Постанова № 24609138, 05.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2012 року № 2а-4050/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцької О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК ЛТД" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011 №0001472330

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАК ЛТД» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001472330 від 10.10.2011.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскільки його контрагент був зареєстрований як платник ПДВ, податкові накладні видані за фактично вчиненими операціями з поставки товарів, на підставі яких сформований податковий кредит з ПДВ, помилки в задекларованих сумах податку за цими операціями самостійно виявлені та виправлені, а отже відсутні підстави для висновків податкового органу щодо неправомірності формування податкового кредиту, тому спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки згідно Єдиного реєстру податкових накладних контрагент позивача не зареєстрував податкові накладні, а позивач на нього скаргу не подавав, що є порушенням вимог ст. 201 ПК України та призвело до завищення податкового кредиту.

В судовому засіданні 17.04.2012 судом замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судове засідання 19.04.2012 року представник відповідача не з'явився, про час, дату, місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечив.

У судовому засіданні за згодою позивача ухвалено рішення про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК ЛТД»(далі -позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011.

За результатами перевірки складено акт №455/1-23-30-23521523 від 27.09.2011 (далі -акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 №1002, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 1063851,00 грн., у зв'язку з не здійсненням реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем ТОВ «Строй Центр»податкових накладних №147 від 18.05.2011 та №236 від 30.05.2011.

На підставі висновків акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0001472330 від 10.10.2011, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1063851,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн.

За результатами розгляду в апеляційному порядку первинної скарги позивача, рішенням ДПА у місті Києві від 20.12.2011 за №12249/10/25-114 оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення. За результатами розгляду повторної скарги ДПА України прийнято рішення №849/6/10-2115 від 27.02.2012 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0001472330 від 10.10.2011, а скарга - без задоволення.

Спірні правовідносини у даній справі виникли саме з підстав правомірності віднесення позивачем податкового кредиту з ПДВ у травні 2011 року, сформованого на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням вимог статті 201 ПК України, тобто з порушенням встановленого порядку та процедури, у зв'язку з чим судом досліджуються ті докази, що прямо стосуються предмету доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем у справі, на виконання укладених між позивачем та ТОВ «Строй Центр»договорів постачання нафтопродуктів №7/0-11 від 29.04.2011 та №64 від 18.05.2011 здійснювались поставки товару позивачу.

При цьому, як вказує позивач в поясненнях, за попередньою домовленістю з ТОВ «Строй Центр»на окремі партії товару були сформовані та виписані видаткові та податкові накладні, а саме:

- №444 від 18.05.2011 на суму 3084176,52 грн., в т.ч. ПДВ -514029,42 грн., №147 від 18.05.2011 на суму 3084176,52 грн., в т.ч. ПДВ -514029,42 грн.;

- №437 від 18.05.2011 на суму 326198,15 грн., в т.ч. ПДВ -54366,36 грн., №142 від 18.05.2011 на суму 326198,15 грн., в т.ч. ПДВ -54366,36 грн.;

- №508 від 29.05.2011 на суму 329112,00 грн., в т.ч. ПДВ -54852,00 грн., №229 від 29.05.2011 на суму 329112,00 грн., в т.ч. ПДВ -54852,00 грн.;

- №509 від 29.05.2011 на суму 318612,00 грн., в т.ч. ПДВ -53102,00 грн., №230 від 29.05.2011 на суму 318612,00 грн., в т.ч. ПДВ -53102,00 грн.;

- №517 від 30.05.2011 на суму 3298927,72 грн., в т.ч. ПДВ -549821,29 грн., №236 від 30.05.2011 на суму 3298927,72 грн., в т.ч. ПДВ -549821,29 грн.

Однак, по факту відвантаження товару відбулись коливання цін на ринку нафтопродуктів, у зв'язку з чим замість вищенаведених видаткових та податкових накладних були сформовані та виписані інші, за якими позивачем сума ПДВ у розмірі 1226171 грн. була віднесена до складу податкового кредиту у травні 2011 року:

- №444 від 18.05.2011 на суму 2997603,14 грн., в т.ч. ПДВ -499600,52 грн., №147 від 18.05.2011 на суму 2997603,14 грн., в т.ч. ПДВ -499600,52 грн.;

- №437 від 18.05.2011 на суму 451168,54 грн., в т.ч. ПДВ -75194,76 грн., №142 від 18.05.2011 на суму 451168,54 грн., в т.ч. ПДВ -75194,76 грн.;

- №508 від 29.05.2011 на суму 463235,24 грн., в т.ч. ПДВ -77205,87 грн., №229 від 29.05.2011 на суму 463235,24 грн., в т.ч. ПДВ -77205,87 грн.;

- №509 від 29.05.2011 на суму 448602,10 грн., в т.ч. ПДВ -74767,02 грн., №230 від 29.05.2011 на суму 448602,10 грн., в т.ч. ПДВ -74767,02 грн.;

- №517 від 30.05.2011 на суму 2996417,35 грн., в т.ч. ПДВ -499402,89 грн., №236 від 30.05.2011 на суму 2996417,35 грн., в т.ч. ПДВ -499402,89 грн.

