Ухвала суду № 24574337, 23.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4867/11 Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Гонтарука В. М. Ватаманюка Р.В.

при секретарі судового засідання: Марчаку А.В.,

за участю: представника відповідача - Глазунової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Вінницький державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до заступника головного державного інспектора Вінницької області з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил Берлізова В.М., третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Іллінецька районна санітарно-епідеміологічна служба про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року фірма "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ "Люстдорф") звернулась в суд з адміністративним позовом до заступника головного державного інспектора Вінницької області з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил Берлізова В.М. про визнання протиправними та скасування постанови №120 від 26.11.2010 року про накладення на ТОВ «Люстдорф»штрафу у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції в сумі 4150 грн. та постанови №121 від 26.11.2010 року про накладення на ТОВ «Люстдорф»штрафу у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції в сумі 4400,56 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Іллінецьку районну санітарно-епідеміологічну службу. Як зазначив суд першої інстанції, необхідність залучення третьої особи полягає у тому, що на час виникнення цих правовідносин, вони регулювались Декретом Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення", який втратив чинність в зв'язку з прийняттям Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції". Ні прийнятим Законом ні іншими нормативно-правовими актами не встановлено орган, який є правонаступником уповноваженого органу визначеного в статті 8 Декрету КМУ "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення".

Постановою від 10.01.2012 року Вінницький окружний адміністративний суд задовольнив позов ТОВ «Люстдорф»в повному обсязі, визнавши протиправними та скасувавши постанови заступника головного державного інспектора Вінницької області з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил Берлізова В.М. від 26.11.2010 року №№120,121.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, державне підприємство «Вінницький державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»(далі-ДП «Вінницястандартметрологія») подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не повне з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просило скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2012 року та закрити провадження у справі.

Вимога апелянта про закриття провадження у справі мотивована тим, що судом першої інстанції було неправомірно визнано спірні правовідносини між позивачем та відповідачем як публічно-правові, а відтак, такими, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, на думку апелянта, враховуючи те що, відповідачем у справі виступає Заступник головного державного інспектора Вінницької області з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил Берлізов В.М., а не ДП "Вінницький державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" який є суб'єктом владних повноважень, відносини між позивачем та відповідачем не можуть вважатись публічно-правовими, тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В підтвердження вказаних доводів, до апеляційної скарги апелянтом було додано копії ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2010 року по справі №2-а-2008/09/0270 та копію ухвали Вищого адміністративного суду від 24.02.2011 року по справі №К-24893/10.

Аналізуючи положення законодавства, норми якого направлені на регулювання спірних правовідносин, враховуючи висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій, зроблених у вище зазначених рішеннях, колегія суддів вважає, що останніми встановлено, що ДП "Вінницький державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" є суб'єктом владних повноважень у відносинах державного нагляду.

Однак, вище вказаними судовими рішеннями не заперечується право особи на звернення до суду з позовом до посадової особи органу, який здійснює державний нагляд, у випадку вчинення цією особою дій чи прийняття рішення на виконання делегованих функцій державного нагляду.

Враховуючи наведене, вимога апелянта про закриття провадження у справі, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та просила щодо її задоволення.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, причини неявки не відомі, хоча судом вживалися заходи щодо їх належного повідомлення про час, дату та місце апеляційного розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2012 року слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26 листопада 2010 року державним інспектором з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил проведено перевірку Фірми "Люстдорф"у формі ТОВ щодо додержання вимог стандартів, норм і правил первинної продукції товариства: Спред солодковершковий "Бурёнка 72,5%", зокрема молочного жиру 60% та Спред солодковершковий "Бурёнка 72,5%", зокрема молочного жиру 25%.

За наслідками перевірки складено акт №323 від 26.11.2010 року, яким було встановлено недоліки підготовки виробництва, а саме перевірено партію № 22 спреду солодко вершкового "Бурёнка 72,5%"зокрема: молочного жиру 60%, м.н. 200 г в кількості 500 кг, вартістю 16337,79 грн., дата виготовлення 18.11.2010 року та молочного жиру 25% м.н. 200 г в кількості 500 кг, вартістю 11144,75 грн., дата виготовлення 18.11.2010 року, яка не відповідає вимогам:

1. п.4.2 ТУ У15.5-23063575-007-2004 (на посвідченні про якість не вказана адреса виробництва);

2. п.5.5.2 ДСТУ 4518:2008 "Продукти харчові маркування для споживачів" номер партії на споживчій етикетці відсутній;

3. ст.5 абзац 2 Закону України "Про молоко та молочні продукти" - маркування не відповідає законодавству України;

4. ст.38 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів"на споживчій упаковці відсутня інформація про номер партії продукції, та не представлена декларація виробника.

Крім того, перевіркою встановлено, що 29.09.2010 року позивачем виготовлено дві партії № 35 в кількості 500 кг вартістю 16420,00 грн., № 36 в кількості 536 кг 17602,24 грн. спреду солодко-вершкового "Бурёнка"72,5% з масовою часткою молочного жиру 60% на споживчій упаковці відсутня інформація про номер партії продукції.

