Постанова № 24606649, 18.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 року 2а-1823/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Совича О.І.,

за участю:

представника позивача - Кушнєрової К.С.,

представника відповідача - Норця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Літус"

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Літус» з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2011 № 0000142301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 63 681, 12 грн., в тому числі за основним платежем -53 283, 32 грн., за штрафними (фінансовими санкціями -10397,80 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат, зокрема, позивачем безпідставно включено до валових витрат витрати зі страхування автомобіля у розмірі 5122,20 грн., неправомірно включено до валових витрат вартість надання юридичних послуг ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 20850,00 грн., неправомірно включено до складу валових витрат вартість придбання дошки обрізної від ПП «Саліс - 2005»на загальну суму 37553,20 грн., позивачем безпідставно віднесено до валових витрат витрати у зв'язку з продажем іноземної валюти в гривні на загальну суму 41 945,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки позивачем правомірно сформовано валові витрати, які підтверджені первинними документами, що призвело до неправомірного нарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 26367,80 грн., у решті висновку податкового органу про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 37313,32 грн. позивач погоджується. Крім того, відповідачем при проведенні планової виїзної перевірки позивача, в порушення вимог статті 54 Податкового кодексу, проігноровано факт наявності у позивача валових витрат на більшу суму, ніж зазначено у деклараціях за 2010 рік та I квартал 2011 року, що призвело до переплати позивачем податку на прибуток, а тому, на думку позивача, відповідач зобов'язаний був самостійно перезарахувати кошти, які виникли внаслідок переплати на погашення грошового зобов'язання та не приймати у цій частині податкове повідомлення -рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, оскільки позивач не надав до перевірки звіти про надання юридичних послуг ФОП ОСОБА_3, хто виконував ці роботи та не вказано період, за який надано послуги; позивач не надав до перевірки доказів придбання дошки обрізної від ПП «Саліс-2005», а саме: товаро-транспортних накладних, довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей, документації на підтвердження походження лісоматеріалів. Щодо включення позивачем до валових витрат витрати зі страхування автомобіля у розмірі 5122,20 грн., пояснив, що у зв'язку з тим, що позивачем надано копію договору страхування, податковим органом самостійно знято податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1280,55 грн. та не було прийнято податкове повідомленн-рішення.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення від 27.09.2011 № 292, 293, 294, 295 та наказу № 342 від 15.09.2011 Кагарлицькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Київській області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Літус»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2008 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2008 по 30.06.2011.

За результатами вказаної перевірки, Кагарлицькою ОДПІ складено акт від 31.10.2011 № 379/23-1/36113000, яким встановлено наступні порушення TOB «Літус»: п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (занижено податок на прибуток за 2009 рік на суму 945,50 грн.); п. 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України (занижено податок на прибуток за II квартал 2011 року на суму 752,33 грн.); п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(завищено валові доходи за 2009 рік на суму 65 867,00 грн., в результаті чого завищено податок на прибуток за 2009 рік на суму 16 466,75 грн.); п. п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(занижено валові доходи за I квартал 2011 року на суму 40 906,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за I квартал 2011 року на суму 10 226,50 грн.); п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (занижено валові доходи за 2010 рік на суму 7 987,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік на суму 1 996,75 грн.); п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(завищено валові витрати за 2009 рік на суму 64 011,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік на суму 16 002,75 грн.); п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (завищено витрати за II квартал 2011 рік на суму 1 500,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за II квартал 2011 рік на суму 345,00 грн.); п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(завищено валові витрати на загальну суму 157 924,89 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 39 481,23 грн.); ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на протязі 2010-2011 років на загальну суму 34,35 грн.).

2 листопада 2011 року TOB «Літус»подало до Кагарлицької ОДПІ заперечення до акта.

На підставі акта та з врахуванням результатів розгляду заперечення Кагарлицькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 15.11.2011 № 0005542301, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16 466,75 грн. та від 15.11.2011 №0005532301, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 85 314,57 грн., в тому числі -68 469,51 грн. основний платіж , 16 845,06 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, не погодившись з результатами перевірки, оскаржив вищезазначені податкові-повідомлення рішення в адміністративному порядку, шляхом подання відповідних скарг до державних податкових органів.

