Ухвала суду № 24570651, 06.06.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2152/12 06.06.2012 06.06.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22- 1490/1495 2012 р. Головуючий першої інстанції: Коваленко І.В.

Категорія-05 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

06 червня 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Галущенка О.І.

суддів: Крамаренко Т.В.

Лівінського І.В.

із секретарем

судового засідання: Шпонарською О.Ю.

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.03..2012 р, постановлене у справі за

позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 ( треті особи - ОСОБА_7 та КП Миколаївське МБТІ) про визнання права користування допоміжними приміщеннями,

встановила:

25.07.2011 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права користування допоміжними приміщеннями квартири.

Позивач зазначав, що на підставі договору купівлі- продажу від 11.05.2001 р. він став власником частини кв. АДРЕСА_1.

В той же час, договір купівлі-продажу ції частини квартири не містить інформації про допоміжні приміщення право користування якими він набуває за цим договором.

Зокрема такими приміщеннями за договором мають бути коридор, вбиральня, ванна та кухня.

Посилаючись на зазначені обставини позивач прочив про визнання за ним права користування цими допоміжними приміщеннями.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.03.2012 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач просить про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на його незаконність.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 11 ГПК України, кожна особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права, самостійно обирає способи його захисту у відповідності до переліку, визначеного ст. 16 ЦК України.

Суд вправі відмовити у захисті цивільного права за відсутності доказів його порушення або з підстав невідповідності обраного способу захисту вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 11.05.2001 р. позивач став власником частини квартири АДРЕСА_1.

Предметом цього договору та самостійним об'єктом цивільно-правового обороту є житловою кімната площею 11.3 кв.м.

Співвласниками іншої житлової кімнати площею 18, 4 кв.м. є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Приналежністю кімнати позивача, як в цілому і усієї квартири, є місця загального користування, призначені для її обслуговування.

Правовий статус цих приміщень визначається відповідно до правил ст. 186 ЦК України, якими встановлено, що приналежність слідує за головною річчю.

Згідно з даними технічного паспорту квартири ( а.с. -4 зв.) коридор , ванна, вбиральня та кухня знаходяться у спільному користуванні співвласників квартири.

При цьому загальна площа об'єкта права власності позивача складає 19,4 кв. м., а у інших співвласників 31,5 кв.м. ( а.с.- 8-9 зв, 12- 13).

Пропорційно до розміру загальної площі визначається вартість об'єктів права власності співвласників квартири.

Таким чином, з часу придбання житлової кімнати, позивач став її законним власником та набув право спільного користування з іншими співвласниками допоміжними приміщеннями цієї квартири.

Договір купівлі продажу кімнати від11.05.2001 р. є дійсним та правомірним, що підтверджено рішеннями Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.11.2010 р. та апеляційного суду Миколаївської області від24.05.2011 р. ( а.с. -20-21)

Із апеляційних заперечень відповідача ОСОБА_5 вбачається, що він оспорює право користування позивача допоміжними приміщеннями, але із змісту позовної заяви та доданих до справи фактичних даних не вбачається доказів того, що йому реально чиняться перешкоди, які свідчать про порушення зазначеного права.

Позову про усунення перешкод щодо користування допоміжними приміщеннями позивач не заявляв.

Повно та всебічно дослідивши зазначені обставини справи, суд прийшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, правильно виходячи з того, що право позивача на користування допоміжними приміщеннями виникло з договору купівлі-продажу житлової кімнати та додаткового підтвердження судовим рішенням не вимагає.

Доводи апелянта про те, що право користування допоміжними приміщеннями має бути підтверджене судовим рішенням не заслуговують на увагу, оскільки необхідність ухвалення судового рішення про захист суб'єктивного права виникає лише за наявності порушення такого права.

Позивач не звертався з позовом про усунення перешкод з користування допоміжними приміщеннями, а за таких обставин підстав для ухвалення судового рішення з цього питання не вбачається.

Встановлене не дає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.03.2012 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко Судді: І.В. Лівінський Т.В.Крамаренко