Ухвала суду № 24612126, 12.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р. Справа № 11525/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Каралюса В.М.

за участю секретаря судового засідання: Курдоба Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року у справі за позовом ПП «Вест Маркет» до ДПІ у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У листопаді 2010 року ПП «Вест Маркет» звернулося з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач зазначав, що ними була подана до ДПІ у Франківському районі м. Львова податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року за результатами якої складено акт №5341/15-2/35968912 від 26.10.2010 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.7.2, 7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.12 наказу ДПА України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» від 15.06.2005 року №213, п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 року №2275-VI.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010101530/0 від 27.10.2010 року , яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 687 955 грн.

З урахуванням уточнюючих позовних вимог позивач просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.10.2010 року №0010101530/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №0010101530/0 від 27.10.2010 року.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2010 року ДПІ у Франківському районі м. Львова за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП «Вест-Маркет» за серпень 2010 року складено Акт № 5341/15-2/35968912.

На підставі згаданого Акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 року № 0010101530/0, яким ПП «Вест Маркет» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 687955,0 грн.

Спір виник щодо правомірності включення ПП «Вест-Маркет» до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з проведенням господарських операцій та порушенням ПП «Вест-Маркет» порядку заповнення податкової звітності з ПДВ, а саме вимог п.п.5.12 п.5 Наказу ДПА України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» від 15.06.2005 року № 213.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.1.8 ст.1 згаданого Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. «в» п.2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку на додану вартість є особа, яка імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Підпунктом 7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України про ПДВ передбачено, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених вище норм Закону свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ПП «Вест-Маркет» імпортовано на митну територію України товари із сплатою податку на додану вартість на митниці.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Судом встановлено, що дані вимоги позивачем виконано у повному обсязі.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ на митниці, про що свідчать вантажно-митні декларації, суд вважає помилковими доводи відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року у справі №2а-11209/10/1370 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: С. Кузьмич

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.06.2012 року