У подальшому, 23.11.2011 TOB «Літус»було подано скаргу до Державної податкової адміністрації у Київській області вих. № 46 на вищевказані податкові повідомлення -рішення.

За результатами розгляду поданих скарг Державною податковою адміністрацією у Київській області було прийнято рішення № 187/10/25-017/392-170 від 24.01.2011, яким податкове повідомлення-рішення Кагарлицької ОДПІ від 15.11.2011 № 0005542301 скасоване повністю, а податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0005532301 скасовано в частині визначення суми основного платежу у розмірі 15 186,19 грн. та штрафної санкції у розмірі 6 447,26 грн.

02 лютого 2012 року Кагарлицькою ОДПІ в Київській області на підставі рішення ДПА у Київській області від24.01.2012 № 187/10/25-017/392-170 винесено податкове повідомлення-рішення №0000142301, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток урозмірі 63 681,12 грн., в тому числі: 53 283,32 грн. - основний платіж, 10 397,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

TOB «ЛІТУС»10.02.2012 звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою вих. № 7 на податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 № 0000142301, в якій просило скасувати зазначене рішення повністю у зв'язку з безпідставністю його винесення.

За результатами розгляду скарги позивача Державна податкова служба України прийняла рішення № 2849/6/10-2115 від 03.03.2012, яким скарга позивача залишена без розгляду.

Вважаючи податкове повідомлення рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд звертає увагу на те, що позивач погоджується з висновками податкового органу про заниження ТОВ «Літус»податку на прибуток у розмірі 37 313,32 грн., що стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у решті вважає висновки податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до валових витрат витрати зі страхування автомобіля, вартості надання юридичних послуг ФОП ОСОБА_3, вартості придбання дошки обрізної від ПП «Саліс-2005», витрати у зв'язку з продажем іноземної валюти, безпідставними, а податкове повідомлення - рішення у цій частині неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що між ТОВ «Літус»та ТДВ СК «Індіго»03.02.2010 було укладено договір страхування наземного транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до умов якого позивачем було сплачено страхову премію у розмірі 5122,20 грн. (а.с. 71-73). Вказану суму позивачем віднесено до валових витрат.

Як убачаєтся з акта перевірки від 31.10.2011 № 379/23-1/36113000, перевіряючі дійшли висновку, що ТОВ «Літус»віднесено до валових витрат витрати витрати зі страхування автомобіля у розмірі 5122,20 грн. без підтверджуючих первинних документів. Проте, у листі-відповіді Кагарлицької ОДПІ від 09.11.2011 №864/10/23-105 про розгляд заперечень ТОВ «Літус»до акта перевірки 31.10.2011 № 379/23-1/36113000 (а.с. 41, том I) зазначено, що комісією по оперативному вирішенню спірних питань по оподаткуванню, що виникають під час документальних перевірок, враховуючи надану копію договору страхування, прийнято рішення про те, щоб ТОВ «Літус»не зменшувати валові витрати за 2010 рік на суму 5 122,20 грн. та не приймати податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток у розмірі 1280,55 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є безпідставними, оскільки спростовуються вказаним листом-відповіддю Кагарлицької ОДПІ від 09.11.2011 №864/10/23-105 та наданим представником відповідача у судовому засіданні розрахунком грошового зобов'язання, з якого вбачається, що спірна сума не включена до податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 №0005532301 (а.с. 100, том IV).

Позовні вимоги щодо правомірності включення до складу валових витрат позивачем вартість надання ТОВ «Літус»юридичних послуг ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 20 850,00 грн. та вартість придбання дошки обрізної від ПП «Саліс-2005»на загальну суму 37 553,20 грн., а відтак, безпідставне донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 18 251,00 грн., в тому числі основний платіж 14 600, 80 грн. та штрафні санкції у розмірі 3650,20 грн., підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР) (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі -валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР .

