Ухвала суду № 24629184, 23.05.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Марчука В.Т., Савчук М.В.

секретаря Скрипник С.В.

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3, представника відповідача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року та апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року,

встановила:

ОСОБА_4 у липні 2011 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Зазначала, що під час шлюбу з ОСОБА_5 здійснено будівництво житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 протягом з березня 1996 року по грудень 1999 року.

Рішенням виконавчого комітету Давидівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 9 березня 1995 року №9 другому з подружжя ОСОБА_5 надано земельну ділянку під будівництво площею 0,12 га, яка раніше була виділена його батькові ОСОБА_6

На земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходилися збудований фундамент житлового будинку, шлакоблок у кількості, достатній для зведення житлового будинку, шифер до укладення шлюбу.

Справа №22ц-471 2012 рік Головуючий у 1 інстанції Яківчик І.В.

Категорія: 46 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Посилаючись на продовження здійснення будівництва за час шлюбу, просила визнати право власності на Ѕ частину житлового будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 змінила позовні вимоги, зазначаючи про здійснення самочинного будівництва.

Просила визнати право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів житлового будинку літ.А-1, сараю літ.Б, сараю літ.В, сараю літ.Г, сараю літ.Д, вбиральні, воріт, огорожі, що знаходять по АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 у вересні 2011 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності.

Вказувала, що рішенням виконавчого комітету Давидівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 20 березня 1992 року №9 виділено ОСОБА_6 земельну ділянку для будівництва житлового будинку площею 0,12 га.

Також розпорядженням представника Президента України у Сторожинецькому районі Чернівецької області від 23 червня 1992 року №119 надано дозвіл ОСОБА_6 на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,12 га та видано паспорт на забудову.

За час шлюбу з ОСОБА_6 здійснено будівництво фундаменту житлового будинку та господарських споруд, набуто гравій, цемент, пісок, вапно, дерево, шифер.

азначала, що завершила будівництво без участю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Просила визнати право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1.

Сторожинецьким районним судом Чернівецької області ухвалою від 7 вересня 2011 року залучено до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3

Пізніше позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності залишено без розгляду ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року у позові ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Також ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року змінити та постановити стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 підлягають відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності на будівельні матеріали, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на недоведеність набуття подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спірного майна.

Висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, фактично порушила питання про визнання ідеальної частки подружжя в цьому майні.

Мотивовано вимоги ОСОБА_4 виникненням права власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на будівельні матеріали і конструктивні елементи житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що збудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 за умови надання земельної ділянки ОСОБА_5 у встановленому порядку.

Водночас ОСОБА_4 виходила з презумпції рівності часток подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст.22 КпШС України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Статтею 28 КпШС України, чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", чинного на час виникнення спірних правовідносин, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст.ст. 22, 25, 27-1 КпШС Українии спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотнo збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст.25 КпШС України) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст. 28 КЗпШС України).

Аналогічні положення містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя".

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з травня 1996 року, який розірваний рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2008 року.

ОСОБА_4, звертаючись до суду, обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, зазначала надання рішенням виконавчого комітету Давидівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 9 березня 1995 року №9 другому з подружжя ОСОБА_5 земельної ділянки під будівництво площею 0,12 га, яка раніше була виділена його батькові ОСОБА_6, наявність на земельній ділянці по АДРЕСА_1 збудованого фундаменту житлового будинку, шлакоблоку у кількості, достатній для зведення житлового будинку, шиферу до укладення шлюбу та продовження здійснення будівництва за час шлюбу.

При цьому ОСОБА_4 визначала розмір частки у праві спільної сумісної власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 за виключенням фундаменту, шлакоблоку та шиферу житлового будинку.

Проте, ОСОБА_4 не вказувала будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 набуті за час шлюбу.

На підставі ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У матеріалах справі відсутні докази щодо складу будівельних матеріалів і конструктивних елементів житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що збудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 або майна, набутого подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час шлюбу, та вартості фундаменту, шлакоблоку та шиферу житлового будинку, що не належать до спільної сумісної власності подружжя, на час вирішення спору.

За змістом ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»ясніє особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність вимог ОСОБА_4, зазначивши при цьому в судовому рішенні про відмову ОСОБА_4 та представників позивачки від проведення судової будівельно-технічної експертизи.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_4 у визнанні частки у праві власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що збудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі на недоведеність права власності ОСОБА_7 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 спростовуються приєднаним до матеріалів справи рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2012 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно.

З огляду на викладене рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не заслуговують на увагу і доводи представника позивача ОСОБА_2, що стосуються постановлення ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності без розгляду, судом першої інстанції не вирішувалося питання про розподіл витрат.

У такому разі підстав для зміни ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року в цій частині немає.

Згідно роз»яснення, наданого у абз.7 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»не можуть бути об»єктом апеляційного оскарження судові рішення, якщо вони судом не ухвалювалися.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 16 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді