Ухвала суду № 24615352, 31.05.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2122/2012

Головуючий по 1-й інстанції Яковенко Н.Л.

Суддя-доповідач: Мартєв С. Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - АНТОНОВА В.М., ХІЛЬ Л.М.,

за участю секретаря - РЕНКЕВИЧ М.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 року ПАТ «Мегабанк»звернулось до суду з позовом, зазначивши, що 30.01.08 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №16/2008 року, за умовами якого останньому надавався кредит у розмірі 151 500,00 грн. на строк до 29.01.15 року зі сплатою 14,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №16/2008-п від 30.01.08 року.

Крім того, 30.01.08 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави автомобіля марки Toyota Corоlla, державний номерний знак НОМЕР_1.

Починаючи з квітня 2010 року ОСОБА_2 перестав виконувати взяті на себе за цим договором зобов'язання, у зв'язку з чим банком на адресу останнього направлялась вимога щодо погашення заборгованості, яка залишена ним без реагування.

ОСОБА_2 не сплачує проценти за користування кредитними коштами та станом на 30.09.11 року заборгованість по їх сплаті становить 3 789,32 грн.

З 30.01.09 року в порушення договору застави від 30.01.08 року, заставний автомобіль залишається не застрахованим.

Вимога щодо погашення заборгованості за кредитним договором 16.08.10 року також направлялась ОСОБА_3

Просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним у сумі 136 381,62 грн., з яких: заборгованість по кредиту у сумі 101 179,18 грн., заборгованість по відсоткам -3 789,32 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків -33,17 грн., штраф за несвоєчасне повернення кредиту -823,28 грн., штраф за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту -256,67 грн., штраф у розмірі 10% від вартості предмета застави за порушення умов договору щодо його страхування за пакетом повне «КАСКО»та надання доказів страхування -15 150,00 грн., штраф за невиконання прийнятих на себе обов'язків за кредитним договором -15 150,00 грн., та судові витрати.

У березні 2012 року банк звернувся до суду з заявою про залишення без розгляду вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитом у сумі 145 030,49 грн., а саме: заборгованість по кредиту -101 179,18 грн., залишок нарахованих і несплачених відсотків -8 801,90 грн., штрафи та пеня -35 049,41 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22.03.12 року у частині вимог до ОСОБА_3 позов залишено без розгляду.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11.04.12 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мегабанк»заборгованість за кредитним договором №16/2008 від 30.01.08 року у сумі 145 030,49 грн. та судові витрати -1 570,31 грн.

В апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи апелянт у судове засідання не з'явився, надавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через перебування його на амбулаторному лікуванні з діагнозом люмбаго.

Статтею 38 ЦПК України передбачено, що сторона має право брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

При цьому, з огляду на зміст ч. 2 ст. 305 ЦПК України, явка сторін не є обов'язковою та не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом за їх відсутності.

Зазначені у клопотанні обставини не позбавляють апелянта можливості брати участь у справі особисто чи направити для участі у судовому засіданні свого представника.

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційної суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із матеріалів справи убачається та вірно встановлено місцевим судом, що 30.01.08 року між ВАТ «Мегабанк»(правонаступником якого за рішенням акціонерів, відповідно до протоколу загальних зборів №24 від 21.08.09 року, є ПАТ «Мегабанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №16/2008 (т. 1 а.с. 8-12).

Відповідно до умов п. п. 1.1., 1.2. кредитного договору банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 151 500,00 грн. на придбання автомобіля зі строком користування грошовими коштами з 30.01.08 року до 29.01.15 року включно, а останній зобов'язується повернути кредит зі сплатою 14,5% річних.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором цього ж дня сторони уклали договір застави транспортного засобу №16/2008-з, за умовами якого у заставу банку передавався автомобіль марки Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 16-19).

Згідно наданого банком розрахунку, станом на 28.02.12 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитом складає 101 179,18 грн., з них сума прострочених платежів по кредиту - 16 614,83 грн. (т. 1 а.с. 191).

На адресу ОСОБА_2 банком неодноразово направлялись листи-вимоги щодо усунення ним порушень умов кредитного договору та договору застави (т. 1 а.с. 47-52).

Відповідно до умов кредитного договору банком нараховані: штраф за прострочення сплати ануїтетного платежа у сумі 2 391,67 грн., штраф за невиконання прийнятих на себе обов'язків у сумі 15 150,00 грн. та пеню за прострочення сплати процентів у сумі 2 357,74 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов договору застави щодо страхування предмета застави по пакету повне «КАСКО»банком нарахований штраф у сумі 15 150,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором та договором застави не виконує, що дає право банку на стягнення з останнього заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитними коштами та неустойки.

Апеляційний суд вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.

За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, з огляду на ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

Пунктами 7.1., 7.2. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасного погашення ануїтетних платежів позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми та штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

У пункті 7.2 також визначена відповідальність за невиконання будь-якого з прийнятих на себе зобов'язань згідно з пунктами 3.2.4.-3.2.14 кредитного договору у розмірі 10% від суми отриманого кредиту.

Відповідно до п. 6.4. договору застави встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості предмета застави за порушення заставодавцем зобов'язання здійснювати страхування за свій рахунок предмету застави по пакету повне «КАСКО».

Заборгованість ОСОБА_2 по кредиту та відсоткам підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та розрахунками банку.

Відповідачем не заперечується, що ним також залишилось невиконаним положення п. 2.1.3. договору застави щодо страхування автомобіля, що перебуває у заставі банку.

З урахуванням зазначеного, вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, відсоткам та неустойки є правомірними.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, вийшов за межі позовних вимог, стягнувши більшу суму, ніж того заявляв банк є безпідставними, оскільки відповідно до останнього уточнення позовних вимог банк збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути суму, вимога щодо якої і була задоволена в повному обсязі.

Твердження апелянта, що за рішенням місцевого суду стягнуто пеню більш ніж за 1 рік, чим порушений річний строк для такого виду стягнень також не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки з наявних у матеріалах справи розрахунку пені, з якого виходив суд першої інстанції, убачається, що такий розрахунок робився навіть менш ніж за 1 рік.

Апелянт зазначає, що ним не порушено умов договору та постійно сплачуються платежі за кредитом, у тому числі і під час розгляду судом даної справи, проте на підтвердження цих доводів не надає будь-якого доказу, що є його процесуальним обов'язком відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Пункт 3.3.1. кредитного договору передбачає право банку на дострокове розірвання договору та жодним чином не обмежує банк на право вимоги дострокового погашення заборгованості, тому твердження апелянта, що вимога повернути кредит та нараховані відсотки може бути пред'явлена лише після розірвання кредитного договору є помилковим тлумаченням змісту положень цього пункту договору та з цих підстав не може братись до уваги.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому апеляційний суд вважає, що підстави для зміни чи скасування рішення місцевого суду відсутні.

Ураховуючи, що при подачі апеляційної скарги не сплачувався судовий збір, з огляду на зміст ст. 88 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення з апелянта суми несплаченого ним судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 725,15 грн. за банківськими реквізитами: отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код доходів бюджету: 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді :

З оригіналом згідно:

суддя МАРТЄВ С.Ю.