Постанова № 24574593, 14.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2012 р. 11:25 Справа №2а-14715/11/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Івановій Ю.В. розглянувши за участю представників: від позивача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 10.04.2011р., ОСОБА_2 - дов. б/н від 10.05.2011р.; від відповідача - ОСОБА_3 - дов. № 1408/9/10 від 20.11.2009р., посвідчення НОМЕР_5, ОСОБА_4 - дов. № 1777/а від 06.08.2011р., посвідчення НОМЕР_6, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000452304 від 14.09.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, що викладені в Акті перевірки від 31.05.2011р., щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 48164 грн. за лютий 2011 року, що були покладені у підставу прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000372304 від 16.06.2011р., є безпідставними та необґрунтованими оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Також позивач зазначає, що ним було оскаржене до ДПА в АР Крим, ДПС України податкове повідомлення-рішення № 0000372304 від 16.06.2011р., за результатами розгляду скарг зазначене податкове повідомлення-рішення частково скасоване та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452304 від 14.09.2011р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 23538 грн., у тому числі 23537 грн. - сума завищення та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф), з яким позивач також не погоджується.

Під час розгляду справи представниками позивача неодноразово надавались додаткові письмові доповнення в обґрунтування своєї позиції, що викладена у позові.

Представники відповідача проти позову заперечують, просять у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування правової позиції надали суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких вказали, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 31.05.2011р. за порушення п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України.

Під час розгляду справи представником відповідача були надані додаткові письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 16.05.2011р. по 31.05.2011р. відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ попередніх податкових періодів у грудні 2010 року, січні 2011 року.

За результатами проведення вказаної перевірки 31.05.2011р. складений Акт № 604/23/31395454 (а.с.7-14).

Під час зазначено перевірки відповідач встановив, що позивачем порушено п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ПК України, а саме позивачем: завищено суму від'ємного значення (рядок 18.2 декларації з ПДВ за лютий 2011р.) на суму 319 грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за лютий місяць 2011 року на суму 48248 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 16.06.2011р., зокрема прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372304.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомлення-рішення позивач оскаржив його до ДПА в АР Крим. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 31.08.2011р. вих. № 3246/10/25-023 ДПА в АР Крим, зокрема скасувала вищезазначене податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 24627,00 грн. та збільшила штрафні санкції на 1 грн. У зв'язку з чим, 14.09.2011р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452304 від 14.09.2011р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 23538 грн., у тому числі 23537 грн. - сума завищення та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф). Рішенням ДПС України від 11.11.2011р., зокрема залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0000372304 з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 31.08.2011р. вих. № 3246/10/25-023.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Податкової декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2011 року із додатками (а.с. 30-36) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у лютому 2011р. з додатками (а.с.37-41) позивачем задекларовані наступні показники: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у рядку 24 декларації складає 70785 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню рядок 25 декларації - 68596 грн., при цьому у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів у рядку 25 (25.2) декларації задекларовано 68596грн., а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у рядку 26 декларації - 2189 грн.

Але, за даними перевірки від 31.05.2011р. відповідачем встановлено завищення показників рядку 25 декларації з ПДВ за лютий 2011 року на суму 48248 грн., яка в подальшому зменшена згідно Рішення ДПА в АР Крим від 31.08.2011р. вих. № 3246/10/25-023 до 23537 грн., у зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, яким затверджено форму Податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної, також встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п. 2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п. 5). Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Як вже було зазначено вище, пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України закріплено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п. 200.4 Податкового кодексу України).

Отже, з аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства слідує, що платнику податку на додану вартість надане право на здійснення бюджетного відшкодування у тій частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податкового періоді.

Також суд звертає увагу на те, що приписи ст. 200 Податкового кодексу України визначають, що бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом досліджена Податкова декларація з податку на додану вартість позивача за лютий 2011 року із додатками (а.с. 30-36) та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у лютому 2011р. з додатками (а.с.37-41) та встановлено, що позивачем задекларовані наступні показники: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у рядку 24 декларації складає 70785 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню рядок 25 декларації - 68596 грн., при цьому у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів у рядку 25 (25.2) декларації задекларовано 68596грн., а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у рядку 26 декларації - 2189 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виключені з бюджетного відшкодування суми, які були включені до складу податкового кредиту у попередніх податкових періодах по контрагентам: ТОВ ВКФ «Арсенал», Алуштинська центральна міська лікарня, ПАТ «Поліфарб Україна», ВАТ «Укртелеком» Кримська філія, Алуштинська РЕС ВАТ «Крименерго», ВАТ «Кримгаз», КП «Альянс», МПП «Викс», ТОВ «Фірма Компас», ПАТ «МТС Україна», ФПП «Маркет-Плазо», у зв'язку із відсутністю актів виконаних робіт.

Податковий кредит позивачем по зазначеним контрагентам з перерахування попередніх оплат у січні 2011 року підтверджується відповідними податковими накладним, які містять всі необхідні реквізити: № 27 від 28.01.2011р. на загальну суму 2260,00 грн., у т.ч. ПДВ 376,67 грн., № 59 від 26.01.2011р. на загальну суму 272,00 грн., у т.ч. ПДВ 45,33 грн., № 70146 на загальну суму 8188,55 грн., у т.ч. ПДВ 1364,76 грн., № 11242/010 від 31.01.2011р. на загальну суму 3950,30 грн., у т.ч. ПДВ 658,38 грн., № 15449/010 від 31.01.2011р. на загальну суму 98,02 грн., у т.ч. ПДВ 16,34 грн., № 857/065 від 31.01.2011р. на загальну суму 58000,00 грн., у т.ч. ПДВ 9666,67 грн., № 243/001 від 31.01.2011р. на загальну суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн., № 278 від 31.01.2011р. на загальну суму 7819,76 грн., у т.ч. ПДВ 1303,29 грн., № 153 від 28.01.2011р. на загальну суму 50,00 грн., у т.ч. ПДВ 8,33 грн., № 986 від 01.12.2010р. на загальну суму 2636,00 грн., у т.ч. ПДВ 439,33 грн., № 1158276603 від 31.01.2011р. на загальну суму 3261,00 грн., у т.ч. ПДВ 543,50 грн., № 120000002 від 04.01.2011р. на загальну суму 198,21 грн., у т.ч. ПДВ 33,04 грн., № 120000009 від 06.01.2011р. на загальну суму 329,17 грн., у т.ч. ПДВ 54,86 грн., № 1200000013 від 06.01.2011р. на загальну суму 299,74 грн., у т.ч. ПДВ 49,96 грн., № 280000001 від 07.01.2011р. на загальну суму 502,84 грн., у т.ч. ПДВ 83,81 грн. (а.с.73-88) та банківськими виписками (а.с. 55-72).

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем виключені з бюджетного відшкодування суми податку, які не заявлялись позивачем по наступним контрагентам: ТОВ ВКФ «Арсенал» ПДВ 376,67 грн., ПАТ «Поліфарб Україна» ПДВ 1364,00 грн., МПП «Вікс» ПДВ 8,33 грн., ТОВ «Фірма Компас» ПДВ 439,33 грн., на загальну суму ПДВ 2189 грн., що дорівнює колонки 5 додатка 2 до Декларації з ПДВ за лютий 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку як сума, що не брала участі у бюджетному відшкодуванні, бо відсутні оплата.

Разом з тим, суд зазначає, що в акті перевірки від 31.05.2011р. не зафіксовано порушень правомірності віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту по зазначеним контрагентам у попередньому податковому періоді та не зафіксовано порушень щодо складання податкових накладних.

Таким чином, право платника податку на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ залежить лише від фактичної оплати цього податку в ціні товару в податковому періоді, що передує звітному, незалежно від того, в яких періодах фактично були отримані товари.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 10.10.2011р.

Отже, висновок відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 23537 грн., у зв'язку із відсутністю актів виконаних робіт, є необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку з чим є безпідставним нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000452304 від 14.09.2011р. не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В ході судового засідання, яке відбулось 14.03.2012р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 19.03.2012р.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0000452304 від 14.09.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міндальна роща» судовий збір в розмірі 28,23 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.