Постанова № 24574607, 02.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2012 р. 15:10 Справа №2а-14922/11/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Івановій Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2011р. № 0001060700 та № 0001070700 та від 12.09.2011р. № 0001550700 та № 0001560700.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, що викладені в Акті перевірки від 10.05.2011р., щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 12249,31грн. за лютий 2011 року, та завищення податкового кредиту за лютий 2011р. на суму 229,21 грн., що були покладені у підставу прийняття оскаржуваних податковий повідомлень-рішень, є безпідставними та необґрунтованими оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Також позивач зазначає, що ним сплачено податок на додану вартість своїм постачальникам у вартості придбаного товару (послуг) у відповідному податковому періоді, а тому має право на бюджетне відшкодування та формування податкового кредиту по декларації за лютий 2011 року.

Позивач явку свого представника у судове засідання 02.04.2012р. не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника із надання додаткових документів в обґрунтування своєї позиції та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 02.04.2012р. не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином - судовою повісткою. Під час розгляду справи представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування правової позиції надав суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких зазначив, що під час перевірки було встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на 12249,31 грн. та завищення позивачем суми податкового кредиту за лютий 2011 року на 229,21 грн., у зв'язку з чим, були прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 19.04.2011р. по 10.05.2011р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.

За результатами проведення вказаної перевірки, відповідачем 10.05.2011р. складений Акт № 177/07-00/20732066 (а.с.10-18).

Під час зазначено перевірки відповідач встановив, що позивачем порушено п.п. 14.1.18, 14.1.155, п. 14.1 ст. 14, п.п. 15.1 ст. 15, п.п. 200.1, 200.2, 200.4, 200.17 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, а саме позивачем: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий місяць 2011 року на суму 12249,31 грн. та завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 229,21 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 17.05.2011р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0001060700 яким зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на 12249,31 грн. та № 0001070700 яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 229,21 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив його до ДПА в АР Крим. Рішенням ДПА в АР Крим про результати розгляду первинної скарги від 28.07.2011р. вих. № 2766/10/25-023 остання залишила без змін податкові повідомлення-рішення № 0001060700 та № 0001070700 та збільшила штрафні санкції по кожному податковому повідомленню-рішенню на 1 грн. У зв'язку з чим, відповідачем 12.09.2011р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001550700 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн. та № 0001560700 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн. Рішенням ДПС України від 13.10.2011р. вих. № 3632/6/10-2115 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011р. № 0001060700 та № 0001070700 з урахуванням Рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду первинної скарги від 28.07.2011р. вих. № 2766/10/25-023 без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, яким затверджено форму Податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної, також встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п. 2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п. 5). Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Матеріали справи свідчать про те, що згідно декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року позивачем у рядку 17 задекларовано податковий кредит в розмірі 783218,00 грн., в якій увійшли господарські операції по контрагентам: ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Кримавтопорт», ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна».

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що позивач отримав від вищезазначених контрагентів податкові накладі: від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 11458,62 грн., у т.ч. ПДВ 1909,77 грн., від ТОВ «Кримавтопорт» на загальну суму 2990,00 грн., у т.ч. ПДВ 498,33 грн., від ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна» на загальну суму 1375,00 грн., у т.ч. ПДВ 229,17 грн. Належним чином завірені копії податкових накладних залучені до матеріалів справи.

Позивачем оплачені товарно-матеріальні цінності (послуги), що підтверджується залученими до матеріалів справи, зокрема платіжними дорученнями та актами виконаних робіт.

Таким чином, позивач мав правові підстави для віднесення зазначених сум ПДВ до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді, у зв'язку з чим посилання відповідача на те, що при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за лютий 2011 року станом на 10.05.2011року ФОП ОСОБА_1. має відхилення суми ПДВ в розмірі 0,03 грн., ТОВ «Кримавтопорт» має відхилення суми ПДВ в розмірі 0,01 грн., ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна» має стан «10» (не встановлено за місцезнаходженням) на суму ПДВ 229,17 грн., є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем отримані податкові накладні та оплачена вартість за ТМЦ та послуги в зазначених податкових накладних. У зв'язку з чим, є необґрунтованим та безпідставним висновок щодо завишення позивачем розмір від'ємного значення суми ПДВ у лютому 2011 року у розмірі 229,21 грн. у зв'язку із завищенням податкового кредиту у лютому 2011 року на зазначену суму.

