. Однак ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився і не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

12.02.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач (банк), та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №ZPJ0AU19010050, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 10763,15 доларів США на умовах його забезпечення строковості, повернення та плати за користування, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.7-8).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року банк надав кредит позичальнику у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 8849,76 доларів США на купівлю автомобіля та 1913,40 доларів США на сплату страхових платежів.

Згідно п.п.1.1, 3.1 кредитного договору №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.1.1 кредитного договору (1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом).

Пунктом 3.8 кредитного договору №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року встановлено, що при непогашенні кредиту в строки, зазначені п.п.1.1,2.3.3, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.3.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

На підставі п.3.2 кредитного договору №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року встановлено, що у відповідності до ст.212 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.3.3 кредитного договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,34% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п.1.1 договору суми щомісячного платежу за кредитним договором (у випадку погашення заборгованості шляхом надання щомісячного платежу й установлення його суми в п.1.1). При встановленні банком у порядку, передбаченому п.2.3.2 зменшеної процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року нарахування відсотків здійснюється в останню дату списання відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом -360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення кредиту в розрахунок не включається. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Згідно п.3.5 кредитного договору №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року для погашення заборгованості за даним договором, у тому числі винагороди й відсотків за користування кредитом, позичальник надає банку кошти на рахунки передбачені п.1.2 даного договору для зарахування коштів. Банк здійснює погашення заборгованості за кредитом у порядку, зазначеному в п.4.3 даного договору.

На підставі п.п.1.1, 3.7 кредитного договору №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року позичальник сплачує банку винагороду, в розмірі й у строки, зазначені в п.1.1 кредитного договору (винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми даного кредиту). Нарахування винагороди на прострочену заборгованість не проводиться.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 кредитного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Однак ОСОБА_1 вимоги кредитного договору не виконує, в обумовлені строки кредит та відсотки по ньому не сплачує. Станом на 13.09.2011 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року в сумі 51582,46 гривень, а саме: 5520,89 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.09.2011 року складає 44014,19 гривень, -заборгованість за кредитом, 660,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.09.2011 року складає 5267,38 гривень, -заборгованість по процентам за користування кредитом, 123,90 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.09.2011 року складає 987,77 гривень, -заборгованість по комісії за користування кредитом, 1313,20 гривень -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно договору.

Позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останній заходів до погашення заборгованості у повному обсязі не вжив.

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

На підставі ст.212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, надав відповідачу кредит, однак ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків та комісії по ньому. Тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченим кредиту, відсотках та комісії по ньому, а також пені та штрафу відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 212, 533, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»п.п.2, 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ч.4 ст.169, ст.ст.209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 51582,46 гривень, а також судових витрат -задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(на рахунок №29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) 5 520 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять) доларів 89 центів США -заборгованості по несплаченому кредиту, 660 (шістсот шістдесят) доларів 71 цент США -заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, 123 (сто двадцять три) долари 90 центів США -заборгованості по несплаченій комісії за користування кредитом, 164 (сто шістдесят чотири) долари 71 цент США -пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором та штрафу, а разом 6 470 (шість тисяч чотириста сімдесят) доларів 21 цент США заборгованості за кредитним договором №ZPJ0AU19010050 від 12.02.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»515 (п'ятсот п'ятнадцять) гривень 82 копійки витрат по сплаті позивачем судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (на рахунок №64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570).

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Р.С. Холод