Постанова № 24593418, 29.05.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-2874/10/2770

29.05.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Горошко Н.П. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 09.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби- ОСОБА_3, довіреність № 177/10-026 від 22.05.12

прокурор, міста Севастополя- Марченко Микола Юрійович - посвідчення НОМЕР_1 від 06.02.2012,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 08.12.11 у справі № 2а-2874/10/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" (вул. Назукина, 1 а, місто Севастополь, 99042)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. 7 Листопада, 3, місто Севастополь,99042)

за участю Прокуратури міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання дії протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.12.2011 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс»- відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс»звернулося до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, зокрема, сума вартості наданих ПП "Стройконтракт"послуг підлягає включенню до складу валових доходів TOB "Севастопольмарінсервіс". Суд першої інстанції зазначив, що висновки Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються не лише на документах первісного бухгалтерського обліку, але й інших документах.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія з огляду на наступне.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 в порядку статей 47, 53, частин шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, з урахуванням наданих документів, здійснена заміна відповідача- Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на належного- Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи 21.09.2010 Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби ( далі- відповідач) прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000012300/0 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс»(далі- позивач) податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 3807986,00 грн., у тому числі: 1903993,00 грн. -за основним платежем та 1903993,00 грн. -за штрафними санкціями, а також податкове №000020230/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3341517,00 грн., у тому числі: 1775324,00 грн. -за основним платежем, 1566193,00 грн. -за штрафними санкціями.

Передумовою донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість став акт №493/23-130/32945384 від 07.09.2010 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виразилось у заниженні податку на прибуток на загальну суму 1 903 993,00 грн.; пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.31. пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1. пункту 7.7, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилось у заниженні податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1 775 324,00 грн.; підпункту7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту7.2., підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилось у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 126 222,00 грн.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2008 №327, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до підпункту 2.3.2 зазначеного Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити: первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Помилковим вважається судовою колегією висновок суду першої інстанції стосовно заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість в період з 01.07.2007 по 30.06.2010 у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки позивачем занижені валові доходи на суму 6861922,38грн. в частині реалізації ТОВ «Золотий Символ»об'єктів та послуг по реконструкції причалів, в результаті чого занижений податок на прибуток в 3 кварталі 2007року на суму 1715481,00грн., в серпні 2007року позивачем не включені до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями поставки ТОВ «Золотий Символ»майна ( робіт, послуг) в сумі 6861922,38грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1372385,00грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте судом першої інстанції не враховано, що операція на суму 6861922,38грн. була виключена із обліку позивача 25.12.2009, як не підтверджена первісними документами, про що свідчить лист позивача, направлений на адресу відповідача від 25.12.2009.

Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про те, що відсутність на підприємстві на період перевірки первісних документів, які підтверджують здійснення господарської операції не може розглядатися як підстава для звільнення від зобов'язань включення до складу валових доходів та податкових зобов'язань відповідних сум в повному обсязі суперечить підставам позовної заяви, оскільки позивач обґрунтовує свою позицію не відсутністю первісних документів на спірну господарську діяльність, а тим, що операція на суму 6861922,38грн. як не підтверджена первісними документами бухгалтерського обліку була у грудні 2009року, самостійно позивачем виключена із обліку, що повністю узгоджується з приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом першої інстанції не враховано, що виключення операції із розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість підтверджується листом позивача від 25.1.2009 №4, бухгалтерською довідкою від 25.12.2009 про зняття з обліку раніше проведених проводок та скасування операції на 8234307,38грн.

Судова колегія звертає увагу на те, що журнал документів, наданий відповідачем у грудні 2011року був складений 28.05.2010, тобто, за два місяця до початку перевірки, відповідно даний документ не може підтверджувати наявність станом на 05.08.2010 в бухгалтерському обліку позивача операції між позивачем та ТОВ «Золотий Символ»на суму 6861922,38грн.

Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що позивач 30.06.2010 самостійно скасував проводки по операціях з ВАТ «Кримзалізобетон»та ТОВ «Золотий Символ»на суму 8234307,38грн. ( без податку на додану вартість -6861922,38грн.) із облікових регістрів, що підтверджується обліковими регістрами та висновком судової економічної експертизи №310 від 25.06.2011. Більш того, ВАТ «Кримзалізобетон», який вказаний до 30.06.2010 у облікових регістрах як постачальник ТОВ «Севастопольмарінсервіс»послуг на суму 8234307,38грн. ( без податку на додану вартість -6861922,38грн.) у листі від 10.09.2010 №14/930, наданим на адресу позивача, вказав, що фактично в період з 2004 року по 2007рік будівельно-монтажні роботи на адресу позивача не здійснював, операція на суму 8234307,38грн. в бухгалтерському та податковому обліку ВАТ «Кримзалізобетон»не відображалася, що свідчить про не здійснення самої господарської операції.

Також слід зазначити, що в 1 кварталі 2010року ТОВ «Золотий Символ»самостійно виключило дану операцію на 6861922,38грн. із облікових регістрів, що підтверджується актом документальної планової перевірки ТОВ «Золотий Символ»від 28.01.2010 №35/23-130.

Недоречним визнається судовою колегією висновок суду першої інстанції щодо заниження позивачем валових доходів на суму безоплатно наданих матеріальних цінностей та послуг в розмірі 754048,50грн. у зв'язку з наступним.

Із акту перевірки слідує, що новий кредитор «Укрспецтехнопоставка», якому первісний кредитор ПП «Стройконтракт»передав право вимоги від позивача по договору б\н від 02.01.2008 грошових коштів в розмірі 754048,50грн. було знято з обліку 22.07.2010.