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі -Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на включення до складу валових витрат виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

10 червня 2009 року між TOB «ЛІТУС»(клієнт) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг № 34, предметом якого є надання юридичних послуг з підготовки проектів юридичних документів (звернень, запитів, претензій, клопотань тощо), юридична експертиза проектів та укладених договорів, юридичні консультації в письмовій формі, розробка та експертиза внутрішніх (локальних) актів положення, правила, накази, інструкції), сприяння в державній реєстрації (перереєстрації) підприємств, засновником чи учасником яких виступає клієнт, а також перереєстрації клієнта розробка установчих документів, реєстрація в органах державної влади в Україні) тощо.

Відповідно до п. 7.1. Договору № 34 від 10.06.2009, послуги, надані виконавцем клієнту, передаються згідно акта приймання - передачі наданих послуг, в якому вказуються вид наданих послуг, загальна сума гонорару, результат наданих послуг. Фактом надання послуг є направлення виконавцем клієнту підписаного акта в двох примірниках (п. 7.2. Договору).

Так, починаючи з червня 2009 року по червень 2010 року ФОП ОСОБА_3 на підставі Договору № 34 від 10.06.2009 було надано TOB «Літус»юридичні послуги.

Як встановлено судом, факт надання ТОВ «Літус»юридичних послуг ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 20 850,00 грн., підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 67-70, том I), замовленнями на виконання юридичних послуг, платіжними дорученнями, звітами про надання послуг (а.с.226-242, том III).

У судовому засіданні представник позивача на вимогу суду надала для огляду результати виконаних робіт, а саме: письмові консультації, правові висновки, договори, проте заперечила проти долучення їх до матеріалів справи, посилаючись на те, що інформація, яка там міститься, є конфіденційною.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача, що наявність звітів про надання юридичних послуг є обов'язковою умовою для віднесення до складу валових витрат витрати на оплату таких юридичних послуг, оскільки, такі звіти не є первинними документами, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартість надання ТОВ «Літус»юридичних послуг ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 20 850,00 грн.

Стосовно включення ТОВ «Літус»до валових витрат вартість придбання дошки обрізної від ПП «Саліс -2005»на загальну суму 37 553,20 грн., суд зазначає наступне.

Як убачається з акта перевірки від 31.10.2011 № 379/23-1/36113000, посадовими особами податкового органу зроблено висновок, що TOB «ЛІТУС»до складу валових витрат включено витрати на придбання дошки обрізної від ПП «Саліс-2005»в кількості 17,58 куб.м. на суму 37 553,20 грн., які не підтверджені товаро-транспортними накладними на перевезення вантажів, а також відсутні довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей, в результаті чого завищено скориговані валові витрати за перевіряємий період на загальну суму 37 553,20 грн., в тому числі за 2008 рік на суму 22 988,99 грн., за 2009 рік на суму 14 564,21 грн.

04 грудня 2008 року між TOB «Літус»(покупець) та ПП «Саліс-2005»(продавець) укладено Договір №8, предметом якого є обов'язок продавця передати покупцю пиломатеріали (товар) згідно специфікації № 1, 2, а покупець зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його вартість (а.с. 74-77, том I ). Відповідно до умов пункту 3.2. Договору, продавець взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару автотранспортом продавця на склад покупця за адресою: Київська обл. Кагарлицький район, с. Стави, вул. Леніна, 116.

Як встановлено судом, факт придбання дошки обрізної від ПП «Саліс - 2005»в кількості 17,58 куб.м. на суму 37 553,20 грн. підтверджується рахунками -фактури, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-приймання виконаних робіт, товаро-транспортними накладними, вантажно-митними деклараціями, які містяться в матеріалах справи (а.с.74-86, 95- 113, том I, 59-138 том II, а.с. 20-44 том III).

Суд зазначає, що товаро-транспортні накладні та довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей, не є відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на підставі яких платник податків має право на формування валових витрат. Таким чином, твердження представника відповідача про те, що ТОВ «Літус»безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання дошки обрізної в кількості 17,58 куб.м. на суму 37 553,20 грн., не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Позовні вимоги щодо правомірності віднесення до валових витрат витрати у зв'язку з продажем іноземної валюти в гривні на загальну суму 41945,70 грн. також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту. У разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти (п.п.7.3.5 п.7.3 статті 7 цього Закону).

Згідно із підпунктом 7.3.2. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що до валових витрат платників податку - суб'єктів валютного ринку відносяться також будь-які витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку.

