Ухвала суду № 24558112, 26.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. справа № 2а-0870/733/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря -Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі №2а-0870/733/11 за позовом приватного підприємства «ММП-Рембуд»до державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Приватне підприємство «ММП-Рембуд»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області №0000382301/0, №0000392301/0 від 23 червня 2010 року, №0000382301/1, № 0000392301/1 від 03 вересня 2010 року, якими визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду, зокрема, мотивована тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання сторонами умов договорів, які не визнаються ДПІ.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у м.Енергодар Запорізької області (правонаступником якої є Енергодарська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби) подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність правочинів, за наслідками яких позивачем відносились витрати до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що державною податковою інспекцією у м.Енергодар Запорізької області 10.06.2010р. проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «ММП-Рембуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено Акт № 112/23-0/33561813 від 10.06.2010 р.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем вимог:

п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 100 496,0грн.;

п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 80 397,0грн.

Такі висновки ДПІ зроблено з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПП "ММП-Рембуд" були укладені договори: поставки №7 від 04 листопада 2008 року з TOB "TКОльвія", договір поставки №1 від 15 січня 2008 року та договір підряду №2с/м від 14 лютого 2008 року з TOB "Таврія Будпостач", договори субпідряду №1с/м від 12 вересня 2009 року та №2с/м від 02 жовтня 2009 року з ТОВ "Буделектроіндустрія".

Як зазначено в акті перевірки дані договори є нікчемними, так як були вчинені з порушеннями норм Цивільного кодексу України, а саме суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Договір поставки № 7 від 04 листопада 2008 року, укладений між ПП "ММП-Рембуд" та ТОВ "ТК Ольвія" в Акті перевірки визнаний нікчемним через відсутність документування транспортування будматеріалів, а саме щодо місця завантаження та розвантаження товару, його перевізника, відсутність адміністративно-господарських можливостей: трудових ресурсів, транспортних засобів, як у ПП "ММП-Рембуд" так і у ТОВ "ТК Ольвія". На думку ДПІ ці факти свідчать про відсутність дій спрямованих на фактичне отримання та перевезення будматеріалів, тобто на виконання взятих зобов'язань по укладеній угоді та відсутність мети настання правових наслідків. Даний договір визнаний нікчемним на підставі Акту ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 80/23-02/35628392 від 28 травня 2010 року.

Щодо договорів укладених ПП "ММП-Рембуд" з ТОВ "Таврія Будпостач". Дане підприємство знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя. Під час перевірки, що проводилася ДПІ у Жовтневому районі, було встановлено, що наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Таврія Будпостач" підприємствам-покупцям не підтверджується документально, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Таврія Будпостач" та покупцями вчинені без мети настання реальних наслідків. ДПІ у Жовтневому районі зроблено висновок, що у ТОВ "Таврія Будпостач" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій і діяльність підприємства взагалі не є господарською діяльністю. На підставі інформації, що надійшла від ДПІ у Жовтневому районі, ДПІ у м. Енергодар в Акті перевірки ПП "ММП-Рембуд", було зроблено висновок про нікчемність договору поставки №1 від 15 січня 2008 року та договору підряду №2с/м від 14 лютого 2008 року з TOB "Таврія Будпостач", так як зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Договори субпідряду №1с/м від 12 вересня 2009 року та №2с/м від 02 жовтня 2009 року з ТОВ "Буделектроіндустрія" також в Акті визнані нікчемними. Даний висновок ґрунтується на інформації, що надійшла від ДПА в Запорізькій області, згідно якої відносно директора ТОВ "Буделектроіндустрія" ОСОБА_1 порушена кримінальна справа. В акті зроблено висновок, що директор ТОВ "Буделектроіндустрія" ОСОБА_1 з метою отримання доходу злочинним шляхом, здійснював документування удаваних (безтоварних) операцій по виконанню будівельно-монтажних послуг підприємствам-замовникам. Крім того, в Акті зазначено, що угоди №1с/м від 12 вересня 2009 року та №2с/м від 02 жовтня 2009 року вчинені без мети настання реальних наслідків.

З цих підстав, ДПІ дійшла висновку, що угоди укладено без мети настання реальних наслідків, які передбачені цими договорами. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення -рішення №0000392301/0 від 23.06.2010 р., яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 120 594, 00 грн., у тому числі основний платіж -80 396, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції -40 198, 00 грн. та № 0000382301/0 від 23.06.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 150 744, 00 грн. у тому числі основний платіж -100 496,00грн., та штрафні санкції у сумі 50 248 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги підприємства залишені без задоволення та ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2010 року №0000392301/1 та № 0000382301/1.