На підставі вказаного акту перевірки, заступником головного державного інспектора Вінницької області з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил Берлізовим В.М. прийнято постанову №120 від 26.11.2010 року, якою на ТОВ "Люстдорф" накладено штраф у розмірі 25% вартості реалізованої продукції в сумі 4150,00 грн., а також, постанову №121 від 26.11.2010 року, якою на ТОВ "Люстдорф" накладено штраф у розмірі 25% вартості реалізованої продукції в сумі 4400,56 грн. (а.с.29-30).

Вважаючи вищевказані постанови № 120 та № 121 від 26.11.2010 року такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, скасовуючи вище зазначені рішення відповідача, визнав їх протиправними, такими, що прийняті без повного та належного з'ясування всіх обставин справи, керуючись наступним.

Здійснення державного нагляду за дотриманням якості продукції, стандартів, норм правил при виробництві, зберіганні та реалізації продукції регулюється спеціальним нормативним актом - Декретом КМУ "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" № 30-93 від 08.04.1993 року, згідно статті 1 якого "державний нагляд - діяльність спеціально уповноважених органів виконавчої влади по контролю за додержанням підприємцями стандартів, норм і правил при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт, наданні послуг) з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів в її належній якості, безпечної для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища".

Господарюючі суб'єкти в питаннях вимог щодо сировини, показників якості, методів аналізу, упаковки, маркіровки, транспортування, приймання і зберігання продовольчих товарів керуються діючими стандартами та технічними умовами.

Правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, організаційні форми їх функціонування на території України визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 року № 46-93.

Згідно чатсини1 статті 4 Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" нормативні документи зі стандартизації розподіляють за категоріями, а саме: державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови; стандарти підприємств.

До державних стандартів України прирівнюються державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Порядок розроблення і застосування державних класифікаторів установлюється центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання.

Статтею 7 Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" визначено технічні умови України (ТУУ), які містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції. Державні та галузеві стандарти України та стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України, а також заміни до них, підлягають державній реєстрації у Держстандарті України, а технічні умови України в його територіальних органах - обласних центрах стандартизації і метрології (ЦСМ).

Державним стандартам присвоюють позначення, яке складається з індексу державного стандарту (ДСТ), скороченої назви держави (У), реєстраційного номера і двох останніх цифр року затвердження або перегляду стандарту.

Назва технічних умов складається з індексу документа (ТУ), скороченої назви держави (У), коду підприємства (організації) -власника оригіналу (ТУ) із ОКПО (вісім знаків), реєстраційного номера, двох останніх цифр року затвердження, наприклад: ТУУ 12345813.001-93. Технічні умови України (ТУУ) містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції.

Згідно підпункту 7 частини 1 статті 38 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" № 771/97-ВР від 23.12.1997 року передбачено, що забороняється обіг харчових продуктів, етикетування яких не відповідає цьому Закону та відповідним технічним регламентам. Усі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні, етикетуються державною мовою України та містять у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про: - номер партії виробництва.

Частиною 2 статті 38 зазначеного Закону зазначено, що для деяких категорій харчових продуктів відповідними технічними регламентами можуть встановлюватися специфічні обов'язкові вимоги до етикетування, крім тих, що передбачені у цій статті.

Законом України "Про молоко та молочні продукти" № 1870-IV від 24.06.2004 року визначено правові та організаційні основи забезпечення безпечності та якості молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України.

Так, в своїх висновках акту перевірки, як одне із порушень, відповідач зазначає порушення вчинене ТОВ "Люстдорф" не відповідність продукції вимогам абзацу 2 статті 2 Закону України "Про молоко та молочні продукти", в частині того, що маркування не відповідає законодавству України.

Однак, суд першої інстанції повно та всебічно проаналізував норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини та прийшов до вірного висновку в цій частині, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, суд першої інстанції визнав такими, що не відповідають дійсності та суперечать нормам законодавства висновки відповідача щодо інших зафіксованих в акті перевірки №323 від 26.11.2010 року порушень законодавства з питань дотримання вимог щодо якості продукції, додержання стандартів, норм і правил реалізації продукції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції відносно того, що акт перевірки № 323 від 26.11.2010 року додержання вимог стандартів, норм і правил на Фірмі "Люстдорф" у формі ТОВ, складений посадовою особою - Державного підприємства "Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, складений із значними порушеннями вимог чинного законодавства.

Тому, прийняті відповідачем на підставі вказаного акту перевірки оскаржувані постанови №120 та № 121 від 26.11.2010 року про накладення на позивача штрафу, є протиправними та підлягають скасуванню, що і було вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні судів обох інстанцій відповідачем не було наведено належного обґрунтування законності прийнятих постанов №№120,121 від 26.11.2010 року, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2012 року, оскільки остання прийнята у відповідності до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, а також, із повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище наведеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства "Вінницький державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 травня 2012 року .

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Гонтарук В. М.

Ватаманюк Р.В.