Ухвала суду № 24581168, 15.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р. Справа № 125776/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Саган Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові та головного управління Державного казначейства України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у справі за позовом державного підприємства Міністерства оборони України ,,Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, головного управління Державного казначейства України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2010 року державне підприємство Міністерства оборони України (ДП МОУ) ,,Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Львові №0000682301/3/22889 від 25.11.2010 року (№0000682301/0/7372 від 20.04.2010 року, №0000682301/1/12437 від 02.07.2010 року, №0000682301/2/17580 від 13.09.2010 року); №0000922301/1/15452 від 11.08.2010 року (№0000922301/0/9857 від 31.05.2010 року); №0001022301/2/21706 від 11.11.2010 року (№0001022301/0/11894 від 24.06.2010 року, №0001022301/1/16690 від 31.08.2010 року); №0001052301/2/20606 від 28.10.2010 року (№0001052301/0/13196 від 13.07.2010 року, №0001052301/1/15453 від 11.08.2010 року) та стягнути з Державного бюджету України на його користь суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 11478492,8 грн. і судові витрати.

Постановою Львівського о окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року позов задоволено в повному обсязі та ухвалено визнати протиправними і скасувати зазначені податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Львові; стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства Міністерства оборони України ,,Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11478492,8 грн. та 1703,40 грн. судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків (СДПІ) у м. Львові та головне управління Державного казначейства України у Львівській області подали апеляційні скарги, оскільки вважають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі СДПІ у м. Львові зазначає, що виходячи із диспозицій правових норм, під надмірною сплатою податку на додану вартість законодавець розуміє сплату податку до бюджету, а не в ціні товару, оскільки сплата ПДВ в ціні товару не є сплатою податку в розумінні Закону України ,,Про податок на додану вартість". Покупець

сплачуючи ПДВ в ціні товару не сплачує податку, оскільки така сума не надходить безпосередньо до бюджету. При такій сплаті відсутня ознака будь-якого податку, а саме сплата його до бюджету.

Законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку на додану вартість, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України ,,Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України ,,Про податок на додану вартість").

Податковий орган вважає, що право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця, якщо суму ПДВ було сплачено покупцем постачальникові, а отриману від покупця суму ПДВ було сплачено постачальником до бюджету, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Законом встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Таким чином, факт надмірної фактичної сплати податку підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, із яким Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування; однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України продавцем, а не лише покупцем в ціні товару.

У позивача відсутні документи, які б підтверджували реальність виконання договірних відносин: первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення, товарно-транспортні накладні (ТТН) та реєстр ТТН, дорожні листи, акти передачі-приймання тощо, що є порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 року за №128/2568.

Для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання ТМЦ повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей.

Податковий орган вважає, що при ухваленні оскарженого рішення суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Головне управління Державного казначейства у Львівській області, покликаючись на ст.ст. 4, 7, 23, 94 Бюджетного кодексу України та ст. 95 Конституції України, зазначає, що існує неузгодженість між нормативно-правовими актами стосовно повернення судових витрат, а тому повинен застосовуватись акт вищої юридичної сили.

З огляду на викладене казначейство також просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у стягненні коштів з Державного бюджету України.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача вимоги апеляційних скарг заперечив, просить залишити оскаржене судове рішення без змін, а подані апеляційні скарги - без задоволення.

Представник казначейства в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що на підставі висновків позапланових виїзних перевірок ДП МОУ ,,Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, ДПІ у м. Львові прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 11478492,8 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем порушено п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість".

1. Так, відповідно до акту перевірки від 06.04.2010 року № 151/23-4/07684556 позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за листопад 2009 року на суму 616170,69 грн., за жовтень 2009 року на суму 577443,01 грн., в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на суму 34060,56 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 543382,45 грн..

Крім того, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на суму 966669,01 грн..

Податковим повідомленням-рішенням № 0000682301/0/7372 від 20.04.2010 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1000729,57 грн., що декларувалось у жовтні 2009 року.

2. Відповідно до акту перевірки від 12.05.2010 року № 298/23-4/07684556 позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за листопад 2009 року на суму 616170,69 грн. (рядок 18.2 Декларації), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на суму 292380,12 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 323790,57 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2010 року № 0000922301/0/9857 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 292380,12 грн..

3.Відповідно до акту перевірки від 09.06.2010 року № 348/23-4/07684556 позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2010 року на суму 1403945,10 грн. (рядок 18.2 Декларації), в результаті чого завищено задекларовані показники в рядках 21, 22.2 Декларації.

Крім того,позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2009 року на суму 208155,88 грн. (рядок 18.2 Декларації), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму 182 947,79 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 25208,09 грн..

Податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2010 року № 0001022301/0/11894 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 182947,79 грн..

4.Відповідно до акту перевірки від 01.07.2010 року № 464/23-4/07684556348/23-4/07684556 позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2010 року на суму 1403945,10 грн. (рядок 18.2 Декларації), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 178906,55 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 1 225 038,55 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 139 382,10 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 79797,76 грн. (рядок 18.2 Декларації), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року на суму 22168,38 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 57629,38 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 13.07.2010 року № 0001052301/0/13196 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 318288,65 грн. та за березень 2010 року в розмірі 22168,38 грн.

5. Відповідно до акту перевірки від 06.08.2010 року № 608/23-4/07684556 позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2010 року на суму 1254835,91 грн., за березень 2010 року на суму 559702,11 грн., в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 229816,46 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 329885,65 гривень.

Крім того, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 511867,73грн. та 847561,11 грн..

Податковим повідомленням-рішенням від 26.08.2010 року № 0001252301/0/16366 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1589245,30 грн..

6. Відповідно до акту перевірки від 22.07.2010 року № 565/23-4/07684556 позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування (з врахуванням суми фактичної оплати позивачем постачальникам та актів невизної документальної перевірки (акт від 30.03.10 №140/23-4/07684556) та виїзної позапланової перевірки (акт від 27.11.09 №494/23-4/07684556) на загальну суму 7456 774,28 грн.: за червень 2008 року на 39692,92 грн., за липень 2008 року на 41619,02 грн., за серпень 2008 року на 16054,32 грн., за вересень 2008 року на 167462,24 грн., за жовтень 2008 року на 14092,65 грн., за листопад 2008 року на 10968,89 грн., за грудень 2008 року на 300225,03 грн., за січень 2009 року на 125858,66 грн., за лютий 2009 року на 78834,36 грн., за березень 2009 року на 10356,72 грн., за квітень 2009 року на 13964,88 грн., за травень 2009 року на 91315,30 грн., за червень 2009 року на 299558,47 грн., за серпень 2009 року на 635199,93 грн., за жовтень 2009 року на 943068,29 грн., за листопад 2009 року на 1359546,62 грн., за грудень 2009 року на 7419,19 грн., за січень 2010 року на 3301536,79 грн. та завищено залишок від'ємного значення (ряд.26 декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 802 500,07 грн..

Податковим повідомленням-рішенням від 03.08.2010 року № 0001172301/0/14812 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: за червень 2008 року 39692,92 грн., за липень 2008 року 41619,02 грн., за серпень 2008 року 16054,32 грн., за вересень 2008 року 167462,24 грн., за жовтень 2008 року 14092,65 грн., за листопад 2008 року 10968,89 грн., за грудень 2008 року 300225,03 грн., за січень 2009 року 125858,66 грн., за лютий 2009 року 78834,36 грн., за березень 2009 року 10356,72 грн., за квітень 2009 року 13964,88 грн., за травень 2009 року 91315,30 грн., за червень 2009 року 299558,47 грн., за серпень 2009 року 635199,93 грн., за жовтень 2009 року 943068,29 грн., за листопад 2009 року 1359546,62 грн., за грудень 2009 року 7419,19 грн., за січень 2010 року 3238292,93 грн.

7. Відповідно до акту перевірки від 30.08.2010 року № 668/23-4/07684556 позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування (з врахуванням суми фактичної оплати позивачем постачальникам) на загальну суму 1012794,49 грн. за лютий 2010 року на 465465,51 грн., березень 2010 року на 346268,63 грн., квітень 2010 року на 201060,35 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 30428,60 грн..

Крім того, завищено податковий кредит на загальну суму 641665,21 грн. (рядок 17 Декларацій) за травень 2010 року на суму 147016,00 грн., за червень 2010 року на суму 494649,21 грн..

Податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2010 року № 0001262301/0/17620

зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 465465,51 грн., за березень 2010 року -346268,63 грн., за квітень 2010 року - 201060,35 грн..

8. Відповідно до акту перевірки від 08.09.2010 року № 721/23-4/07684556 позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2010 року на суму 188677,37 грн., за квітень 2010 року на суму 1254835,91 грн. , в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 3968,21 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1250494,89 грн..

Крім того, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 81139,80 грн..

Податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2010 року № 0001282301/0/18273 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 85108,01 грн..

9. Відповідно до акту перевірки від 06.10.2010 року № 786/23-4/07684556 позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2010 року на суму 494649,21 грн. (рядок 18.2 Декларації), в результаті чого завищено задекларовані показники в рядках 21, 22.2 Декларації.

Крім того, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 266574,67 грн..

Податковим повідомленням-рішенням від 21.10.2010 року № 0001322301/1/24829 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 266574,67 грн.

За результатами розгляду скарг в порядку адміністративного оскарження ДПІ у м. Львові прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000682301/1/12437 від 02.07.2010 року, № 0000682301/2/17580 від 13.09.2010 року, № 0000682301/3/22889 від 25.11.2010 року; № 0000922301/1/15452 від 11.08.2010 року; № 0001022301/1/16690 від 31.08.2010 року, № 0001022301/2/21706 від 11.11.2010 року; № 0001052301/1/15453 від 11.08.2010 року, № 0001052301/2/20606 від 28.10.2010 року; № 0001252301/1/21422 від 26.08.2010 року; № 0001172301/1/19623 від 14.10.2010 року, № 0001172301/2/262 від 28.12.2010 року; № 0001262301/1/22344 від 19.11.2010 року; № 0001282301/1/23024 від 29.11.2010 року; № 0001322301/1/24829 від 21.10.2010 року, якими залишено без змін попередні податкові повідомлення-рішення.

За змістом пункту 1.3 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим же Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону 168/97-ВР визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим же Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

За змістом підпункту 7.7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами ст.1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що законодавство України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд належним чином дослідив первинні документи: податкові декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за перевірений період; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за цей період; податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем у ціні товару та послуг відповідних сум ПДВ; платіжні доручення: видаткові накладні із зазначенням номера складу, дати отримання товарів на склади позивача; товарно-транспортні накладні; акти виконаних робіт, акти здачі- приймання наданих послуг; платіжні доручення, які підтверджують сплату позивачем ПДВ у ціні товарів та послуг; вантажно-митні декларації; договори на ремонт авіаційних двигунів, специфікації до вказаних договорів: договори купівлі-продажу спецодягу, металопрокату; договори поставки товарів; договори надання послуг; договір перевезення; договір поставки палива для реактивних двигунів; договір поставки спирту на внутрішньому ринку; договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових старт-карт на АЗС; договір про постачання природного газу; договір зберігання майна; довідки про прихід матеріалів на склади позивача по балансовому рахунку 207; довідки про вартість виконаних підрядних робіт; журнали ордерів і відомості по рахунку 631 ,,Розрахунки з вітчизняними постачальниками", інші документи.

На підставі досліджених документів суд першої інстанції достовірно встановив факт реальності господарських операцій позивача та його контрагентів з постачання позивачу товарів та надання послуг, використання цих товарів та послуг у господарській діяльності підприємства. Факт господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку, що позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання бюджетного відшкодування ПДВ та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи СДПІ у м. Львові щодо відсутності у позивача підстав формування податкового кредиту у зв'язку з неподанням його контрагентами податкової звітності, несплатою податкових зобов'язань по ПДВ згідно виданих податкових накладних, а також не встановлення контрагентів за їх місцезнаходженням, оскільки саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Тому ці обставини не можуть бути підставою позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив доводи податкового органу щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбаних товарах (робота, послугах) згідно податкових накладних попередніх податкових періодів, оскільки право платника податків на формування податкового кредиту виникає в момент отримання податкової накладної та жодним чином не обмежується податковим періодом, в якому виписана ця податкова накладна.

За таких обставин, вказані податковим органом причини не виконання норм Закону, стосовно відсутності підтвердження результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У випадку не відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок не одержання коштів з бюджету. Тому, коли податковий орган та орган державного казначейства, які спільно діють від імені держави, в установлений законом строк не здійснюють бюджетне відшкодування, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовною заявою про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Оскільки, право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 11478492,8 грн. порушене, то воно підлягає захисту шляхом стягнення відповідної суми з Державного бюджету на рахунок позивача.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає,що висновки суду першої інстанції свідчать про правильне застосування норм матеріального права

Наведене спростовує доводи апеляційних скарг про невідповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального права, а тому апеляційні скарги не належать до задоволення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові та головного управління Державного казначейства України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у справі № 2а-11348/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й. Коваль

Ухвала в повному обсязі складена 05 червня 2012 року.