Рішення № 24553402, 21.05.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючої Перепелюк І.Б.

суддів: Яремка В.В., Галичанського А.Д.

секретаря Цимбал-Семенчук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовував слідуючими обставинами.

24.01.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CVVWGA00000001.

Відповідно до вказаного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 63375,00грн., строком кредитування до 23.01.2012р. зі сплатою 14,04% річних на суму залишку заборгованості.

Станом на 10.11.2011р., у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 30047, 87грн., яка складається:

- 21532,80грн. заборгованість за кредитом;

- 6837,39грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 600,00грн. заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 1077, 68 -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №CVVWGA00000001. Згідно умов даного договору, відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, будинок загальною площею 125,10 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1, і належить йому на праві власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки, ціна предмету іпотеки становить -75000,00грн.

Позивач просив суд, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVVWGA00000001 від 24.01.2007р. в розмірі 30047,87грн., звернути стягнення на будинок загальною площею 125,10 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за вказаною адресою зі зняттям їх з реєстраційного обліку в органі МВС України, та стягнути судові витрати.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернуто стягнення на житловий будинок загальною площею 125,10кв.м., який розташований по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 97446,00грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Судом було вірно встановлено, що 24.01.2007р. ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № CVVWGA00000001. Відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 63375,00грн., строком кредитування до 23.01.2012р. зі сплатою 14,04% річних на суму залишку заборгованості.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, будинок загальною площею 125,10 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1, і належить йому на праві власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки, ціна предмету іпотеки становить -75000,00грн.

Відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом 10.11.2011р. в сумі 30047, 87грн.

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції визначив спосіб реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів. З чим не погоджується апелянт.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вибір способу реалізації предмета іпотеки належить позивачу відповідно до ст.12, 38, 39 Закону України «Про іпотеку».

Отже, рішення в частині способу звернення стягнення на предмет іпотеки слід змінити.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на земельну ділянку, суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність доказів перебування земельної ділянки у власності відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо виселення також є безпідставними і не підлягають задоволенню, суд першої інстанції вірно про це зазначив. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Статтею 40 Закону України «Про іпотеку»законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

У порушення цих норм в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачем письмової вимоги про добровільне звільнення квартири, а також не представлено доказів про дотримання процедури виселення.

Враховуючи ці обставини, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення в частині способу звернення стягнення на предмет іпотеки слід змінити, в іншій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, змінити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVVWGA00000001 від 24.01.2007р. в розмірі 30047,87грн., звернути стягнення на будинок загальною площею 125,10 кв.м. розташований за адресою АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1, з правом укладення ПАТ КБ «Приватбанк»від імені відповідача договору купівлі-продажу будинку з початковою ціною 97446грн., та отримання витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх необхідних повноважень щодо продажу будинку.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді: