Постанова № 24574610, 18.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2012 р. Справа №2а-14591/11/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О. Ю., при секретарі Сидельової М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП 14340»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби.

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1; ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2, довіреності у справі;

від відповідача: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_3, довіреність у справі

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Бахчисарайське АТП 14340» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (далі відповідач) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №022192301/0 від 23.07.2010р., яким визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 148729,55 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45334,61 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю зроблених висновків відповідача, щодо порушення позивачем положень законодавства України про працю та охорону праці, стосовно використання відрядної системи оплати для працівників-водіїв на підприємстві, та протиправністю самостійного донарахування відповідачем заробітної платні працівникам позивача з послідуючим донарахуванням податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та нарахуванням штрафних санкцій.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у розові та письмових поясненнях.

Відповідач проти позовних вимог заперечує за підстав, наведених у запереченнях.

Так, вважає, обґрунтованим та здійсненими у межах своїх повноважень, донарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб з суми збільшення отриманого доходу до затвердженого окладу, згідно штатного розкладу Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайського АТП 14340» та нарахування штрафних санкцій.

В зв'язку з надходженням до суду заяви, щодо зміни назви позивача з Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП 14340» на Приватне акціонерне товариство «Бахчисарайське АТП 14340», ухвалою Окружного адміністративного суду від 17.01.2012р. замінено позивача Відкрите акціонерне товариство «Бахчисарайське АТП 14340» на правонаступника - Приватне акціонерне товариство «Бахчисарайське АТП 14340».

В зв'язку з надходженням до суду заяви, щодо зміни назви відповідача з Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим на Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби, ухвалою Окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі АР Крим на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби. Частиною 1,3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Відкрите акціонерне товариство «Бахчисарайське автотранспортне підприємство № 14340» є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 444846 (т.1 а.с. 105).

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим була проведена планова виїзна документальна перевірка ВАТ «Бахчисарайське АТП 14340» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2011р., про що складено акт перевірки №23/03114690 від 19.10.2011р. (т.1 а.с.22-53).

Відповідно до висновків акту, проведеною перевіркою були встановлені порушення пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме сума доходу , виплачена на користь фізичним особам не утримана та не обкладена податком на доходи фізичних осіб та не перерахована до бюджету. Встановлена сума заниження склала 148 729,55грн. (т.1а.с.23)

На підставі зазначених висновків акту, Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим було винесено податкове повідомлення-рішення №022192301/0 від 23.07.2010р., яким визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 148729,55 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45334,61 гривень. (т.1 а.с. 20).

До висновків про порушення позивачем пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податкова інспекція дійшла внаслідок встановлення під час проведення перевірки порушень трудового законодавства, а саме приписів ст.95 КЗпП України та ст..3 Закону України «Про оплату праці», допущеного позивачем, яке виразилось у виплаті працівникам підприємства заробітної плати у розмірі нижче законодавчо встановленого мінімального, за підстав використання на підприємстві відрядної системи оплати праці працівників-водіїв.

Дослідивши матеріали справи, та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку про обгрунтованність позовних вимог по наступним підставам.

Згідно статті 95 КЗпП України та статті 3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці», зазначено, що працівник має право на оплату своєї праці, згідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст..97 КЗпП України, Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Як встановлено судом, на підприємстві позивача встановлена відрядна система оплати праці, Положенням «Про оплату праці» для водіїв та кондукторів встановлені погодинні тарифні ставки та договором передбачено, що у виконанні норм виробітки не з вини робітника, оплата здійснюється за фактично виконану роботу, але не менш 2/3 тарифної ставки з розрахунку на місяць.

Як вбачається з наказів (т.1 а.с.196-248, т.2 а.с.1-87), штатного розкладу (т.1 а.с.163-187), табелів обліку подорожнього часу (т.2 а.с.164-327),подорожніх листів (т.2 а.с.89-155)- водії позивача отримували заробітну платню, згідно до встановленої на підприємстві відрядної системи оплати праці, в залежності від одержаної виручки.

Податок на дохід найманих працівником, с фактично нарахованої та виданої заробітної платні, сплачувався позивачем в повному обсязі та своєчасно, що підтверджується ( т.1 а.с.75-77), та не заперечується відповідачем.

Щодо порушень з боку позивача законодавства про працю, то суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до статті 265 КЗпП України особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частина перша статті 41 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про працю шляхом накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, до керівника, який допустив порушення вимог законодавства про працю, власником може бути застосовано дисциплінарну відповідальність та кримінальну відповідальність, - за вчинення грубого порушення.

Відповідно до листа виконуючого обов'язки заступника начальника ДПІ в Сімферопольському районі, в порушенні кримінальної справи відносно директора ВАТ «Бахчисарайське АТП № 14340» за ст.. 212 КК України, тобто за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації було відмовлено, відповідно до ч. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину. (т. 1 а.с.193, т.1 а.с.90-91)

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, ніхто з посадових осіб ВАТ «Бахчисарайське АТП-14340» ні до адміністративної, ні до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог законодавства про працю не притягувався, це порушення було встановлено лише податковою інспекцією.

