Рішення № 24596564, 14.06.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/2304/12 14.06.2012 14.06.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/1598/12 Головуючий у 1-ї інстанції Коваленко І.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 червня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Ямкової О.О.,

при секретарі: Дубовій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2012 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк)

до ОСОБА_2

про стягнення кредитної заборгованості,

та зустрічним позовом

ОСОБА_2

до ПАТ КБ «ПриватБанк»

про стягнення кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 26 184 грн. 04 коп. заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що позичальниця ОСОБА_2 в порушення умов укладеного з нею 7 квітня 2006 року кредитного договору за банківською карткою у встановлені строки не погашає суму основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому він має право вимагати повернення кредитних коштів з урахуванням штрафних санкцій.

В грудні 2011 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом та заявою щодо збільшення вимог, в яких просила про визнання недійсним кредитного договору, укладеного 7 квітня 2006 року між нею і банком, та відшкодувати на її користь 10 000 грн. 00 коп. компенсації моральної шкоди.

Позичальниця вказувала, що обумовлений кредитний договір не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» і положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, та є нікчемним, оскільки не укладений сторонами в письмовому вигляді.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2012 року позов банка задоволено частково, ухвалено про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 15 091 грн. 05 коп. заборгованості за договором та 220 грн. 06 коп. судових витрат. В іншій частині первісного позову та в задоволенні зустрічного позову відмовлено. З ОСОБА_2 стягнуто 214 грн. 60 коп. судових витрат на користь держави.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та здійснення висновків, які не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким у задоволенні вимог банка відмовити, задовольнив зустрічний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд вірно виходив з того, що оспорюваний кредитний договір укладено сторонами в належній формі, за наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності позивача і відповідачки, повноважень позивача щодо укладення кредитних договорів, з наданням необхідній інформації перед укладанням договору та вільного волевиявлення сторін, яке було спрямоване на реальне настання, передбачених у ньому наслідків. А тому обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у відшкодуванні моральної шкоди та визнанні договору недійсним за зустрічною позовною заявою, застосував до цих правовідносин той закон, якій підлягав застосуванню.

Доводи відповідачки ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, оскільки суперечать обставинам справи і наявним у ній доказам.

Так, зміст заяви щодо відкриття карткового рахунку від 7 квітня 2006 року, в якої позивачка стверджувала про ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, підписані сторонами. За цією заявою, 7 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є позивач, і ОСОБА_2 у письмовому вигляді укладено кредитний договір шляхом оформлення платіжної кредитної картки, за яким остання отримала гроші з кредитним лімітом в 1 600 грн. 00 коп., який на протязі 2007-2009 року змінювався, та на 10 січня 2009 року становив 9 740 грн. 00 коп. під 3% в місяць.

Станом на 31 травня 2011р. заборгованість відповідачки за кредитним договором склала 26 184 грн. 04 коп. (9 732 грн. 51 коп. - прострочена заборгованість по кредиту, 14 728 грн. 48 коп. - проценти та прострочені проценти за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. - фіксована частина штрафу і 1 223 грн. 05 коп. - процентна складова штрафу).

Установивши такі факти, суд на виконання вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України вірно визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, врахував положення ст. ст. 526, 610, 611, 1049, 1054 ЦК України та відповідні положення умов та правил надання банківських послуг й обґрунтовано задовольнив первісний позов банка частково щодо стягнення суми боргу за кредитом та процентами в розмірі 3% в місяць, відмовив у стягненні штрафних санкцій.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі щодо інших умов користування кредитними коштами є безпідставними та спростовуються дослідженими судом письмовими доказами, в тому числі наданим витягом з особистого рахунку, згідно якого дії позичальниці по користуванню коштами, перерахованими банком, свідчать про її згоду щодо підвищення кредитного ліміту. Посилання на нікчемність договору у зв'язку з відсутністю його письмової форми є надуманими і суперечать наданої позивачем заяві позичальника на відкриття карткового рахунку з наданням банківських послуг. Підстави для застосування строків позовної давності згідно до статті 267 ЦК України відсутні.

Отже, у цій частині рішення суду першій інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Разом з тим, стягуючи з відповідачки 214 грн. 60 коп. судового збору на користь держави, у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першій інстанції припустився помилки.

За такого, рішення суду першій інстанції в цієї частині з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з віднесенням судових витрат за рахунок держави у відповідності до статті 88 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 квітня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 214 грн. 60 коп. судового збору на користь держави скасувати та ухвалити нове, яким віднести судові витрати за зустрічною позовною заявою за рахунок держави.

В іншій частині рішення суду першій інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді