Ухвала суду № 24562805, 23.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р. Справа № 118809/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Рибачука А. І., Дяковича В. П.;

за участю секретаря судового засідання - Маципури Ю. Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колійні ремонтні технології»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колійні ремонтні технології»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002691552/0 від 02 серпня 2010 року, № 0002691552/1 від 10 вересня 2010 року, № 0002691552/2 від 22 листопада 2010 року та № 0003441552/2 від 22 листопада 2010 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що органам державної податкової служби надано право здійснювати документальні невиїзні (камеральні) перевірки конкретного суб'єкта господарювання та застосовувати штрафні санкції за їх наслідками виключно у разі виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій податковій декларації, які фактично призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, зазначеної в такій декларації, та за використанням лише даних таких декларацій без застосування жодних інших документів, однак, всупереч вказаному, акт камеральної перевірки ґрунтується не на податкових деклараціях з ПДВ за листопад-грудень 2008 року та червень 2009 року. Право позивача на податковий кредит за результатами співпраці із приватним підприємством «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»та з товариством з обмеженою відповідальністю «Евербест»з метою очевидного забезпечення нормальної господарської діяльності підтверджується належними податковими накладеними та первинними документами, які за своїм змістом підтверджують факти проведення реальних господарських операцій позивача з цими підприємствами, а також повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002691552/0 від 02 серпня 2010 року, № 0002691552/1 від 10 вересня 2010 року, № 0002691552/2 від 22 листопада 2010 року та № 0003441552/2 від 22 листопада 2010 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що документи, на підставі яких позивачем включено відповідні суми до податкового кредиту, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій. Відповідачем не доведено факту відсутності у контрагента ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс- Компані»виробничих потужностей, майна, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів у володінні, кваліфікованих спеціалістів, які б свідчили про невиконання умов договору. Підтвердженням факту купівлі-продажу товару між ТзОВ «Евербест»та ТзОВ «Корпорація «КРТ»є видаткова накладну № 081117.1 від 17.11.2008 року на суму 3578450,40 грн., та податкова накладна від 17.11.2008 року № 17113 на суму 3578450,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем -Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем порушено ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Встановлено, що 12 липня 2010 року працівниками ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість поданої ТзОВ «Корпорація «КРТ»(ЄДРПОУ 33133794) за листопад 2008 року (19.12.08 р. № 53793), грудень 2008 року (19.01.08 р. № 60086) та червень 2009 року (16.07.09р. № 9000393637), за результатами якої складено акт від 19.07.2010 року № 761/152/33133794 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 року № 0002691552/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 428 943 грн. (в тому числі 2 313 279 грн. основний платіж та 115 664 грн. штрафні санкції).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку адміністративного оскарження до податкового органу.

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення а податкового повідомлення-рішення від 02.08.2010 року № 0002691552/0 -без змін, та винесено податкове повідомлення-рішення № 0002691552/1 від 10.09.2010 року.

За наслідками адміністративного оскарження ДПА у Львівській області прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення та винесених податкових повідомлень рішень від 02.08.2010 року № 0002691552/0, від 10.09.2010 року № 0002691552/1 -без змін, та винесено податкові повідомлення рішення від 22.11.2010 року № 0002691552/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 428 943 грн. (в тому числі 2 313 279 грн. основний платіж та 115 664 грн. штрафні санкції) та від 22.11.2010 року № 0002691552/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2874,03 грн. (в тому числі 2737, 17 грн. основний платіж та 136, 86 грн. штрафні санкції).

Крім того, за наслідками адміністративного оскарження ДПА України прийнято рішення від 26.01.2011 року № 1605/6/25-0515 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 02.08.2010 року № 0002691552/0 (10.09.2010 р. № 0002691552/1) з урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 12.11.2010 р. № 26353/10/25-005/1140, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 р. № 0002691552/2), а скаргу позивача без задоволення, залишено без розгляду скаргу директора ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології»Козинець С. А. в частині оскарження податкового повідомлення рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 22.11.2010 р. № 0003441552/2.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

03 січня 2008 року у м. Львові між ТзОВ «Евербест»(продавець) та ТзОВ «Корпорація «Колійні ремонтні технології»(покупець) укладено договір № 08/01/03-3к.

01 листопада 2008 року у м. Львові між ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»(продавець) та ТзОВ «Корпорація «Колійні ремонтні технології»(покупець) укладено договір № 08/11/01-1к.

Відповідно до змісту вказаних договорів продавець зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, визначених у накладних, які є невід'ємною частиною цих договорів, а покупець зобов'язується його прийняти і повному розмірі оплатити, відповідно до умов договорів. Вартість товару договірна та визначається у прайс-листі, який додається. Сума кожного договору складається із визначених у накладних сум фактичної вартості конкретних поставок, проведених протягом терміну дії договорів.

Виконання вищезазначених договорів зумовило видачу позивачем та його контрагентами видаткових накладних, податкових накладних, накладних передачі давальницької сировини, накладних на відвантаження товарів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колійні ремонтні технології»господарських операцій із приватним підприємством «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»та з товариством з обмеженою відповідальністю «Евербест», оскільки даний факт підтверджується достатньою кількістю наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів.

Також, на думку суду першої інстанції, слід зазначити про безпідставність тверджень апелянта стосовно нікчемності правочинів укладених товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колійні ремонтні технології»з приватним підприємством «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»та з товариством з обмеженою відповідальністю «Евербест».

Так, згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин недійсність якого встановлена законом, а наявність чи відсутність матеріально-технічної бази не може бути причиною для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавством не встановлено таких підстав нікчемності правочину.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року в справі № 2а-1634/11/1370 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено -з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. І. Рибачук

В. П. Дякович

Ухвалу складено в повному обсязі 28 травня 2012 року