Правомірність та обґрунтованість рішень відповідача про визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення ДПІ прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що встановлені обставини справи свідчать про реальність господарської операції. Так, про реальність господарських операцій свідчать первинні документи, які надавалися до перевірки (видаткові накладні, рахунки, податкові накладні). Відносно складення вказаних документів будь-яких зауважень податковим органом висловлено не було.

Крім цього, про реальність вказаних господарських операцій свідчить і акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, в акті перевірки відображено, що придбані позивачем у ТОВ "ТК "Ольвія" секції колес відбійної огорожі та будматеріали поставлені Комунальному підприємству "ЕДРП", відповідно до видаткових накладних № 124 від 19 листопада 2008 року, № 126 від 26 листопада 2008 року. Будівельно-монтажні послуги та контейнери для побутових відходів, придбані від ТОВ "Таврія Будпостач", позивачем реалізовані ТОВ "Європа Спорт", відділу культури Енергодарської міської ради, КП "ЕДРП". Будівельно-монтажні послуги придбані у ТОВ "Буделектроіндустрія" позивачем реалізовані Комунальному підприємству "ЕДРП".

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано довідку Комунального підприємства "ЕДРП" за № 396 від 03 червня 2010 року, відповідно до якої ПП "ММП-Рембуд" здійснило поставку матеріалів та виконало будівельно-монтажні роботи в повному обсязі за договорами: № 8 від 14 січня 2008 року, № 124 від 19 листопада 2008 року, № 126 від 26 листопада 2008 року, № 20-09/П від 01 вересня 2009 року.

Також, позивачем надано довідку відділу культури Енергодарської міської ради № 72 від 17 лютого 2011 року, відповідно до якої ПП "ММП-Рембуд" виконано ремонтно-будівельні роботи для відділу культури, в повному обсязі, за договорами: № 57 від 22 травня 2008 року, № 66 від 11 червня 2008 року, № 79 від 30 липня 2008 року, № 113 від 03 листопада 2008 року, № 102 від 24 вересня 2009 року.

В свою чергу, ТОВ "Європа Спорт" довідкою № 11 від 18 лютого 2011 року підтверджує, що позивачем виконано ремонтно-будівельні роботи для ТОВ "Європа Спорт" у повному обсязі по договорам: № 1 від 04 лютого 2008 року, № 2 від 14 квітня 2008 року, № 3 від 15 квітня 2008 року, № 4 від 05 травня 2008 року, № 5с/м від 23 травня 2008 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладених угод, згідно з Актом перевірки, зроблені ДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення та виконання спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Не знаходження підприємств-постачальників за місцем своєї реєстрації, відсутність, на думку ДПІ, необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності контрагентами позивача, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та зазначеними контрагентами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договори поставки, субпідряду. При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладено у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст вказаних правочинів не суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з Акту перевірки та пояснень представника відповідача у судовому засіданні нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку і доводам ДПІ щодо притягнення до кримінальної відповідальності директора ТОВ «Буделектроіндустрія»ОСОБА_1

Так, в обґрунтування своїх заперечень проти позову, представником відповідача, надано вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2010 року, по справі № 1-287/2010. Згідно з вказаним вироком директора ТОВ "Буделектроіндустрія" ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочинів, передбачених ст. ст. 205, 209, 358, 366 КК України.

Вироком встановлено, що ОСОБА_1 в період с червня 2006 року по листопад 2009 року, в складі організованої злочинної групи, вносив завідомо неправдиві свідчення про проведення фінансового-господарської діяльності ТОВ "Буделектроіндустрія", ТОВ "Компанія "Вітал", ТОВ "СНЕРГ-15", які насправді її не здійснювали.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду має преюдиціальне значення лише у визначених питаннях, а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 12.05.2010р. не встановлено того факту, що директором ТОВ «Буделектроіндустрія»ОСОБА_1 вносились неправдиві данні до первинних документів щодо здійснення господарських операцій саме з ПП «ММП-Рембуд», а податковим органом, з огляду на акт перевірки, ці обставини взагалі на досліджувалися, як і не досліджувалось фактичне виконання господарських операцій між вказаними сторонами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Законом України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі №2а-0870/733/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк