Рішення № 24570635, 06.06.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/2355/12 06.06.2012 06.06.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 ц 1490/1631/ 2012 р. Головуючий першої інстанції: Ітрін М.В.

Категорія 23 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем україни

06 червня 2012 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Лівінського І.В.

Крамаренко Т.В. із секретарем

судового засідання - Шпонарською О.Ю.

з участю:

представників:

позивача - ОСОБА_4

відповідача - Губар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційними скаргами

ОСОБА_6 та приватного акціонерного товариства «Новоодеський райагрохім» ( далі- ПрАТ «Новоодеський райагрохім», або Підприємство) на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06. 04. 2012 р., за

позовом

ОСОБА_6 до ПрАТ «Новоодеський райагрохім» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, відшкодування збитків та моральної шкоди,

встановила:

02. 08. 2011 р. ОСОБА_6 звернувся з позовом до Підприємства про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та відшкодування збитків і моральної шкоди.

Позивач зазначав, що він у 2000 році уклав з Підприємством договір оренди земельної ділянки №51 строком на 10 років, дія якого закінчувалася у 2010 році.

В той же час, 05.03.2007 р. відповідачем був зареєстрований у Новоодеському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» договір оренди належної йому земельної ділянки від 01.12.2006 р.

Цим договором фактично було припинено дію попереднього договору та без його згоди змінено розмір орендної плати та подовжено дію договору до 01.12.2016 р.

Зазначена угода укладена з порушеннями вимог ст. 215, 203 ЦК України, так як не відповідає його дійсному волевиявленню, адже він її не підписував та не мав бажання продовжувати дію договору оренди земельної ділянки ще на 10 років.

Повноважень щодо підписання договору іншим особам не надавав та в подальшому цю угоду не схвалював.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про визнання договору недійсним та відшкодування збитків і моральної шкоди.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06. 04. 2012 р., постановлено про визнання договору оренди земельної ділянки від від 01.12.2006 р., недійсним, відшкодування судових витрат та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач, не погоджуючись з висновками суду стосовно відсутності підстав для відшкодування збитків і моральної шкоди, ставить питання про скасування рішення в цій частині і просить постановити нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неналежну оцінку доказів.

В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про зміну рішення в частині відшкодування судових витрат, оскільки рішенням суду позовні вимоги позивача задоволені лише в частина вимог про визнання угоди недійсною.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ПрАТ «Новоодеський райагрохім» підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 638 ЦК, дійсним є договір, який відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Статтями 14, 20 Закону України «Про оренду землі» ( далі - Закон) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації

Вважається, що правочин вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документі та підписано сторонами (ст.207 ЦК).

Виконання цих застережень є обов'язковою умовою для визначення дійсного волевиявлення сторони договору, оскільки в разі невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин, згідно з вимогами ч.1 ст. 215 ЦК України, є недійсним.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивач не підписував текст оспорюваної угоди і не висловлював своєї згоди на переукладення договору оренди земельної ділянки до 2016 р. та зміну умов визначення розміру орендної плати

При цьому, повноваження щодо його підписання іншим особам не надавав.

З врахуванням зазначених обставин справи, судом першої інстанції ухвалене рішення про визнання з цих підстав угоди недійсною.

Сторонами рішення в цій частині не оскаржується, а тому підстав для його перегляду немає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог про відшкодування збитків та моральної шкоди суд правильно виходив з того, що позивач не просив про застосування наслідків недійсності угоди, а доказів того, що внаслідок укладення недійсної угоди йому завдані збитки та моральна шкода, матеріали справи не містять.

Адже з матеріалів справи та дій сторін орендних правовідносин вбачається, що позивач вважав правомірним використання належної йому земельної ділянки до самого закінчення 2010 р. та отримував відповідного розміру орендну плату

Позову до орендатора щодо неправомірного користування землею та відшкодування збитків за період з початку 2011 р. не заявляв.

Доводи апелянта про те, що обман є підставою для стягнення збитків у подвійному розмірі, не заслуговують на увагу, оскільки судом не встановлено підстав для визнання угоди недійсною з підстав застосування орендатором обману.

Посилання на те, що інших угод, крім договору оренди земельної ділянки від 2000 року, позивач не укладав, також не можна вважати обґрунтованим, оскільки договір оренди земельної ділянки від 05.02.2002 р. підписано сторонами та зареєстровано відповідно до вимог закону.

Рішень суду щодо визнання його недійсним не існує.

Зазначений договір діяв до 01.12.2006 р., за цим договором позивач отримував відповідного розміру орендну плату ( а.с.- 36-41), а доказів того, що він оспорював такий розмір орендної плати, матеріали справи не містять.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача, то вони частково є обґрунтованими, що відповідно до приписів ч.1 ст. 309 ЦПК України, тягне зміну рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, з підстав невірного застосування норм ст. 88 ЦПК України.

Зокрема, згідно з правилами ч. 1 цієї статті судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.

Вимоги щодо визнання угоди недійсною без застосування наслідків недійсності є вимогами нематеріального характеру та оплачуються позивачем виходячи з суми судового збору 8 грн. 50 коп., яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

На таких же умовах підлягають відшкодуванню позивачу і витрати на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 37 грн. 00 коп.

Доводи апелянта щодо необґрунтованого стягнення з нього витрат позивача на проведення експертиз не заслуговують на увагу, оскільки зазначені витрати позивачем здійсненні за його клопотанням для доведення факту відсутності його підпису в договорі.

Саме з цих підстав угода визнана недійсною, тобто в цій частині вимоги позивача задоволені у повному обсязі, а тому судові витрати на проведення експертиз правильно судом відшкодовані у повному обсязі та без застосування принципу пропорційності.

Керуючись статтями ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити, а апеляційну скаргу ПрАТ «Новоодеський райагрохім» - задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06. 04. 2012 р. в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Новоодеський райагрохім» на користь ОСОБА_6 у відшкодування судових витрат на судовий збір 8 грн. 50 коп. та 37 грн.00 коп. на відшкодування витрат на і.т.з.

Рішення, в частині відшкодування витрат на проведення експертиз; визнання угоди недійсною; відмови у задоволенні вимог про відшкодування збитків і моральної шкоди,- залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т.В. Крамаренко

І.В. Лівінський