Крім цього, суд вважає зазначити.

Згідно до статті 72 КАС України, Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, відсутність порушень з боку позивача приписів законодавства про працю, яке виразилось у виплаті працівникам підприємства заробітної плати у розмірі нижче законодавчо встановленого мінімального, за підстав використання на підприємстві відрядної системи оплати праці працівників-водіїв, встановлена набравшими законну силу: постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 09.11.2011р. по справі 3-1908/2011; постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27.12.2011р. по справі 3-2380/2011. , постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 30.11.2011р. по справі 2а-8559/2011.

Вказана думка узгоджується з позицією Севастопольського апеляційного адміністративного суду, висловленої у ухвалі по справі №2а-8158/11/0170/25 від 20.03.2012р.

Так, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.11.2011р. по справі №2а-8158/11/0170/25, яка залишена у силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012р., встановлено факт застосування у ВАТ «Бахчисарайське АТП № 14340» відрядної системи оплати праці працівників-водіїв та відсутність порушень з боку позивача вимог податкового законодавства

Також, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (якій був діючим в періоді, за який проводилась перевірка), особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 цього Закону, податковий агент - юридична особа або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які залежно від їх організаційно - правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, яка складає 15 відсотків від об'єкту оподаткування.

Відповідач стверджує, що позивач порушив вказані вимоги Закону, а саме: нарахував, але не утримав та не сплатив до бюджету в повному обсязі податок з доходів фізичних осіб .

Відповідно до п. 2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 984 від 22.12.2010 року, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 6 цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки, чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За таких підстав, суд зазначає, що базою оподаткування для нарахування податку з доходу фізичних осіб може бути тільки фактично нарахована заробітна платня. Отже, податкові зобов'язання позивача виникають тільки в сумі і на розмір нарахованої заробітної платні працівникам.

Проте, з акту перевірки №022192301/0 від 23.07.2010р., вбачається, що для підтвердження факту порушення позивачем податкового та трудового законодавства відповідачем були використані лише власні припущення, необгрунтовані жодним бухгалтерським документом, які стали підставою самостійного донарахування заробітної платні працівникам позивача та донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій відповідачем, що суперечить положенням ст..11,13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні », статті 20, 54 ПК України, статті 259 КЗпП України, якими зазначені права податного органу.

Спираючись на те, що юридична відповідальність органів влади є одним з видів соціальної відповідальності держави та одним з основних способів реалізації ст. 3 Конституції України, яка встановлює, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, що в свою чергу випливає з того, що відповідно до задекларованого в статті 1 Основного Закону України як правової держави, держава, органи влади та громадянин несуть відповідальність за порушення норм права та невиконання покладених на них обов'язків, можна зробити висновок, що відповідальність органів влади має деякі особливості, ніж підстави для відповідальності, встановлені главами 82-83 Цивільного кодексу України, а саме відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади несуть відповідальність не лише за протиправну діяльність, а за діяльність поза межами своєї компетенції, в контексті чого, будь-яке відступлення від обсягу повноважень або не вчинення прямо передбаченого законом вже є правопорушенням.

Крім того, судом при розгляді зазначених позовних вимог були враховані й положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, яку необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. При цьому, не може бути ніяких винятків щодо здійснення суб'єктами права їх конституційного права безпосередньо звертатися до суду.

Положення ж ч. 2 ст. 124 Конституції України слід розглядати в системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав юридичних осіб, встановлюючи юридичні гарантії для їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права незабороненим законом способом відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України. Це означає насамперед право будь-якої особи вільно обирати спосіб захисту своїх прав.

Адже, за наявністю підстав щодо визнання протиправними дій або рішень суб'єкту владних повноважень, суд має задовольнити відповідні позовні вимоги, якщо позивач обрав саме такий спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд зауважує на недотриманні відповідачем принципу прийняття рішення з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, тобто принцип використання повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або випливає з його цілей. Загальною метою, яка визначена у ст.3 Конституції України є утвердження і забезпечення прав людини, втім відповідачем надані повноваження використані з порушенням закону.

Єдиними, наведеними відповідачем у письмових запереченнях на позов, підставами були заперечення на нормативно-правові акти й відповідні норми, якими позивач обґрунтовував первісно заявлені позовні вимоги, у той час, як відповідач, як суб'єкт владних повноважень в контексті приписів ст. ст. 71, 72 КАС України був зобов'язаний довести правомірність своїх дій або актів, що є предметом спору.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим №0000911701 від 03.11.2011р., яким визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 148729,55 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45334,61 гривень., суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, суд вважає, що відповідачем в супереч вимогам ст.71 КАС України, не надано належних доказів правомірності винесення оскаржуємого податкового повідомлення-рішення.

Отже, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.04.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 23.04.2012 року.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим №0000911701 від 03.11.2011р., яким визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 148729,55 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45334,61 гривень.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП14340» (ЄДРПОУ 03114690, АРК, 98400, м.Бахчисарай, вул.Фрунзе,34,) 123,65 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.