З вищенаведеного суд вбачає, що, по-перше, наявні два різні за ціною та сумою поставки примірники видаткових та податкових накладних на одні й ті самі партії товару, загальна сума вартості товару та ПДВ за якими є однаковою та становить 7357026 грн., в т.ч. ПДВ - 1226171 грн., по-друге, про те, що першими були виписані податкові накладні №147 від 18.05.2011 на суму 3084176,52 грн., в т.ч. ПДВ -514029,42 грн. та №236 від 30.05.2011 на суму 3298927,72 грн., в т.ч. ПДВ -549821,29 грн.

З огляду на вказані обставини, слід відзначити, що нормами ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Втім, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (п. 192.1 ст. 192 ПК України).

Отже, норми чинного законодавства не передбачають можливості складання двох оригіналів податкових накладних та їх копій на одну й ту саму партію товару, зокрема у разі зміни/коливання ціни, а регламентують порядок коригування податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Абзацом 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

За таких обставин, виписані ТОВ «Строй Центр»податкові накладні №147 від 18.05.2011 на суму 3084176,52 грн., в т.ч. ПДВ -514029,42 грн. та №236 від 30.05.2011 на суму 3298927,72 грн., в т.ч. ПДВ -549821,29 грн. підлягали обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з подальшою видачею позивачу.

Відповідно до абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Беручи до уваги вимоги вищезазначених норм в їх сукупності, а також приймаючи до уваги письмові пояснення позивача про те, що на початку були виписані податкові та видаткові накладні на партії товару, в яких сума ПДВ перевищувала 500000,00 грн. та які з технічної помилки були внесені Єдиного реєстру податкових накладних, а потім за результатом поставки - інші, в яких сума ПДВ не перевищувала 500000,00 грн., суд приходить до висновку про неправомірне формування податкового кредиту позивачем на підставі податкових накладних, виданих з порушенням порядку встановленого законом. При цьому, суд звертає увагу, що технічною є та помилка, що при складанні документів призводить до описок: друкарських, граматичних та арифметичних, проте в жодному разі не до юридично-правових, у зв'язку з чим відсутні законні підстави вважати формування двох примірників оригіналів та копій видаткових і податкових накладних на одну й ту саму партію товару технічною помилкою.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач неправомірно відніс до податкового кредиту в травні 2011 року суми ПДВ на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням вимог статті 201 ПК України, а також виходячи з наступного.

Позивач стверджує, що ним самостійно виявленні та виправленні помилки в формуванні реєстру податкових накладних в серпні 2011 року, а відповідачем під час проведення перевірки абсолютно проігноровані та не взяті до уваги ці обставини.

Так дійсно, листом відповідача №13335/10/23-3011 від 16.08.2011 запропоновано позивачу надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо виявлених податковим органом розбіжностей в Єдиному реєстрі податкових накладних між даними позивача та підприємства-постачальника, який був отриманий позивачем 15.09.2011, що підтверджується календарним штемпелем відділення поштового зв'язку на конверті та приймається судом до уваги.

Згідно приписів абз. 2 п 201.6 ст. 201 ПК України платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

19.09.2011 позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року з розрахунком коригування сум ПДВ за податковими накладними за травень 2011 року, що підтверджується квитанцією №2 від 19.09.2011 реєстраційні номери 9007799454, 9007801245 та 9007800133 та не заперечується сторонами.

Декларація з ПДВ за травень 2011 року №9007800133 від 19.09.2011 не була визнана податковим органом як податковий звіт через порушення вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України (відсутність обов'язкових реквізитів), що в свою чергу не оскаржувалось позивачем. 20.10.2011 позивач повторно подав до податкового органу декларацію з ПДВ за травень 2011 року (№ 9009201300) з розрахунком коригування сум ПДВ за податковими накладними за травень 2011 року.

Перевірка проводилась з 14.09.2011 до 20.09.2011, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено 10.10.2011, тобто позивачем відкориговано суми ПДВ за податковими накладними за травень 2011 року не лише після проведення перевірки, а й після винесення податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, на думку суду, перевіряючі під час перевірки правомірно не взяли до уваги не визнаний податковий звіт з розрахунком коригування сум ПДВ як на тому наполягає позивач, а також відсутні підстави вважати здійснені позивачем коригування самостійними.

Водночас п. 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим, згідно п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення п. 201.10 ПК України є обґрунтованим та такими, що відповідають дійсним обставинами справи.

Однак, на додаток слід відзначити, що звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника у розумінні абз. 11 п. 201.10ст. 201 ПК України є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даного спору приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесене податкове повідомлення-рішення №0001472330 від 10.10.2011, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку суд не знаходить підстав для висновку про порушення відповідачем як суб'єктом владних повноважень вказаних принципів під час прийняття оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з моменту її проголошення за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В. І. Келеберда