Ухвала суду № 24593447, 29.05.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15733/10/17/0170

29.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Горошко Н.П. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.01.12

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 17.03.11 у справі № 2а-15733/10/17/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" (вул. Бессонова, 66, селище Скворцово, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 95026:

вул. Семашко, 19, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Нафта-Сервіс»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 № 0009892301/0, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 в порядку статей 47, 53, частин шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, з урахуванням наданих документів, здійснена заміна відповідача- Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на належного- Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс"(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 № 0009892301/0 Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим( далі-відповідач).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного податкового законодавства та, як наслідок, доказів правомірності вчинення дій, що є безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 № 0009892301/0.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи податковим повідомленням-рішенням від 29.11.2010 № 0009892301/0 позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі186729,00 грн., у тому числі: основний платіж- 124486,00 грн., штрафні санкції-62243,00 грн.

Передумовою визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі186 729 грн. став акт від 17.11.2010 № 2299/23-02/31460659 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено валові витрати у сумі 497942,00 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено,що позивачем в результаті здійснення господарської діяльності до складу валових витрат у 2008 році віднесено затрати за отриманими послугами у вигляді маркетингових досліджень внутрішнього та зовнішнього ринків мінеральних добрив та зернових культур на загальну суму 492000,00 грн. та затрати на сплату наданих ТОВ "Тріумф-Сервис" послуг по ремонту меблів сумою 7130,00 грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідні показники по податку на прибуток підприємств позивачем відображено у податковій звітності -Деклараціях з податку на прибуток підприємств згідно до договору від 02.04.2008 № 08, укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, актів виконаних робіт за договором № 8 від 02.04.2008 на надані послуги, оплата яких підтверджується випискою з банківського рахунку на загальну суму 395000,00 грн., згідно до договору від 02.04.2008 № 09, укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, акту виконаних робіт за договором № 9 від 02.04.2008 на надані послуги, оплата яких підтверджується випискою з банківського рахунку сумою 97000,00 грн. Результати маркетингових досліджень зовнішнього та внутрішнього ринку мінеральних добрив та зернових культур, проведених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, використані в господарській діяльності позивача, про що свідчать укладені договори купівлі-продажу, укладені позивачем з контрагентами.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що рахунок-фактура від 05.11.2008 № СФ-001278 на ремонт диванів "Бабочка": заміна дерев'яних основ, заміна внутрішнього матеріалу на загальну суму з податком на додану вартість - 7 130,00 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.11.2008 № ОУ-0000002 на загальну суму з податком на додану вартість - 7 130,00 грн., податкова накладна від 06.11.2008 № 1278 загальною сумою коштів, що підлягає сплаті з податком на додану вартість -7 130,00 грн., банківська виписка, відповідно до якої позивачем сплачено ТОВ "Тріумф-Сервіс" 7 130,00 грн. за ремонт меблів свідчать про здійснення господарської операції та її оплату, що за наявності первинної бухгалтерської та податкової документації надає позивачу право на включення відповідної суми до складу податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат відповідної суми.

Статтею 6 Закону Закон України "Про систему оподаткування" передбачено, що об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

За приписами пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який визначає платників податку на прибуток підприємств, валові доходи, валові витрати, об'єкти, базу та ставки оподаткування, правила ведення податкового обліку, порядок нарахування та строки сплати податку, відповідальність платників податку за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З положень пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень підпункту 5.2.1. пункту 5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема, підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону, на який посилається відповідач у висновках акту, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахуванням вказаних приписів податкового законодавства щодо визначення (збільшення/зменшення) зобов'язань по податку на прибуток підприємств, дії відповідача зі зменшення сум грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2008 року на загальну суму 497942,00 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи заявника апеляційної скарги в частині порушення позивачем порядку визначення податкових зобов'язань, в результаті чого, нібито, позивачем завищено суму валових витрат, не знайшли свого підтвердження та спростовуються обставинами справи, а також наданими суду доказами.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного податкового законодавства з боку позивача, що є безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 № 0009892301/0.

Колегія суддів вважає викладені у акті висновки про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним і висновки акту перевірки від 17.11.2010 № 2299/23-02/31460659 згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, мали бути підтверджені відповідачем.

Отже акт перевірки від 17.11.2010 № 2299/23-02/31460659 щодо фіксування факту порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від від 17.11.2010 № 2299/23-02/31460659, як доказ встановлення факту порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі186729,00 грн. колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки від 17.11.2010 № 2299/23-02/31460659 не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов факти порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слід вважати неналежно встановленим, отже, визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі186729,00 грн.- неправомірно.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки відносно донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі186729,00 грн., що послужило підставою до винесення спірного податкового повідомлення-рішення, документально не спростував надані позивачем вимоги.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобов'язань: по податку на прибуток в сумі 186729,00 грн. передбачає вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Нафта-Сервіс»грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного податкового повідомлення-рішення, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу було визначено неправомірно податкове зобов'язання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток сумі 186729,00 грн. згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням, неправомірно.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Порушення Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби конституційного принципу забезпечення правопорядку в Україні, закріпленого у статті 19 Конституції України, є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Оцінюючи дії Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає, що відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення -рішення діяв не на підставі закону, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2011 у справі № 2а-15733/10/17/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко