Ухвала суду № 24577892, 12.06.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4475/2012Головуючий суду першої інстанції:Єрохіна І.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І.

"12" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЛюбобратцевої Н.І., СуддівФілатової Є.В., Чистякової Т.І., При секретаріПочтіковій О.В

за участю представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6, поданою його представником ОСОБА_7, на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 04 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.05.2008 р. між позивачем та відповідачкою ОСОБА_8 було укладено кредитний договір № SI67GA0000000002, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачці кредит у розмірі 188310 грн., а відповідачка зобов'язалась повернути зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення 19.05.2028 р. Банк, свої зобов'язання за кредитним договором виконав та зарахував грошові кошти на рахунок ОСОБА_8 у повному обсязі, проте відповідачка взяті на себе зобов'язання виконувала не належним чином, внаслідок чого станом на 14.11.2011 року утворилась заборгованість в розмірі 381163, 59 грн., яка складається із заборгованості за основним кредитом в розмірі 157093,28 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 100158,01 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 85511, 43 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 20012, 13 грн., а також штрафів: фіксованої частини у розмірі 250 грн. та процентної складової в розмірі 18138,74 грн. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № SI67GA0000000002 з ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_6 передав в іпотеку квартиру, загальною площею 55,2 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., яка розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1. Зазначена квартира належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності. Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідачів з квартири і зняти їх з реєстраційного обліку, стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 04 травня 2012 року зазначений позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SI67GA0000000002 від 19.05.2008р. в розмірі 381163,59 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, загальною площею 55,2 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., яка розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_6, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 зі зняттям його з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Чорноморському районі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір 3433,36 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом зроблено невірні висновки щодо обставин справи, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» неодноразово змінював суттєві умови кредитного договору, не повідомляючи при цьому ОСОБА_6 У зв'язку з підвищенням банком процентної ставки за кредитним договором, відповідно збільшився об'єм відповідальності ОСОБА_6, отже в даному випадку суд повинен був врахувати положення ч.1 ст.559 ЦК України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що майновий поручитель відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмету іпотеки.

З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.05.2008 р. між ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір № SI67GA0000000002, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачці кредит у розмірі 188310 грн. (в тому числі у розмірі 150000 грн. на споживчі цілі, у розмірі 4500 грн. - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 860 грн. - страхування майна, 750 грн. - особисте страхування, 32200 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбаченому п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору), а відповідачка зобов'язалась повернути кредит зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 1,67% на місяць (20,04 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення 19.05.2028 р. (а.с.10-12). У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 22 травня 2008 р. між ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого у забезпечення основного зобов'язання за кредитним договором в сумі 150000 грн. зі сплатою 20,04% річних строком до 19 травня 2028 р., майновий поручитель ОСОБА_6 передав в іпотеку належну йому на праві власності цілу квартиру АДРЕСА_2 Крим, вартість якої складає 33397 грн. За узгодженням сторін вартість предмету іпотеки складає 215000 грн. (а.с.13-15).

Із позовної заяви банку, а також розрахунку заборгованості слідує, що відповідачка ОСОБА_8 свої зобов'язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість в сумі 381163 грн.59 коп., яка складається: 157093 грн.28 коп. - заборгованість за кредитом; 100158 грн.01 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 20012 грн.13 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 85511 грн.43 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 18138 грн.74 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.5-6). Розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, ніким не оскаржено.

Статтями 10, 11, 303 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.ст.3, 4 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Листом від 15 жовтня 2011 р., який відправлено поштою 10 листопада 2011 р., боржника ОСОБА_8 та іпотекодавця ОСОБА_6 було повідомлено про порушення позичальницею зобов'язань по кредитному договору і про вимогу банку протягом 30-денного строку з дня отримання цієї вимоги повернути кредит в повному обсязі. Зазначені особи були попереджені, що у випадку невиконання або неналежного виконання у зазначений строк цієї вимоги, банк має намір продати предмет іпотеки або звернути стягнення на предмет іпотеки, а боржниця та іпотекодавець повинні добровільно звільнити квартиру загальною площею 55,2, житловою площею 29,5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 разом з усіма членами сім'ї та іншими мешканцями (а.с.7-9).

У зв'язку з тим, що вимога банку про дострокове повернення кредитних коштів у 30-денний строк з дня отримання вимоги позичальницею ОСОБА_9 не була виконана, ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» 2 лютого 2012 р. звернувся з позовом до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення (а.с.1-3). Ухвалою Чорноморського районного суду від 12 квітня 2012 р. до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_6 (а.с.59).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення заявлених вимог і звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки сума заборгованості за кредитним договором, яку ніким не оскаржено, в розмірі 381163 грн.59 коп. співмірна вартості іпотечного майна, яка за домовленістю сторін складає 215000 грн.

Відповідає також вимогам закону й висновок суду про виселення ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_3, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 своєї постанови № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Колегія суддів не може взяти до уваги довід апеляційної скарги ОСОБА_6, що його, як майнового поручителя, не було повідомлено про зміни суттєвих умов кредитного договору, і відповідно ним не було надано згоди на збільшення процентної ставки за кредитним договором, які у свою чергу потягли збільшення обсягу його відповідальності за іпотечним договором, оскільки цей довід не ґрунтується на законі.

Так, відповідно до ст.11 Закону України «Про заставу», ст.ст. 1,11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст. 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки майновий поручитель відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. Таким чином, солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК України не передбачена. У разі порушення боржником основного зобов'язання майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки. Відповідач ОСОБА_6 є лише майновим поручителем, а тому солідарну відповідальність по заборгованості за кредитом він не несе, оскільки як майновий поручитель - іпотекодавець відповідає лише у межах вартості предмета іпотеки.

Разом з тим оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 своєї постанови № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до яких резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п.4 ч.1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки -шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В резолютивній частині оскаржуваного рішення судом не зазначено складові загального розміру заборгованості за кредитним договором, а також початкову ціну, за якою має бути продано спірну квартиру, що є предметом іпотеки, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне, залишивши по суті без змін рішення суду першої інстанції як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права, доповнити його резолютивну частину зазначенням початкової ціну, за якою має бути продано іпотечне майно і складових суми заборгованості ОСОБА_8 за кредитним договором.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану його представником ОСОБА_7, відхилити. Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 травня 2012 року по суті залишити без змін, доповнивши резолютивну його частину зазначенням, що загальна сума заборгованості за кредитним договором 381163 грн.59 коп. складається з 157093 грн.28 коп. - заборгованість за кредитом; 100158 грн.01 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 20012 грн.13 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 85511 грн.43 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 18138 грн.74 коп. - штраф (процентна складова); а також що продаж предмету іпотеки здійснити за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді Любобратцева Н.І.

Філатова Є.В.

Чистякова Т.І