Постанова № 24563419, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р. Справа № 2а-7095/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників позивача Конохова О.С., Колісниченко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок" на постанову від 16.11.2011р. по справі № 2а-7095/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ будівельно -монтажне підприємства "Світанок" звернулося до суду з позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000642302 від 24.03.2011р. та № 0000632302 від 24.03.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. позов ТОВ будівельно -монтажного підприємства "Світанок" задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000642302 від 24.03.2011р. в частині визначення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 39 657,50 грн. та № 0000632302 від 24.03.2011р. в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 41 025,60 грн.

В частині скасування податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000642302 від 24.03.2011р. в частині визначення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 208 891,00 грн. та № 0000632302 від 24.03.2011р. в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 261 109,40 грн. в задоволенні позову відмовлено.

ТОВ будівельно -монтажне підприємство "Світанок" (надалі Позивач), не погодившись із постановою суду першої інстанції в частині відмови в позові, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. в частині відмови в позові та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм ст.ст.70 КАС України, п.п.4.2.2, пп.п.5.2.1 ,п.6.2.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.215 ЦК України, ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість", невідповідність висновків суду обставинам справи, п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 Податкового Кодексу України, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги просили її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 15.02.2011 року №379/23-212/23458730 (т.1 а.с.12), висновками якого встановлено порушення, зокрема:

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 198838,80 грн., в т.ч. за березень 2008 року -8732,00 грн., за квітень 2008 року - 2294,00 грн., за червень 2008 року - 11605,74 грн., за липень 2008 року - 2428,86 грн., серпень 2008 року - 3992,10 грн., вересень 2008 року - 5732,87 грн., жовтень 2008 року - 24379,93 грн., листопад 2008 року - 8337,00 грн., квітень 2009 року - 18371,45 грн., травень 2009 року - 14725,57 грн., червень 2009 року - 8346,18 грн., липень 2009 року -11758,00 грн., серпень 2009 року - 16666,67 грн., вересень 2009 року - 40768,40 грн.

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 241700,00 грн., в т.ч. за 2 кв. 2008 року - 14507,00 грн., З кв.2008 року - 15193,00 грн., 4 кв. 2008 року - 40893,00 грн., 2 кв. 2009 року - 51803,00 грн., З кв.2009 року - 104055,00 грн., 4 кв. 2009 року - 15249,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова винесені податкові повідомленні-рішення №0000642302 від 24.03.2011 року про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 248548,50 грн. (198838,80 грн. - основний платіж, 49709,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції), №0000632302 від 24.03.2011 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 302125,00 грн. (241700,00 грн. - основний платіж, 60425,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції) (т.1 а.с.71-72).

Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій податкового органу та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Постачальник Т.М."

Відмовляючи в цій частині позову суд першої інстанції виходив з того, що реальність угод між позивачем та ТОВ "Постачальник Т.М." не доведена належними первинними бухгалтерськими документами, а тому податковий орган правомірно донарахував податкові зобов'язання позивачу по взаємовідносинам з цим контрагентом.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Так з матеріалів справи вбачається, що 30.03.2009р. за № 22, 02.04.2009р. за № 22, 05.05.2009р. за № 28, 01.06.2009р., за № 37, 03.07.2009р. за № 42, 03.08.2009р. за № 50, ,01.09.2009р.за № 55, між позивачем та ТОВ "Постачальник Т.М." укладено договори на поставку продукцію, згідно заявки, на загальну суму 1 002 664,05 грн. з ПДВ (т.2а.с. 102-108, 187-198)

Предметом договорів поставки між позивачем та TOB "Постачальник Т.М." є постачання будівельних матеріалів, зокрема, бітум -2 тонни, мастика полімерна 600 кг, секція балки СБ-І -5.648 тон, фундаментні блоки ФБС -1.44 мЗ, тощо. Поставка зазначених будівельних матеріалів, виходячи з їх фізичних властивостей -ваги та об'єму, передбачає їх транспортування відповідними транспортними засобами.

За умовами всіх договір відгрузка продукції здійснюється транспортом ТОВ "Постачальник Т.М."

За перевіряємий період позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню будівельних матеріалів продукції від TOB "Постачальник Т.М." всього у сумі 835 553,75 грн. та задекларований податковий кредит на підставі наданих податкових накладних в розмірі 167 112,80 грн.

В підтвердження реальності здійснення господарський операцій Позивачем надано до матеріалів справи договори постачання ТМЦ від TOB "Постачальник Т.М." (т.2 а.с.102-108, 187-198), податкові накладні, платіжні доручення, матеріальні звіти, оприбуткування придбаних матеріалів в бухгалтерському обліку, докази наявності складських приміщень. (т.2 а.с.109-186, 199-249).

Судом встановлено, що придбаний товар у ТОВ « Постачальник Т.М.» доставлявся силами постачальника на склад позивача, що належить йому на праві власності. В підтвердження наявності складських приміщень позивачем до суду надано договір купівлі продажу від 27.07.1999р. Оприбуткування на складі придбаної продукції знайшло своє відображення в бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується відповідними бухгалтерськими звітами.

Доводи суду першої інстанції щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення придбаного товару колегія суддів вважає помилковими, оскільки за умовами договорів постачання здійснювалося силами та транспортними засобами ТОВ « Постачальник М.К.».

Також матеріалами справи підтверджено, що придбані товарно-матеріальні цінності від TOB "Постачальник Т.М." використовувалися в господарській діяльності позивача, під час виконання зобов'язань перед іншими контрагентами, зокрема, Службою автомобільних доріг у Харківській області, з якою позивачем укладено договори підряду №П4 від 18.02.2009 року, №П5 від 18.02.2009 року, №П6 від 16.06.2009 року (т.З а.с. 10-113), а також з ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", з яким позивачем був укладений договір субпідряду №62 від 10.08.2009 року.

Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції та податкового органу щодо відсутності у позивача права віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум, на підставі податкових накладних які містять недоліки. Так в матеріалах справи наявні податкові, видаткові накладні на яких відсутні прізвища особи, якою підписані зазначені документи.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість « та п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 (далі Порядок) передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно п.5 Порядку податкова накладні вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 даного Порядку.

ТОВ « Постачальник Т.М.» на час вчинення господарських угод було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Недоліки в заповнені податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема відсутність прізвища особи, яка підписує документи не роблять накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Недоотримання позивачем порядку, встановлено п.п.7.2.6 п 7.2 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як з абз.2 п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Крім того, відповідно до ст.10 Закону України « Про податок на додану вартість» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Відповідно до ст.61 Конституції України відповідальність має індивідуальний характер, а тому порушення контрагентом позивача правил ведення податкового обліку має негативні наслідки саме для нього, а не для інших осіб.

Судом встановлено, що позивачем в повному обсязі в безготівковій формі проведено оплата за придбаний у ТОВ « Постачальник Т.М.» товар, а отже в ціні товару сплачено сума податку.

Відповідно до ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Посилання суду першої інстанції, щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців запису про відсутність ТОВ « Постачальник Т.М.» за юридичною адресою колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначений запис зроблений в 2010р., проте як господарські правовідносини між позивачем та ТОВ « Постачальник Т.М.», які під сумнів ставить податковий орган, виникли в 2008-2009р. На час вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований в державному реєстрі, а також в якості платника податку в податкового органі та мав право на виписування податкових накладних.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, законодавцем визначення податкового кредиту та формування валових витрат пов"язується з безпосередньою наявністю товару (послуг), як основного факту підтвердження реальності здійснених господарських операцій.

З огляду на наведене судом встановлено, що товар від ТОВ « Постачальник Т.М.» було отримано позивачем та оприбутковано в бухгалтерському обліку.

Згідно п.п.7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З приводу викладеного в акті перевірки від судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

З огляду зазначене реальність спірних господарських операцій між ТОВ "Постачальник Т.М." та ТОВ "Світанок", підтверджена належними первинними доказами, а тому позивач правомірно відніс суми витрат , пов'язаних з придбанням товару у ТОВ « Постачальник Т.М.» до складу валових витрат , а також суми податку на додану вартість, сплачений по цим операціям, до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином постанова суду першої інстанції в частині відмови в позові підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне підприємство "Світанок" задовольнити.

Постанову від 16.11.2011р. по справі № 2а-7095/11/2070 скасувати в частині відмови в позові щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000642302 від 24.03.2011р. в частині визначення податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 208 891, 00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000632302 від 24.03.2011р. в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 261 109,40 грн..

Прийняти в цій частині нову постанову,якою скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000642302 від 24.03.2011р. в частині визначення податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 208 891, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000632302 від 24.03.2011р. в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 261 109,40 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. по справі № 2а-7095/11/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

Повний текст постанови виготовлений 05.06.2012 р.