Ухвала суду № 24562767, 28.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 р. Справа № 61400/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Яворського І.О., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика" звернулось до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 16 травня 2011 року № 0000842340 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за січень 2011 року на суму 56 647,00 грн., мотивуючи тим, що проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання не відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема нормам Податкового кодексу України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 16 травня 2011 року за № 0000842340, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика" зменшено належну до відшкодування суму податку на додану вартість за січень 2011 року на 56 647,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Так, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. А тому, зазначені обставини та посилання відповідача не є підставою для позбавлення позивача на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 56 647,00 грн. по декларації за січень 2011 року залишається непідтвердженою понад 60 календарних днів, передбачених п.200.10 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, у зв»язку з відсутністю відповідей на запити. Таким чином, на думку апелянта, інспекцією правомірно за результатами перевірки зменшено бюджетне відшкодування за січень 2011 року в сумі 56 647,00 грн., оскільки платником порушено вимоги Податкового законодавства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2011 року працівниками Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року, про що складено акт № 501/23-01/31326988.

На підставі вищевказаного акту перевірки Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області винесено податкове повідомлення - рішення № 0000842340 від 16 травня 2011 року.

Згідно поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика" податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року та уточнюючого розрахунку від 19 березня 2011 року № 9001389660 заявлено до відшкодування суму ПДВ у розмірі 106 686, 00 грн.

По даній декларації проведено позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що складена довідка № 431/23-01/31326988 від 08 квітня 2011 року. Згідно висновків даної довідки випливає, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 106 686,00 грн., так як на день підписання акту не отримано відповіді на запити.

У ході проведення позапланової документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалася в період грудня 2010 року встановлено, що одним із постачальників ТМЦ позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Терекс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольво Україна".

Судом першої інстанції також встановлено, що під час проведення позапланової документальної перевірки Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією направлено запити на проведення зустрічних перевірок по вищевказаних контрагентах, а саме: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Терекс" - сума ПДВ - 18900,00 грн.; Луцькій ОДПІ стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" - сума ПДВ 43 897,00 грн.; ДПІ у Святошинському районі стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольво Україна" - сума ПДВ 12971,00 грн. Однак, станом на 26 квітня 2011 року відповіді по даним запитам не отримано. Таким чином, мотивуючи порушення позивачем норм пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 та п. 200.10, п. 200.11, п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України Мукачівською об'єднаною податковою інспекцією зменшено бюджетне відшкодування за січень 2011 року на суму 56 647,00 грн.

У відповідності до пп. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Однак, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки, що передбачено п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Вимогами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вірно вказано судом першої інстанції, при перевірці Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Транспорт і Логістика" податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено доводів та не подано доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої податкової вигоди.

Відповідно до вимог пукту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України визначає два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду:

Відповідно до п.198.4. ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У відповідності до положень статті 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень п. 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Так, позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним законодавством.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про підставність виникнення цивільних прав та обов»язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. А тому, зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною ще у постанові від 26.09.2006 року.

Слід також зазначити, що визначення податковим органом позивачу податкових зобов»язань, як наслідок встановлених в акті перевірки № 501/23-01/31326988 від 27.04.2011 року порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, в даному випадку, не може перекладатись на покупця - позивача у справі.

Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вимога щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов»язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб»єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності суб»єктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності суб»єктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов»язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

На підставі вищевикладеного, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000842340 від 16 травня 2011 року не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого його слід визнати протиправним та скасувати.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції повністю дослідив всі обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі №2а-0770/2008/11- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді І.О. Яворський

А.І. Рибачук

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30.05.2012 року.