Постанова № 24574590, 27.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

27 березня 2012 р. (15:02 год.) Справа №2а-13090/11/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №10-1/73 від 14.03.2012р.;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність №1983/8/10 від 16.03.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №1777/а від 06.07.2011р.

Суть справи: Закрите акціонерне товариство "Санаторій Карасан" (далі- Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (далі- відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000172304 від 27.04.11 р. та №0000052304 від 15.08.11р.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та мотивовані тим, що підприємством позивача було отримано від контрагентів продукцію і відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач включив зазначений в них ПДВ, сплачений постачальнику товару, до податкового кредиту у грудні 2010р. та у січні 2011р. включив його в розрахунок суми бюджетного відшкодування. Який був поданий відповідачу разом із декларацією з податку на додану вартість за січень 2011р. Однак відповідач в порушення норм чинного законодавства безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011р. на 591,00 грн., про що прийняв спірні податкові повідомлення-рішення. Також позивач зазначає, що контрагенти виписували податкові накладні, а позивач сплачував кошти за придбаний товар. Всі господарські операції позивача підтверджуються документально.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.10.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні (а.с. 55-56) та зазначив, що під час проведення перевірки встановлено відсутність права на отримання податкового кредиту в грудні 2010р. по взаємовідносинам двох контрагентів, що зазначені в акті перевірки, а відповідно і на заявлене позивачем бюджетне відшкодування у січні 2011 року. У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що позивач не має право на бюджетне відшкодування сум ПДВ у частині взаємовідносин з двома контрагентами, що вказані в акті перевірки, отже оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 11.04.2011р. по 15.04.2011р. відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на наступних податкових періодів по декларації за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ попередніх періодів у грудні 2010 року.

За результатами проведення вказаної перевірки 15.04.2011р. відповідачем складений Акт № 474/23/02650682 (а.с.7-19), в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами і доповненнями у тому числі змін, внесених Законом України від 20.05.2010р. за №2275-VI), якими передбачений Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків а саме: 7.7.2 Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); виконання вказаних вимог, щодо умов бюджетного відшкодування, передбачених Законом України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами і доповненнями) також передбачається у пунктах 200.1, 200.3 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року№2755- VI.

З висновками акту позивач не погодився, у зв'язку з чим 21.04.2012р. надав до ДПІ у м. Алушта АР Крим заперечення до акту перевірки. 10.05.2011р. до ЗАТ "Санаторій Карасан" надійшли відповідь на заперечення та податкове повідомлення-рішення №0000172304 від 27.04.2011р. відповідно до якого встановлена сума бюджетного відшкодування у сумі 591,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0000172304 від 27.04.2011р. ЗАТ "Санаторій Карасан" звернувся з первинною скаргою до ДПА в АРК. За результатами розгляду первинної скарги до ЗАТ "Санаторій Карасан" 26.07.2011р. від ДПА в АРК надійшло Рішення про результат розгляду первинної скарги рішення №2245/10/25-023, відповідно до якого було залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000172304 від 27.04.2011р., первинна скарга не задоволена та збільшено штрафні санкції на 1 грн.

Не погодившись з рішенням про результати розгляду первинної скарги від 19.07.2011р. №2681/10/25-023та з податковим повідомленням рішенням №0000172304 від 27.04.2011р. позивач звернувся зі скаргою до ДПА України. 26.08.2011р. на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта АРК №0000052304 від 15.08.2011р., яким визначено штрафні санкції у розмірі 1 грн.

За результатами розгляду скарги на адресу ЗАТ "Санаторій Карасан" від ДПА України 11.10.2011р. надійшло Рішення про результати розгляду скарги №3034/6/10-2115 від 05.10.2011р., відповідно до якого було залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000172304 від 27.04.2011р. з урахуванням Рішення ДПА в АР Крим від 19.07.2011р. №2681/10/25-023, первинна скарга не задоволена.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент формування податкового кредиту у грудні 2010р., що стали передумовою для формування сум бюджетного відшкодування у січні 2011р.

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії, прийняти рішення.

Суть спору полягає в тому, що на думку відповідача позивач не мав правових підстав на отримання податкового кредиту у грудні 2010р. та відповідно й на бюджетне відшкодування у січні 2011р. у частині взаємовідносин із ДП "Алуштакурортснаб" ЗАТ "Укрпрофздравница" (ІПН 026445901028), ППВКХ (ІПН 033480201028), оскільки позивач мав дебіторську заборгованість по взаємовідносинами з вищенаведеними контрагентами.

Суд вважає таку позицію відповідача безпідставною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що до складу податкового кредиту за грудень 2010 року позивачем були включені суми ПДВ по податковим накладним, отриманим, зокрема, від підприємств, що зазначені в акті перевірки (ДП "Алуштакурортснаб" ЗАТ "Укрпрофздравница", КРП ППВКХ м. Алушти):

- від ДП "Алуштакурортснаб" ЗАТ "Укрпрофздравница" отримано податкову накладну № 452 від 22.12.2010 р. на загальну суму 985,86 грн., у т.ч. ПДВ 164,31 грн. (а.с.91);

- від КРП ППВКХ м. Алушти отримано податкову накладну № 17933 від 15.12.2010 р. на загальну суму 2776,00 грн., у т.ч. ПДВ 462,67 грн.(а.с.86).

Отримання позивачем вищезазначених податкових накладних також підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010р. (а.с.65-66).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №132(12)/2 від 15.12.2010 на суму 364,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 60,67 грн.(а.с. 87), №132(12)/1 від 15.12.2010 на суму 2412,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 402,00 грн.(а.с. 88) та видаткової накладної від 28.12.2010 на суму 985,86 грн., у т.ч. ПДВ 20% 164,31 грн.(а.с. 89) сума податку на додану вартість була сплачена.

Вказана сума податку на додану вартість була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді грудня 2010 року.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений та не оскаржувався під час розгляду справи відповідачем. До матеріалі справи залучені належним чином завірені копії платіжних доручень.

Таким чином, позивач правомірно формував податковий кредит у попередньому податковому періоді -у грудні 2010р., правомірно включив суми ПДВ по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами до складу податкового кредиту у грудні 2010р.

Податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх, відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Як зазначалось вище, згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Суд також звертає увагу на те, що ані специфіка поставки товару, ані неможливість відстеження ланцюга поставки не може бути підставою для відмови позивачу у відшкодуванні відповідних сум ПДВ з бюджету.

Разом з тим, суд зазначає, що на час подання позивачем відповідачу декларації з ПДВ за січень 2011р. із розрахунком суми бюджетного відшкодування за січень 2011р., які були подані 18.02.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, де ст. 200 закріплений Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

В свою чергу п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого

від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів

після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що

відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписи зазначеної норми Податкового кодексу України кореспондуються із приписами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, що був чинний на час формування позивачем податкового кредиту у грудні 2010р.

Аналізуючи вищевикладені приписи податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, тобто формування позивачем податкового кредиту у грудні 2010р. та чинного на час звернення позивача до відповідача із розрахунком сум бюджетного відшкодування у січні 2011р., матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, однак, відповідач безпідставно зробив висновок в акті перевірки від 15.04.2011р. № 1474/23/02650682 щодо завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2011р. на 591,00 грн.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011р. на 591,00 грн. та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000172304 від 27.04.2011р. та № №0000052304 від 15.08.2011р.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 27.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 02.04.2012 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000172304 від 27.04.2011 р. та №0000052304 від 15.08.2011р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.