Постанова № 24627653, 11.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. Справа № 5023/9854/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривда Д.С. -головуючий Бернацька Ж.О. Грек Б.М.за участю представників:позивачаЗайцев В.П., представниквідповідачаОСОБА_5, представникрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного сільськогосподарського підприємства "Перше Травня"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 рокуу справі№ 5023/9854/11 господарського суду Харківської областіза позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Перше Травня"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 06.06.2012 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 № 26-р призначено колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кривда Д.С. -головуючий (доповідач), судді Бернацька Ж.О., Грек Б.М. для перегляду у касаційному порядку постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі № 5023/9854/11 господарського суду Харківської області.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Перше Травня" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення реальних збитків у розмірі 14 693,00 грн., упущеної вигоди у розмірі 97 426,00 грн., та витрат по проведенню оцінки ринкової вартості упущеної вигоди у сумі 7 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2012 року у справі № 5023/9854/11 (суддя Жигалкін І.П.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року (судді: Черленяк М.І. -головуючий, Білоконь Н.Д., Ільїн О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 24.01.2012 року у справі № 5023/9854/11 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство "Перше Травня" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 31.03.2005 року між Сахновщинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та позивачем (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель не витребуваних паїв, загальною площею 248,9577 га і в ріллі, яка знаходиться на території Олійниківської сільської ради.

Пунктом 7 договору сторони передбачили строк його дії -до 15.11.2009 р.

Як зазначає позивач, у 2008 році договір оренди від 31.03.2005 р. був розірваний, проте, сплативши орендну плату, навесні 2011 року ним було засіяно земельну ділянку насінням соняшника, як і попередні роки. На посів земельної ділянки площею 7.3 га, що розташована на території Олійниковської сільської ради було витрачено 14 267,00 грн., що позивач підтвердив розрахунком витрат по підготовці ґрунту, посіву, догляду за посівами соняшника на земельній ділянці, накладними, актами, лімітно-заборними картами на отримання матеріальних цінностей, виробничим звітом, обліковими листами.

Позов обґрунтовано тим, що в ніч з 3-го на 4-те червня 2011 року на площі 7.3 га відповідачем було перекультивовано сходи соняшника, які були висаджені позивачем, чим останньому завдано збитки у розмірі 14693,00 грн. Крім того, позивач звернувся до ТОВ "Аргумент-Експерт" з метою визначення розміру упущеної вигоди, яка не була отримана в результаті механічного пошкодження посівів соняшника, який за висновком склав 97 426,00 грн. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не є орендарем земельної ділянки, на якій було засіяно соняшник, а отже підстави для відшкодування йому збитків як землекористувачу відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як вбачається зі статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Кодексу).

З аналізу положень частини 2 статті 152 Земельного кодексу України випливає, що вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, у тому числі і відшкодування збитків, є правом саме власника земельної ділянки або землекористувача.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Якщо за законом такий договір підлягає поновленню, то таке поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін. Таке волевиявлення має бути оформлене відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішенням міської ради.

Отже, чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі.

Факт відсутності чинного на день розгляду спору договору оренди земельної ділянки позивачем не спростовано. Правовідношення за договором оренди, доданим до позовної заяви, припинені.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом апеляційної інстанції не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Перше Травня" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі № 5023/9854/11 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді Ж. Бернацька

Б. Грек