Також, згідно акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування у лютому 2011 р. на 12249,31 грн., у зв'язку з тим, що позивачем завищено податковий кредит за січень 2011 року на 12249,31 грн. по наступним контрагентам: ПП «Торгбудсервіс» на суму ПДВ 8802,99 грн., ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна» на суму ПДВ 2068,60 грн., ПП «Химстимул» ПДВ 1377,60 грн., ТОВ «Постачрадіокомплект» має відхилення суми ПДВ 0,10 грн., ТОВ «Кримавтопорт» має відхилення суми ПДВ 0,01 грн., ТОВ «Транспортна компанія «Сат» має відхилення суми ПДВ 0,01 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем у січні 2011 року отримані від вищезазначених контрагентів податкові накладні: від ПП «Торгбудсервіс» на загальну суму 52817,94 грн., у т.ч. ПДВ 8802,99 грн., від ТОВ «Рейнбоу Технолоджис Україна» на загальну суму 12411,60 грн., у т.ч. ПДВ 2068,60 грн., від ПП «Химстимул» на загальну суму 8265,60 грн., у т.ч. ПДВ 1377,60 грн., від ТОВ «Постачрадіокомплект» на загальну суму 15208,92 грн., у т.ч. ПДВ 2534,82 грн., від ТОВ «Кримавтопорт» на загальну суму 1600,00 грн., у т.ч. ПДВ 266,67 грн., від ТОВ «Транспортна компанія «Сат» на загальну суму 9615,00 грн., у т.ч. ПДВ 1602,50 грн.

Належним чином завірені копії податкових накладних залучені до матеріалів справи.

Також матеріали справи свідчать про те, що позивачем оплачені ТМЦ та послуги отримані від вищезазначених контрагентів, що підтверджується залученими до матеріалів справи актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Як вже було зазначено вище, пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України закріплено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п. 200.4 Податкового кодексу України).

Отже, з аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства слідує, що платнику податку на додану вартість надане право на здійснення бюджетного відшкодування у тій частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податкового періоді.

Таким чином, право платника податку на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ залежить лише від фактичної оплати цього податку в ціні товару в податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, в яких періодах фактично були отримані товари.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 10.10.2011р.

Стосовно позиції відповідача, що викладена в акті перевірки щодо нікчемності угод із ПП «Торгбудсервіс» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Окрім того, суд вважає необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки, ні рішення податкового органу за результатами розгляду скарг позивача не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом ПП «Торгбудсервіс» до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на час формування податкового кредиту по операції з ПП «Торгбудсервіс», позивачем не тільки отримані ТМЦ, але й сплачена їх вартість.

Таким чином, зміст правочину з постачальником ПП «Торгбудсервіс» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договір поставки муки укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання вказаного правочину, ці документи були належним чином оформлені.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з ПП «Торгбудсервіс» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару, керуючись зазначеними вище положеннями податкового законодавства, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту у січні 2011 року суми ПДВ, сплачені ПП «Торгбудсервіс» в ціні товару.

Отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на 12249,31 грн., та завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року у розмірі 229,21 грн. є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим є безпідставним нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн. за завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на 12249,31 грн. та 1 грн. та завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року у розмірі 229,21 грн.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011р. № 0001060700 та № 0001070700 та від 12.09.2011р. № 0001550700 та № 0001560700 не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В ході судового засідання, яке відбулось 02.04.2012р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 09.04.2012р.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 17.05.2011р. № 0001060700.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 17.05.2011р. № 0001070700.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 12.09.2011р. № 0001550700.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 12.09.2011р. № 0001560700.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на користь Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» судовий збір в розмірі 29,55 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.