Рішення № 24596590, 07.06.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№2-6537/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 р. року/

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Новицькій О.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного Акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний Банк «Траст-капітал», третя особа Київська рай адміністрація Одеської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки,

Встановив:

ОСОБА_1, яка діє від свого імені і від імені і в інтересах неповнолітніх дітей -ОСОБА_4 і ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до суду з вимогами постановити рішення, яким визнати недійсним договір іпотеки №10\ІФ-06, укладений 30 серпня 2006 року між нею та ЗАТ (нині ПАТ) «АКБ «Траст-капітал»у якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов»язань за кредитним договором , посилаючись на невідповідність договору іпотеки вимогам Закону. У судовому засіданні представник позивачки вимоги ОСОБА_1 підтримала.

ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 визнав.

Представники ПАТ «АКБ «Траст-капітал»з вимогами ОСОБА_1 не погодились і стверджували, що іпотечний договір від 30.08.2006 року укладено і оформлено відповідно до діючого на той час законодавства.

Представник Київської рай адміністрації позов ОСОБА_1 вважає обґрунтованим і підлягаючим задоволенню.

Суд вислухав сторони по справі, вивчив надані документи і встановив наступне:

30.08.2006 року ОСОБА_2 і ЗАТ (нині ПАТ) «Акціонерний Комерційний Банк «Траст-Капітал»уклали кредитний договір №20-КФ-06, за яким Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 1000 000 дол.США під 13% річних на строк до 31.08.2007 року. З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 зобов»язань за кредитним договором між Банком і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №10\ІФ-06, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку належні їй на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1 і земельну ділянку по АДРЕСА_2.

Позивачка стверджує, що питанням зібрання необхідних для укладання договорів кредиту і іпотеки документів займався Банк, тому тільки у 2011 році позивачці стало відомо із витребуваних від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 копій документів, які були підставою для укладення договору іпотеки, про відсутність дозволу органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки. В будинку постійно проживають і мають реєстрацію неповнолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_5, але в довідці громадського дільничного комітету №5 відомості про дітей відсутні. У зв»язку з наявністю у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видано виконавчий напис про звернення стягнення на іпотечне майно -домоволодіння і земельну ділянку по АДРЕСА_2. Представник позивачки пояснила, що ОСОБА_1 підписала договір іпотеки, піддавшись на вимоги чоловіка ОСОБА_2 у сприянні його спільного бізнесу з засновником банку -відповідача по справі; що неповнолітні ОСОБА_2 і ОСОБА_5 іншого житла не мають і при виконанні виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно діти залишаться на вулиці. Позивачева сторона вважає, що договір іпотеки порушує права та інтереси неповнолітніх дітей, тому ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Відповідач ОСОБА_2, визнаючи позов, пояснив, що дійсно для отримання кредиту у ЗАТ ««Акціонерний комерційний банк «Траст-капітал»на придбання земельної ділянки та комерційного будівництва він домігся від своєї дружини згоди на підписання договору іпотеки домоволодіння та земельної ділянки. Зазначив також, що всі документи для укладення спірної угоди готували представники служби безпеки банку, які особисто оглядали та фотографували будинок і їм було відомо про проживання в будинку дітей.

Представники Банку, не визнаючи позов, посилались на наступне: ОСОБА_1 в самому договорі іпотеки підтвердила, що предмет іпотеки не обтяжений правами третіх осіб і не являється для неї та членів сім'ї єдиним можливим місцем проживання; що при укладанні договору іпотеки письмові докази щодо наявності у неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_5 права на користування житлом у будинку були відсутні. Крім того, відповідачі вважають, що, уклавши договір іпотеки особисто, ОСОБА_1 не має права на пред'явлення позову в інтересах дітей.

При вищенаведених обставинах суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав:

Частиною 1 ст.405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним , мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем -закріплено в ч.2 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства».

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків -врегульовано ч.3 ст.29 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких право чинів стосовно жилих приміщень. Частиною 4 цієї норми права передбачено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна згода органів опіки та піклування.

25.07.2006 року Міністерство юстиції направило до Асоціації Українських Банків листа за №19-50-556 «Щодо отримання згоди органів опіки та піклування», у якому викладені усі вищезазначені положення.

У даному випадку надані письмові докази свідчать, що на момент укладання договору іпотеки неповнолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 постійно проживали і мали право на користування житлом у будинку АДРЕСА_1 :архівна будинкова книга для прописки громадян, датована 1999 роком,де містяться записи про реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_1 з 25,06. 2003 року, ОСОБА_2 з 24.09.2004 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; будинкова книга для реєстрації громадян, датована 2008 роком, з відміткою «перенесення зі старої будинкової книги»;лист Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за № 31/19 Вх4393 від 01.06.2012 року та в довідка Органу самоорганізації населення мікрорайону «Тульський»№ 784 від 15.07.2011 року.

Ч.1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх чи неповнолітніх дітей -закріплено ч.6 ст.203 ЦК України.

Частиною 1 ст.224 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним. Отже, спірний договір в частині надання в іпотеку домоволодіння є нікчемним. Разом з тим, відповідно до положень ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З п.1.2 договору вбачається, що предметом іпотеки є домоволодіння і земельна ділянка, на якій воно розташоване, що відповідає приписам частин 4 та 5 ст. 6 Закону України «Про іпотеку»- якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди) , які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Таким чином, відповідно до вимог цього закону, правочин іпотеки не міг бути вчинений без включення до нього недійсної частини -іпотеки домоволодіння.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України предмет договору та умови, які є необхідними для договорів даного виду є істотними умовами договору. Тому, визнання будь-якої з істотних умов договору недійсною спричиняє його недійсність в цілому. Зважаючи на викладене суд вважає, що договір іпотеки має бути визнаний недійсним в цілому.

Крім того, п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. №410 передбачено, що запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений з Державного реєстру іпотек на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Із п.2.3 іпотечного договору вбачається, що на період дії договору ОСОБА_1 передала відповідачу оригінали документів: технічний паспорт, свідоцтво про право власності та державний акт про право власності на земельну ділянку. Ці документи підлягають поверненню позивачці.

Правовідносини, що виникли між сторонами з приводу визнання угоди недійсною регламентовані нормами 203, 216,217, 224, 405,638 ЦК України, ст. 12 Закону «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 6 Закону України «Про іпотеку».

Керуючись ст.,ст. 212,213,214,215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки №10/ІФ-06, укладений 30.08.2006 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством (нині Публічним Акціонерним Товариством) «Акціонерний Комерційний Банк «Траст-капітал», зареєстрований в реєстрі за № 3629, (витяг №8912459 у Державному реєстрі іпотек).

Зобов'язати Публічне Акціонерне Товариством «Акціонерний Комерційний Банк «Траст-капітал»(м.Київ Печерський район вул. Підвисоцького, 7 Ідентифікаційний код 26519933) передати ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на домоволодіння в оригіналах : свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, видане виконкомом Одеської міськради 22.08.2006 року.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м.Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя : Калашнікова О. І.