Як убачається з акта перевірки від 31.10.2011 № 379/23-1/36113000, TOB «Літус»понесено витрати у зв'язку з продажем іноземної валюти в гривні, а саме: балансова вартість проданої валюти у наступних періодах: за 2009 рік - 2 213 630,00 грн.; за 2010 рік - 3 265 935,00 грн.; за 2011 рік - 813 973,00 грн. Згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 94.2 собівартість реалізованої іноземної валюти складає 6 267 658,40 грн., а в рядок 04.13. «інші витрати»декларації з податок на прибуток за перевіряємий період включена сума 6 293 538,00 грн. Завищення валових витрат по рядку 04.13 «інші витрати»складає загальну суму 41 945,70 грн., в тому числі за 2009 рік сума 10 899,02 грн., за 2010 рік сума 29 557,51 грн., І квартал 2011 року сума 1 489,17 грн.

При цьому, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено приписи підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання товарів (робіт, послуг), що не підтверджені первинними документами (банківськими виписками).

Тобто, на думку відповідача, позивач не мав права відносити до складу валових витрат витрати на курсову різницю та витрати на послуги банку у зв'язку з продажем валюти, оскільки чинним законодавством не передбачено віднесення таких витрат до валових.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, та вважає, що платник податків має право відносити до складу валових витрат витрати, понесені в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат у сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної валюти. Крім того, платник податків має право на включення до складу валових витрат суми комісійних, які були сплачені банку за продаж іноземної валюти, яка була отримана платником податків від нерезидента за товар, отриманий від такого платника податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати по курсовій різниці у сумі балансової вартості іноземної валюти у розмірі 36921,00 грн. за придбання дошки дубової згідно ВМД № 603312 від 05.11.2008 та витрати на послуги банку у сумі 1 491,00 грн., які підтверджені первинними документами, а саме: виписками по особових рахункам (а.с. 90-94 том I, а.с. 17-71 том IV), розрахунком курсових різниць (а.с. 16 том IV) та наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про придбання дошки у нерезидента ЗАТ «Планкмара», правомірно були включені TOB «Літус» до складу валових витрат, а тому донарахування відповідачем грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 015,96 грн., в тому числі - 10 486, 43 грн. основного платежу та 2529,53 грн. штрафних санкцій, є протиправним.

Суд не приймає твердження позивача про те, що при проведенні перевірки позивача посадові особи податкового органу зобов'язані були самостійно виявити факт наявності у позивача валових витрат на більшу суму, ніж зазначено у деклараціях за 2010 рік та І квартал 2011 року, що свідчив про переплату позивачем податку на прибуток, та не здійснили перезарахування цих коштів на погашення грошового зобов'язання, яке виникло внаслідок завищення позивачем валових витрат у 2008 -2011 роках, як на підставу скасування податкового повідомлення-рішення в цілому, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилається на підпункт 54.3.2 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, та вважає, що податковий орган зобов'язаний був самостійно визначити за наслідками встановлення факту наявності у позивача валових витрат на більшу суму, ніж зазначено у деклараціях за 2010 рік та І квартал 2011 року, суму грошових зобов'язань та не приймати податкове повідомлення-рішення.

Так, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3. статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно із підпунктом 14.1.39 пункту 14 статті 12 Податкового кодексу, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та \або штрафну санкцію.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Тобто, це означає, що податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та \або штрафну санкцію у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивач невірно тлумачить норми вказаної статті Податкового кодексу, та помилково вважає, що відповідач не мав права виносити податкове повідомлення-рішення щодо грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму, з якою позивач погодився.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 02.02.2011 № 0000142301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 63 681, 12 грн., підлягає скасуванню у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 31 266,96 грн. (основний платіж - 25 087, 23 грн. та штрафні санкції -6179,73 грн.).

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 636,81 грн. Оскільки адміністративний позов задоволено частково, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача становить 312, 67 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 02.02.2011 № 0000142301 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 31 266 (тридцять одна тисяча двісті шістдесят шість) гривень 96 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Літус" сплачений судовий збір у розмірі 312 (триста дванадцять) гривень 67 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 травня 2012 р.