Постанова № 24606656, 10.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2012 року 2а-5743/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Корінному С.О.,

за участю:

від позивача -Бельмас Л.О.,

від відповідача -Капустіна О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортер-Україна»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2011 № 0000762300 та від 07.11.2011 № 0000102300,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортер-Україна»(далі -позивач) з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2011 № 0000762300 та від 07.11.2011 № 0000102300.

В основу спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом покладено дані акта перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 155 107,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту за грудень 2010 року на загальну суму 999,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про недоведеність угод укладених між позивачем та його контрагентами -ТОВ «Хелдіг», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Гарант - Техноресурс», ТОВ «Директорія»та ТОВ «Караван НАТС Україна» є безпідставними, оскільки, як стверджує позивач, господарські правовідносини мали реальний характер, підприємством отримано товар, який в подальшому реалізував позивач іншим покупцям, а з ТОВ «Караван НАТС Україна»позивач в період з 2008 по 2010 не мав фінансово-господарських відносин.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортер -Україна»є юридичною особою яка зареєстрована 01.11.2007 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області. Як платник податку позивач перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції з 05.11.2007 за № 4000.

Згідно свідоцтва № 100349964 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 06.09.2011.

У жовтні 2011 року посадовими особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортер -Україна»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 28.10.2011 № 902/23/34842729.

Перевіркою встановлено, що за перевіряє мий період з 01.01.2008 по 31.12.2010 ТОВ «Спортер -Україна»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1173299,00 грн.

Однак, під час проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу первинні бухгалтерські документи (договори, податкові накладні) щодо підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентами -ТОВ «Гарант Техноресурс», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Директорія»та ТОВ «Хелдінг», вказані документи, які підтверджують право позивача на формування податкового кредиту не були надані податковому органу до перевірки у зв'язку з їх втратою. Про факт втрати вказаних документів 13.01.2011 було повідомлено директором ТОВ «Спортер -Україна»- Вишняком В.П. посадовим особам ОВС Слідчого управління податкової міліції ДПА України.

Крім того, як вбачається із акта перевірки Іванківською МДПІ було отримано постанову про порушення кримінальної справи № 69/110 від 19.11.2010 слідчого управління податкової міліції ДПА України. У ході дослідження обставин справи встановлено, що посадовою особою ТОВ «Караван НАТС Українка»переслідуючи умисел направлений на ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах у невстановленому місці вступив у попередню змову з групою осіб. Вказана група осіб в період з 2008 по 2010 діючи умисно з корисливих мотивів, переслідуючи мету спрямовану на здійснення тяжких злочинів, перебуваючи на території м. Києва та Київської області, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Для функціонування зазначеної схеми вказана група осіб без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності створили та придбали ряд підприємств, які були зареєстровані на «підставних осіб», а саме: ТОВ «Хелдіг», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Гарант -Техноресурс»та ТОВ «Директорія», які здійснювали операції щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з поточних рахунків різних підприємств будь-якої форми власності через поточні рахунки підприємств у готівку.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки вказаних підприємств вказана група осіб документально оформлювали неіснуючі операції на отримання товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавались замовникам послуг для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств.

За результати перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.5, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 155 107, 00 грн.; порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.5, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту за грудень 2010 року на загальну суму -999,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 № 0000762300, яким збільшено позивачу податок на додану вартість на суму 155 107,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами, з приводу яких виник публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначалось Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин на момент їх виникнення) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

З 01.01.2011 до вказаних правовідносин застосовуються положення Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, враховуючи наведене слід зазначити, що для формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з контрагентами -ТОВ «Хелдіг», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Гарант -Техноресурс»та ТОВ «Диреторія»у останнього повинні були бути наявні первинні податкові документи, які підтверджували б правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Як було зазначено представником відповідача та вбачається з Акта перевірки, під час проведення перевірки податковим органом позивач вказав, що всі первинні бухгалтерські документи, в тому числі і податкові накладні на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, були втрачені позивачем.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Позивач не скористався правом на відновлення документів та не подав податковому органу до закінчення проведення перевірки та процедури прийняття податкового повідомлення-рішення документи підтверджуючі право позивача на формування податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Хелдіг», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Гарант -Техноресурс»та ТОВ «Диреторія».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у позивача не було права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами -ТОВ «Хелдіг», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Гарант -Техноресурс»та ТОВ «Диреторія», оскільки позивач не підтвердив вказані господарські взаємовідносини податковими накладними, як цього вимагають норми податкового законодавства, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат. Таким чином, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Постанова виготовлена у повному обсязі - 11 травня 2012 р.