Постанова № 24575130, 30.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 року 2а-2251/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Укрбудінвест»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012 Закрите акціонерне товариство «Укрбудінвест»(далі - позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 08.11.2011 №0007521810, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення, оскільки після складання акту перевірки його не було направлено Товариству, а на його підставі одразу прийнято податкове повідомлення-рішення. Таким чином, Податковий орган позбавив позивача можливості оскаржити акт камеральної перевірки.

Крім того, Товариство у своїх доводах зазначає, що прийняте відповідачем рішення є незаконним, оскільки відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14 травня 1992 року N 2343-XII (далі - Закон №2343) до позивача, щодо якого порушено справу про банкрутство, не застосовуються будь-які санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати обов'язкових платежів. На підтвердження власної позиції позивач посилається на позицію Пленуму Верховного Суду України, викладену у постанові від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»(далі -Постанова ВСУ №15). Отже, Товариство зазначає, що ДПА в Київській області невірно трактує поняття мораторію, оскільки дія мораторію не поширюється на задоволення поточних зобов'язань, тобто за податками та зборами (обов'язковим платежам), які виникли під час процедури банкрутства, але нарахування штрафних санкцій боржнику заборонено як на конкурсні, так і на поточні вимоги, адже це перешкоджає відновленню платоспроможності боржника.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, в задоволенні позову просив відмовити у зв'язку з наступним.

Податковий орган вважає, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. За поточними зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Також, відповідач вважає безпідставним посилання Товариства на положення пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, як на підставу незаконності прийняття оскаржуваного рішення, оскільки вказана норма передбачає прийняття податкового повідомлення-рішення протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки лише у порядку, передбаченому статтею 58 ПКУ у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу. Таким чином, відповідач зазначає, що дана норма закону не поширюється на порядок проведення камеральних перевірок щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Закрите акціонерне товариство «Укрбудінвест»зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 20.11.2000, код ЄДРПОУ 31119158, перебуває на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ Київської області ДПС.

08.11.2011 старшим державним податковим інспектором сектору адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків і зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Ірпінської ОДПІ Вашуленко Ю.І. проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2010 року з боку позивача.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 08.11.2011 №632/2205 (далі -Акт перевірки) про результати камеральної перевірки щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності. В Акті перевірки зафіксовано, що Товариством несвоєчасно подано податковий розрахунок комунального податку за 3 квартал 2010 року, а саме при граничному терміні подання звітності 09.11.2010, позивач фактично подав розрахунок 22.11.2010. Вказаними діями позивача порушено вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі -Закон №2181) та пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

Із вказаного Акту перевірки вбачається, що його направлено позивачу в порядку, передбаченому статтею 42, пунктом 58.3 статті 58 ПК України.

На підставі Акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.1 підпункту 54.3 статті 54 ПК України, відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181, за порушення пункту 120.1 статті 120 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 08.11.2011 №0007521810, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем комунальний податок на 170,00 грн., де 170,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Акт перевірки направлено позивачу разом із оскаржуваним рішенням в одному конверті поштою, відповідно до поштового штемпеля на конверті 11.11.2011, а отримано 15.11.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із діями та рішенням Податкового органу, Товариство оскаржило податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, зокрема, до ДПС у Київській області листом вх. №2019/6 від 06.02.2012. Проте рішенням про результати розгляду повторної скарги від 04.04.2012 №5989/6/10-2215 у задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Також, судом встановлено, що відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 16.12.2010 у справі №Б11/102-09/3, копія якої наявна в матеріалах справи, 15.06.2009 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства. Ухвалою від 16.12.2010 розпорядником майна позивача призначено Мілютіну Л.В. Згідно з інформацією позивача на даний час процедура банкрутства триває та перебуває на стадії розпорядження майном.

У судовому засіданні представник позивача факт порушення строків подання розрахунку комунального податку за 3 квартал 2010 рік не заперечував, факт отримання Товариством Акту перевірки та оскаржуваного повідомлення-рішення 15.11.2011 підтвердив.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується із позицією позивача щодо неправомірності позбавлення його можливості подати заперечення на Акт перевірки у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України 76.2. порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пункт 42.2 статті 42 ПК України визначає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

В той же час, пункт 86.8 статті 86 ПК України встановлює, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пункт 58.3 статті 58 ПК України, в свою чергу, визначає порядок вручення податкових повідомлень-рішень. Так, відповідно до вказаної норми податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Аналізуючи положення вказаних норм Податкового кодексу України, суд звертає увагу, що в пункту 86.8 йдеться саме про порядок надсилання (вручення) платнику податків актів перевірок (всіх), який встановлено у статті 58 ПК України. Як зазначалося, з Акту перевірки Податкового органу його позивачу надіслано саме в порядку статті 42 та пункту 58.3 статті 58 ПК України.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення в день складення Акту перевірки та одночасно надсилаючи їх Товариству, відповідач порушив процедуру повідомлення про результати перевірки та прийняття на їх підставі рішення.

Відповідно до положень пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки позивачем не заперечується встановлений факт несвоєчасного подання розрахунку комунального податку, за що встановлено штраф у розмірі 170,00 грн., то порушення відповідачем порядку прийняття податкового повідомлення-рішення не звільняє Товариство від обов'язку сплати вказаної санкції.

Суд не бере до уваги посилання позивача на існування мораторію на задоволення вимог кредиторів, як на підставу скасування рішення про нарахування штрафних санкцій Товариству за порушення податкового законодавства, яке полягає у несвоєчасному поданні звітності до Податкового органу, з огляду на таке.

Судом встановлено, що на даний час до Товариства у передбаченому діючим законодавством порядку застосовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки стосовно позивача порушено справу про банкрутство, яка перебуває на стадії розпорядження майном.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону №2343 суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу 24 статті 1 Закону №2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону №2343 передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові №15, за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Таким чином, враховуючи положення наведених норм Закону №2343 та позицію Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується виключно зобов'язань платника податків, які виникли до введення мораторію, та забороняє нарахування пені, штрафів, застосування інших санкцій виключно за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) під час його дії. В той же час, дія мораторію не поширюється на застосування санкцій за порушення порядку здійснення оперативно-господарської діяльності суб'єктом господарювання, зокрема, за недотримання порядку ведення та здійснення звітності. Так, на даному етапі процедури банкрутства позивачу не заборонено здійснювати оперативно-господарську діяльність, оскільки відповідно до частини першої статті 23 Закону №2343 підприємницька діяльність банкрута завершується з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги доведеність відповідачем факту порушення Товариством положень податкового законодавства, за яке передбачено застосування штрафної санкції у розмірі 170,00 грн., необґрунтованість посилання Товариства на існування мораторію на задоволення вимог кредиторів, як на підставу заборони нарахування штрафних санкцій за недотримання порядку здійснення податкової звітності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд не присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 червня 2012 р.