Постанова № 24608741, 21.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2012 року № 2а-5808/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Фіш»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 № 0001234020, № 0001244020 та № 0001254020,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2012 № 0001234020, № 0001244020 та № 0001254020, прийняті СДПІ по роботі з ВПП у місті Києві ДПС.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 14.05.2012 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів. Присутні у судовому засіданні представники сторін повідомлені про те, що справа буде розглянута протягом п'яти робочих днів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.04.2012 за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Скандинавія-Фіш»проведеної на підставі постанови слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.11.2011 та постанови старшого слідчого СУ ДПС у м. Києві від 13.02.2012 СДПІ по роботі з ВПП у місті Києві ДПС було складено Акт № 274/40-20/33693449 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 17932020 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за податку на прибуток на 5226373 грн., а також порушення пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідає п. 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 15390891 грн. та завищення суми податку на додану вартість заявленої до відшкодування з бюджету на 15390891 грн.

19.04.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0001234020, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, пп.пп. 7.71, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідає п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на прибуток у розмірі 15390891 грн.;

№ 0001244020, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17932020 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.;

№ 0001254020, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта по оподаткування податком на прибуток у розмірі 5226373 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договори поставки з ТОВ «ТВП «Скандинавія»№ 01-09/11 від 01.11.2009 та з ТОВ «Агрофакторінвест»№ 10/01 від 10.01.2011 (далі - Договори). На підставі вказаних Договорів ТОВ «Агрофакторінвест»та ТОВ «ТВП «Скандинавія»поставили позивачу товари (рибу та рибні продукти) на загальну суму 92345340,86 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 15390891 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач надані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 15390891 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 17932020 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за податку на прибуток на 5226373 грн., а також пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, пп.пп. 7.71, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідає п. 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 15390891 грн. та завищення суми податку на додану вартість заявленої до відшкодування з бюджету на 15390891 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок:

- того, що вони не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки директор ТОВ «ТВП «Скандинавія»(в подальшому перейменовано в ТОВ «Логістик-Холод») ОСОБА_1 при допиті в якості свідка показав, що немає жодного відношення до діяльності ТОВ «ТВП «Скандинавія»та йому нічого невідомо про ТОВ «Агрофакторінвест», а також, що податкові накладні, згідно яких в адресу ТОВ «Скандинавія-Фіш»поставлявся товар від ТОВ «ТВП «Скандинавія»він не підписував;

- порушення кримінальної справи № 05-19107 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та кримінальної справи № 50-6240 відносно службових осіб ТОВ «Фоззі-Фуд» за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України;

- спрямованості діяльності ТОВ «ТВП «Скандинавія»та ТОВ «Агрофакторінвест»на надання податкової вигоди третім особам;

- висновку експерта про ймовірність зображення на копіях податкових накладних, наданих на дослідження, не директором ТОВ «ТВП «Скандинавія»ОСОБА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Скандинавія-Фіш»та ТОВ «Агрофакторінвест», ТОВ «ТВП «Скандинавія»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами поставки, договорами оренди, договором користування холодильною камерою, договором з надання послуг на митному ліцензійному складі, вантажно-митними деклараціями, видатковими та податковими накладними, які були складені під час реалізації позивачем товарів, поставлених ТОВ «Агрофакторінвест» та ТОВ «ТВП «Скандинавія», на користь третіх осіб, а також іншими первинними документами, складеними за результатами виконання таких договорів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на показання в протоколі допиту в якості свідка директора ТОВ «ТВП «Скандинавія»ОСОБА_1, на порушення кримінальної справи № 05-19107 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та кримінальної справи № 50-6240 відносно службових осіб ТОВ «Фоззі-Фуд»за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, а також те, що діяльність ТОВ «ТВП «Скандинавія»та ТОВ «Агрофакторінвест»спрямована на надання податкової вигоди третім особам, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, платіжних доручень, видаткових та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «ТВП «Скандинавія»та ТОВ «Агрофакторінвест»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом також не береться до уваги посилання відповідача на висновок експерта про ймовірність зображення на копіях податкових накладних, наданих на дослідження, не директором ТОВ «ТВП «Скандинавія»ОСОБА_1, оскільки, по-перше, відповідно до листа від 27.03.2012 слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Скоробагача В.М. стосовно результатів проведення судово-почеркознавчої експертизи підписів на податкових накладних директора ТОВ «ТВП «Скандинавія»ОСОБА_1, по оригіналах накладних, підтверджено справжність підпису ОСОБА_1 на відповідних податкових накладних, по-друге, всупереч наявності вказаного листа в переліку документів, якими користувалась СДПІ по роботі з ВПП у місті Києві ДПС при здійсненні перевірки, відповідачем даний лист не враховано.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Скандинавія-Фіш» та ТОВ «ТВП «Скандинавія», ТОВ «Агрофакторінвест»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Скандинавія-Фіш» та ТОВ «ТВП «Скандинавія», ТОВ «Агрофакторінвест»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України та Законі України «Про податок на додану вартість»передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 15390891 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТВП «Скандинавія», ТОВ «Агрофакторінвест». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «ТВП «Скандинавія»та ТОВ «Агрофакторінвест»були зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 15390891 грн., віднесена ТОВ «Скандинавія-Фіш»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ТВП «Скандинавія»та ТОВ «Агрофакторінвест»податкових накладних та віднесення до суми бюджетного відшкодування з податку на прибуток, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок СДПІ по роботі з ВПП у місті Києві ДПС про порушення ТОВ «Скандинавія-Фіш»пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1, пп.пп. 7.71, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідає п. 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0001234020 від 19.04.2012- безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що валові витрати позивача за 4 квартал 2010 року на суму 17932020 грн., а також на суму 5226373 грн. та перенесення до від'ємного значення об'єкта по оподаткуванню податком на прибуток у складі витрат за 1 квартал 2011 року суми 5226373 грн. за Договорами з ТОВ «ТВП «Скандинавія»та ТОВ «Агрофакторінвест»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій, їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача та факт подальшої реалізації придбаного у вказаних контрагентів товару третім особам підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами поставки та іншими первинними документами.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення № 0001244020 та № 0001254020 від 19.04.2012 -безпідставними та неправомірними.

Крім того, відповідно до змісту п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

При цьому перевірка позивача проведена на підставі постанови слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.11.2011 та постанови старшого слідчого СУ ДПС у м. Києві від 13.02.2012, які винесені в межах розслідування кримінальних справ № 05-19107, порушеної за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та № 50-6240, порушеної відносно службових осіб ТОВ «Фоззі-Фуд»за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, у зв'язку з чим, СДПІ по роботі з ВПП у місті Києві ДПС всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права виносити податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальних справах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Фіш» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2012 № 0001234020, № 0001244020 та № 0001254020, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Фіш»(08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А; код ЄДРПОУ 33693449) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві Державної податкової служби (03680, м. Київ, вул. Лєваневського, 2) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко