Постанова № 24599179, 06.06.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.12 Справа № 5015/1473/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

при секретарі судового засідання Федечко Р.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність без номера від 09.03.2011р.);

від відповідача1: ОСОБА_3 (довіреність без номера від 10.11.2010р.)

від відповідача2: ОСОБА_3 (довіреність № 7 від 14.04.2011р.).

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів б/н від 19.04.2012 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року

у справі № 5015/1473/11

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ

до відповідача -1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів

до відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгал Транспортер", м. Львів

про стягнення в сумі 1 063 084,48 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2012 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Новосад Д.Ф. та Михалюк О.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду. У зв'язку з перебуванням судді Михалюк О.В. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддю Мирутенка О.Л. У зв'язку з виходом судді Михалюк О.В. із відпустки та зайнятістю судді Мирутенка О.Л. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови суду від 05.06.2012р. в складі колегії внесено зміни, замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Михалюк О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2012р. у справі № 5015/1473/11 (суддя Бортник О.Ю.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ)"ПроКредит Банк" задоволено частково. З Фізичної особи -підприємця (надалі ФОП) ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" солідарно стягнуто 939 790,10 грн. заборгованості за тілом кредиту, 50 925,30 грн. заборгованості за відсотками по Графіку сплати процентів, 3 720,22 грн. заборгованості за відсотками за фактичне користування кредитними коштами, 5 830,45 грн. пені, відшкодовано судові витрати. З Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Інгал Транспортер" на користь ПАТ "ПроКредит Банк" солідарно стягнуто 939 790,10 грн. заборгованості за тілом кредиту, 50 925,30 грн. заборгованості за відсотками по Графіку сплати процентів, 3 720,22 грн. заборгованості за відсотками за фактичне користування кредитними коштами, 5 830,45 грн. пені та відшкодовано судові витрати.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки, Відповідачем-1 порушено умови Кредитного договору №1 та не забезпечено своєчасного погашення кредиту, а тому відповідно до п. 3.2 Кредитного договору №1 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Для забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 за Кредитним договором (Рамковою угодою) між АТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Інгал Транспортер" -Відповідач-2 укладено Договір поруки № 0549-ДП-3 від 26.03.2007р., відповідно до умов якого Відповідач-2 зобов'язався перед Кредитором відповідати за зобов'язаннями Відповідача-1, які виникають з умов Договору про надання траншу № 3.16656/0549 від 26.03.2007р. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б спростовували наявність заборгованості Відповідачів перед Позивачем, місцевий господарський суд на підставі п.1.1, 2.2 Кредитного договору №1, п. 2.1 Договору поруки , ст. 1049, 1050 ЦК України дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Інгал Транспортер" заборгованості в сумі 939 790,10 грн. за тілом кредиту, 50 925,30 грн. за відсотками, які належали до сплати відповідно до Графіку сплати процентів, 3 720,22 грн. за відсотками за фактичне користування кредитними коштами, понад строки, встановлені графіком повернення кредиту, 5 830,45 грн. пені. Щодо стягнення пені заявленої Позивачем до стягнення в сумі 62 818,41 грн. судом відмовлено, оскільки така нарахована з порушеннями вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду ФОП ОСОБА_4 (Відповідач-1) оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, без номера від 19.04.2012р., в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2012р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 720,22 грн. відсотків за фактичне користування кредитними коштами скасувати, в цій частині прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що місцевим господарським судом неправомірно задоволено вимоги Позивача щодо стягнення 3 720,22 грн. відсотків за фактичне користування кредитними коштами, оскільки проценти в розумінні ст.536 та ст. 1048 ЦК України застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як законодавчо встановлено, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, на думку Відповідача-1, в даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача іншого, ніж 3% річних, розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, тоді як стягнення 13% за своєю суттю є подвійним стягненням відсотків за кредитом.

На виконання вимог ухвали суду від 04.05.2012р. Позивач -ПАТ "ПроКредит Банк" подав суду відзив на апеляційну скаргу, № 394912 від 15.05.2012р., в якому зазначає, що норма ст. 625 ЦК України передбачає можливість нарахування та стягнення відсотків у розмірі 3% річних за фактичне користування чужими грошовими коштами у тому випадку, якщо інший розмір відсотків не встановлений Договором, а Договором про надання траншу № 3.16656/0549 від 26.03.2007р. розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становить 13 %, відтак вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2012р. слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, наведених ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р.

В даному судовому засіданні представники сторін, що прибули, підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули в судове засідання, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року у справі № 5015/1473/11-залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Аналізом матеріалів справи колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 21.12.2006р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" укладено Рамкову Угоду № 0549, відповідно до умов якої Кредитор (позивач) на положеннях та умовах цієї угоди, договорів про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорів про відкриття кредитної лінії та договорів про надання траншу відкриває Клієнту (Відповідачу-1) кредитну лінію терміном на 240 місяців в розмірі та на умовах, передбачених статтею 2 даної Угоди(п. 1.1. Рамкової Угоди).

Відповідно до п. 1.2 Рамкової Угоди загальна сума за договором в межах цієї Угоди не повинна перевищувати 800 000,00 доларів США.

На виконання умов Рамкової Угоди між Позивачем та Відповідачем-1 26.03.2007р. укладено Договір про надання траншу № 3.16656/0549 (із змінами внесеними Договором про внесення змін № 1 від 20.02.2009р.).