Враховуючи приписи статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Листа Державної податкової адміністрації України «Щодо оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість операцій щодо уступки вимог боргу новому кредитору по проданих товарах, за які покупцем не проведені розрахунки»№7617/6/15-3415-5 від 12.11.2002 кредиторська заборгованість відносно якої кредитор не застосував ніяких заходів щодо стягнення включається до валових доходів боржника на дату закінчення строку позовної давності. У даному випадку з ТОВ «Укрспецтехнопоставка»строк позовної давності зв'язаний з датою зняття підприємства з обліку -22.07.2010. Відповідач надає єдиний доказ зняття підприємства з обліку- це акт перевірки від 07.09.2010.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що згідно Витягу із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.09. 2010 на 15.11.2010 ТОВ «Укрспецтехнопоставка»знаходилося в Державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Неспроможним визнається судовою колегією висновок суду першої інстанції стосовно завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 на суму 448465,70грн. у зв'язку з його формуванням за рахунок податкових накладних, виписаних в 2004-2005 роках через наступне.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не обмежує право платника на податковий кредит строком 1095 днів з моменту виникнення права на податковий кредит.

Підпункт 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює лише момент виникнення права на податковий кредит.

Отже, позивач мав право на включення до податкового кредиту періоду 01.07.2007 по 30.06.2010 податкових накладних на суму 448465,70грн., отриманих позивачем від контрагентів в 2004- 2005роках, оскільки дані податкові накладні не були включені в декларації з податку на додану вартість за 2004, 2005, 2006роки. Факт не включення податкових накладних на суму 448465,70грн. в декларації за 2004, 2005, 2006роки був предметом дослідження при перевірки позивача та при розгляді справи у суді першої інстанції, що підтверджується реєстрами податкових накладних за 2004, 2005, 2006роки.

Щодо не включення до складу валових витрат позивача в період з 01.07.2007 по 30.06.2010 витрат, зв'язаних з веденням господарської діяльності на суму 1228369,47грн. слід зазначити, що судом першої інстанції не враховані фактичні обставини справи та не надана правова оцінка, зокрема, наявності у позивача первісної документації на суму 1228639,47грн.(акти виконаних робіт, податкові накладні, первісні банківські та касові документи), яка підтверджує валові витрати позивача за період 01.07.2007-30.06.2010, які повинні бути віднесені на валові витрати підприємства.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Слід зазначити, що судом була призначена судова економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя, які викладені в акті перевірки№493/23-130/32945384 від 07.09.2010.

Судова колегія, дослідивши висновок судової економічної експертизи №310 від 25.06.2011, (згідно якому висновки Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя, які викладені в акті перевірки№493/23-130/32945384 від 07.09.2010 та рішення про внесення змін до вказаного акту №493/23-130/32945384 щодо заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 документами первісного бухгалтерського обліку не підтверджуються), оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Судова колегія зазначає, що акт перевірки №493/23-130/32945384 від 07.09.2010 містить тільки правові висновки про порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та підсумкові показники, у зв'язку з чим у судової колегії не має можливості встановити, на підставі яких первісних документів бухгалтерського та податкового обліку зроблені дані висновки.

Колегія суддів вважає викладені у акті висновки про визначення позивачу податкових зобов'язань: по податку на прибуток, по податку на додану вартість згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірними і висновки акту перевірки №493/23-130/32945384 від 07.09.2010 згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, мали бути підтверджені відповідачем.

Отже акт перевірки №493/23-130/32945384 від 07.09.2010 щодо фіксування фактів порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від №493/23-130/32945384 від 07.09.2010, як доказ встановлення фактів порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств" , "Про податок на додану вартість".

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань: по податку на прибуток в сумі 3807986,00 грн., по податку на додану вартість в сумі 3341517,00грн. колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки №493/23-130/32945384 від 07.09.2010 не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов факти порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкових зобов'язань: по податку на прибуток в сумі 3807986,00грн., по податку на додану вартість в сумі 3341517,00грн. неправомірно.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки відносно донарахування податкових зобов'язань: по податку на прибуток в сумі 3807986,00 грн., по податку на додану вартість в сумі 3341517,00 грн., що послужило підставою до винесення спірних податкових повідомлень-рішень, документально не спростував надані позивачем вимоги.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобов'язань: по податку на прибуток в сумі 3807986,00 грн., по податку на додану вартість в сумі 3341517,00 грн. передбачає вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс»грошових коштів у зазначених сумах. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу були визначені неправомірно податкові зобов'язання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкових зобов'язань: по податку на прибуток в сумі 3807986,00 грн., по податку на додану вартість в сумі 3341517,00 грн. згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, неправомірно.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Порушення Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби конституційного принципу забезпечення правопорядку в Україні, закріпленого у статті 19 Конституції України, є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції.

Під час розгляду справи встановлено неправильне застосування судом норм матеріального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального права, а також при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 08.12.2011 у справі № 2а-2874/10/2770 скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 21.09.2010 №0000012300/0 про донарахування податку на прибуток підприємства та штрафних санкцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" у розмірі 3807986,00 грн.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 21.09.2010 №0000012300/0 про донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" у розмірі 3341517,00 грн.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби щодо не включення витрат підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс"до складу валових витрат в сумі 1228639,47 грн., зафіксованих в акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" №493/23-130/32945384 від 07.09.2010 за період з 01.07.2010 по 30.06.2010."

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко