Ухвала суду № 24580906, 31.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р. Справа № 418/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Рибачука А.І., Носа С.П.

за участю секретаря судового засідання Дембіцькій Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Горохівського міського споживчого товариства на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі № 2а-2817/10/0370 за позовом Горохівського міського споживчого товариства до Державної податкової інспекції в Горохівському районі Волинської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

25.10.2010 року представник Горохівського міського споживчого товариства звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Горохівському районі Волинської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222303/0 від 26.07.2010 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається те, що виїзною плановою перевіркою констатовано порушення позивачем пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп. 8.8.2 п.8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та винесено повідомлення-рішення № 0000222303/0 від 26.07.2010 року про визначення споживчому товариству суми податкового зобовязання по податку на пибуток організацій споживчої кооперації, кооперативів та громадських обєднань в сумі 21611,6 грн., в т.ч. за основним платежем 17706,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями-3905,6 грн. Вважає таке рішення незаконним тому, що правових підстав для визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та формування податкового повідомлення-рішення № 0000222302 в податкового органу не було.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні позову.

Представник Горохівського міського споживчого товариства постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи просить її скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що пункт 8.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилався суд, регулює порядок амортизації витрат на поліпшення основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду), а не віднесення до валових витрат будь-яких витрат підприємства, пов'язаних з поліпшенням основних фондів. Горохівським МСТ у деклараціях з податку на прибуток підприємства у 2009 році було включено до складу валових витрат товариства витрати по поліпшенню основних фондів в загальній сумі 69003 грн., в т.ч. за ІІІ квартал в сумі 15157 грн. та за ІV квартал- в сумі 53846грн. Загальна сума проведених ремонтних робіт була включена до складу валових витрат підприємствах, і відповідно до п.п. 8.7.1 Закону не перевищувала 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітних періодів.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та просив задоволити доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти них.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянтів у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В оспорюваній постанові суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до акту №013/23-01787781 від 23.07.2010 року про результати виїзної планової перевірки Горохівського МСТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року встановлено порушення товариством п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.8.1, 8.8.2 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого останнім занижено податок на прибуток на загальну суму 17706 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2010 року № 0000222302/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 21611,60 грн.

Позивачем у деклараціях з податку на прибуток підприємства у 2009 році було включено до складу валових витрат товариства витрати по поліпшенню основних фондів в загальній сумі 69003 грн., в тому числі, за III квартал 2009 році - в сумі 15157 грн., за IV Згідно із підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення (абзац 1, 2 підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 Закону N 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 8.3.9 пункту 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Нематеріальними активами згідно з пунктом 1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до окремих договорів, укладених між товариством та орендарями, останні зобов'язувались провести ремонтні роботи в орендованих приміщеннях, а Горохівське МСТ щомісячно зараховувати 50% орендної плати в рахунок її оплати до повного погашення суми, використаної на такі роботи. Актами прийняття виконаних робіт, скріплених підписами та печатками сторін договору оренди, засвідчено якісне виконання орендарем ремонтних робіт (а.с.27-30, 33-34, 82-83, 89-90, 105-106).

В подальшому комісією Горохівського МСТ складені акти про списання матеріалів,що були придбані та використані орендарями на проведення ремонтних робіт.

В підтвердження понесених витрат орендарі надавали позивачу видаткові накладні, рахунки, товарні чеки на придбання товарів, акти прийомки виконаних робіт.

Таким чином, судом встановлено, що поліпшення основних засобів, переданих Горохівським МСТ в найм (оренду), здійснювалось орендарями власними силами та за їхній рахунок.

Відповідно до пп. 8.8.1 п. 8 ст. 8 передбачене право на амортизацію витрат на поліпшення основних фондів, одержаних в оперативний лізинг. У разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично виконаних поліпшень такого об'єкта. Господарськими судами було встановлено, що позивач мав право на проведення ремонтних робіт.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухгалтерський облік), із змінами та доповненнями, визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Ст. ст. 1, 3 п. 2 згаданого Закону передбачають, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачами для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (в т. ч. регістри). Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь в їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 згаданого вище Закону підприємства зобов'язані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).

Закон України "Про систему оподаткування", із змінами та доповненнями, визначає принцип побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Згідно ст. 2, 6, 9 цього Закону, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Об'єктом оподаткування є в т. ч. податок на додану вартість. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, облікові регістри - носії спеціального формату у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Законом N 168/97-ВР, ст. 7 визначено порядок обчислення та сплати податку, в т. ч. дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, ведення податкового обліку. Підставою для збільшення валових витрат або доходу, виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, а також відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку є первинні документи платника податків.

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Згідно з підпунктом 8.8.2 зазначеного Закону у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.

Таким чином, якщо договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), такі витрати орендаря включаються до вартості відповідної групи основних фондів такого орендаря (існуючої або створеної) та амортизуються в її складі. Витрати орендаря, пов'язані з поліпшенням об'єкта оперативного лізингу, у податковому обліку орендодавця не відображаються.

Строк дії договорів оренди на момент перевірки не закінчився, отже безпідставним є відображення Горохівським МСТ у податковому обліку витрат, понесених як компенсація орендарям за проведені ними ремонтні роботи.

З врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність позовних вимог Горохівського МСТ до ДПІ у Горохівському р-ні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Горохівського міського споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі № 2а-2817/10/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 05.06.2012 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

А.І. РИБАЧУК