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання траншу № 3.16656/0549 від 26.03.2007р. (надалі Кредитний договір №1) Кредитор на підставі Рамкової Угоди № 0549, на положеннях та умовах цього Договору надає Позичальнику грошові кошти в сумі 150 000,00 дол. США кредиту на строк користування 84 місяці із сплатою відсотків 13% річних.

На виконання умов Кредитного договору №1, Позивач надав Відповідачу-1 вказані грошові кошти, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 1571_16 від 27.03.2007р. (а.с. 21).

Згідно з ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2 Кредитного договору №1 передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами Кредитного договору №1(в редакції зі змінами внесеними Договором № 1 про внесення змін до Договору про надання траншу від 20.02.2009р.), а саме п. п. 3.2.1, 3.3, 3.4 передбачено право Позивача вимагати дострокового погашення кредиту в разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором більш, ніж на 3 банківські дні. Вимога Позивача про дострокове погашення кредиту здійснюється у письмовій формі. Відповідач-1 зобов'язувався достроково погасити весь залишок кредиту протягом 5 банківських днів з дня відправлення Відповідачу-1 вимоги.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу(ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

2 серпня 2010р. Позивачем на адресу Відповідача -1 скеровано вимогу № 485/10 від 28.07.2010р. про повне дострокове погашення кредиту за Кредитним договором №1, яку Позичальник отримав 04.08.2010р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 25). Зважаючи на таке повідомлення, у Відповідача -1 виник обов'язок повернути всю суму заборгованості за Кредитними договорами протягом 5 днів з 02.08.2010р.

Пунктом 2.4 Кредитного договору №1 передбачено, що при порушенні встановлених цим Договором строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

В якості забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 за Кредитним договором (Рамковою угодою), між АТ «ПроКредит Банк»та ТОВ «Інгал Транспортер»(надалі Відповідач-2) 26.03.2007р. укладено Договір поруки № 0549-ДП-З (надалі - Договір поруки),відповідно до умов якого Відповідач-2 взяв на себе зобов'язання перед Позивачем відповідати за зобов'язаннями Відповідача-1 (Позичальника), які виникають з умов Договору про надання траншу № 3.16656/0549 від 26.03.2007 р., що є невід'ємною частиною Рамкової угоди № 0549 від 21.12.2006 р., у повному обсязі цих зобов'язань(п. 1.2. Договору поруки). Пунктом 2.1 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за Кредитними договорами, Відповідач-2 несе солідарну відповідальність перед Позивачем нарівні із Відповідачем-1 (Позичальником) за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та можливих штрафних санкцій.

2 серпня 2010 р. Позивач надав ТОВ «Інгал Транспортер»вимогу №486/10 від 28.07.2010р. про виконання зобов'язань за Договором поруки (а.с. 23), яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Зобов'язання, передбачені у п. 1.2. Договору поруки, повинні бути виконані Поручителем протягом 3-х банківських днів з дня одержання повідомлення від Кредитора про порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором по поверненню кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом (п. 1.4. Договору поруки).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частини 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачають, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У ч. 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Нормою статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, варто вказати, що рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2011р. у справі № 5015/2516/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. встановлено, що Договір № 1 про внесення змін до Договору про надання траншу не змінює основних зобов'язань позичальника відносно розміру кредиту та відсотків, а також строку користування коштами, не збільшує обсягу та розміру відповідальності, а відтак порука внаслідок внесення таких змін до Договору про надання траншу Договором № 1 не припинилась в силу вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів,в яких беруть участь ті самі сторони.

Позичальник -ФОП ОСОБА_4 та Поручитель -ТОВ "Інгал Транспортер" не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання зобов'язань за Кредитними договорами та Договором поруки, відтак місцевий господарський суд на підставі Графіків повернення кредиту та сплати процентів, які підписані сторонами, дійшов правомірного висновку про стягнення з Відповідачів солідарно 939 790,10 грн. заборгованості за тілом кредиту, виходячи із курсу 7,94 грн. за 1 дол. США, 50 925,360 грн. за відсотками, які належали до сплати відповідно до Графіку сплати процентів, 3 720,22 грн. за відсотками за фактичне користування кредитними коштами, понад строки, встановлені Графіком повернення кредиту.

Перевіривши розрахунок суми пені, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з Відповідачів пені в розмірі 5 830,45 грн. по курсу НБУ станом на 16.03.2011р., оскільки решта пені обчислено Позивачем з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Посилання апелянта на відсутність у ПАТ "ПроКредит Банк" правових підстав для стягнення відсотків за фактичне користування кредитними коштами у розмірі 13% в сумі 3 720,22 грн. не знайшло свого підтвердження, оскільки Позивачем не заявлялася вимога про стягнення процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України, а вимога про стягнення 3 720,22 грн. -відсотків за користування кредитними коштами понад строки, встановлені графіком повернення кредиту та п. 1.1 Кредитного договору №1. Зважаючи на порушення Позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів, Позивач в силу вимог ст. 1048,1054 та 1056-1 ЦК України правомірно заявив до стягнення з Відповідачів 13% річних за фактичне користування кредитними коштами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2012 р. у справі № 5015/1473/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів б/н від 19.04.2012 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

повний текст постанови складено 11.06.2012р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.